Від Netflix до окопів
До повномасштабного вторгнення життя Аліни Сарнацької крутилося навколо серіалів про екологію, Гаррі Поттера та дискусій про одноразові палички для суші. “Навіть посварились з подругою через слід і викид”, – згадує ветеранка. Раптом світ розколовся. Власники ультимейт-підписок на Xbox опинилися в окопах, які виявилися точною копією тих, з Першої світової. Тільки ворог тепер має більше способів убити.
Киянський батальйон покинув пульти від кондиціонерів і матраци Jysk. Почалося життя в ямах посеред поля, стрілянина з автоматів, ризик смерті заради інших. “Запитайте ChatGPT про самопожертву – він назве це нерозумною поведінкою. Помиляється, бо не всім властива”, – зазначає Сарнацька.
Люди завжди прагнули жити, як діди й бабусі без доставки продуктів. Армія – машина часу в XIX століття: панталони, суфражистки, пічне опалення, волосся на тілі, прості знаряддя. Селяни в підрозділі – на вагу золота. Кияни не знали, як розпалити пічку вологими дровами чи впоратися з агресивним конем. Восени миші гризли стіни мазанки. “Лежала при каганці, думала: з’їдять хату, а потім мене”.
Різниця між фронтом і тилом
Війна – хріновий світ. Люди тікають до безпеки, у Варшаву. Колишній колега Віталік з білосніжними кросівками та філософією “справжній мужик належить усім жінкам” емігрував. З Польщі пише: “Як тримаєшся морально?”. З сирого підвалу під Бахмутом: “Ніяк. Перетерпіла, навчилась дихати напівоб’ємом, вірити чверті мрії. Соромно було б у дурку, поки інші тримаються”.
Віталік не зрозумів. “Попіл героїв стукає в моє серце!” – жартує вона. Він хвалить: “Залізна людина”. Аліна запитує про чистку кросівок Доместосом на зубній щітці. “Кожен зміг би воювати. Помитися холодною водою, попрати носки, чергувати в бліндажі. Забути Гаррі Поттера, Netflix, екологію. Кинути в Стікс на переправі в Донецьку область”.
У тилу воїнів героїзують, роблять “іншими”. Дівчат ненавидять. “Забула серед грубих мужиків? Шукаєш чоловіка?” – питає Віталік. “Бо гріх – народитися жінкою”.
Хлопець у армії: бухий проспов – “втомився, пожаліємо”; не знає карти – “складно”; аварія – “ризиковий козак!”. Дівчина: не здасть зброю – не дамо; окопи – ні, комбат заборонив; документи – вчись; машина побита – “дєвочка за кермом”.
За воїном – міф про хрестоносців, Вальгаллу, козаків. “Чому я маю померти? Бо ти – воїн, хижак, Бог чекає”. Жінку міф ігнорує: “Ні разу не бачив жінок у бою”. Дівчата шукають опору в казках про відьом. Воюють без няньки.
Не шукайте сенсів – вони тимчасові, бояться крові. “Можна застрелитися під час пошуку”. У тилу – зрада, пафос, алкоголь. Шукайте любов. “Вона росте на крові, як стафілокок. Вистачить усім”.
Аліна Сарнацька, ветеранка, письменниця, PhD у галузі соціальної роботи.
Есе підготовлено в рамках проєкту Української Феміністичної Мережі.
Leave a Reply