Віктор Миколайович Ягун — український генерал-майор запасу Служби безпеки України, колишній заступник голови СБУ у найгостріший період 2014–2015 років, а нині директор Агентства з реформування сектору безпеки. Його життя — це шлях від молдавського провінційного містечка через студентські барикади Львова до київських кабінетів влади та сучасних експертних майданчиків, де він формулює практичні відповіді на виклики війни та післявоєнного відновлення. Біографія Ягуна демонструє, як особиста стійкість і професійна компетентність можуть перетворюватися на інструмент державного захисту в умовах гібридної агресії.
Народжений 1970 року в Теленештах, він зберіг українську ідентичність попри радянське середовище, а студентські роки у Львові заклали фундамент активної громадянської позиції. У 2014-му Ягун опинився серед тих, хто безпосередньо протистояв російським спецслужбам на сході України, документував докази агресії та намагався реформувати СБУ зсередини. Сьогодні, очолюючи громадську організацію, він пропонує конкретні механізми посилення кіберзахисту, інтеграції ветеранів, децентралізації розвідки та справедливої мобілізації — теми, що безпосередньо впливають на обороноздатність країни у 2026 році.
Його голос у медіа — це не просто коментарі, а системний аналіз: від сценаріїв виходу з війни до ризиків «Веймарського» шляху для українського суспільства. Досвід Ягуна допомагає зрозуміти, чому реформи спецслужб залишаються критично важливими навіть під час повномасштабної війни, і як індивідуальна позиція може впливати на стратегічні рішення держави.
Дитинство в Теленештах та українська ідентичність
Маленьке містечко Теленешти в Молдавській РСР 1970-х років не було типовим осередком українського національного руху. Проте саме тут, у родині з глибокими українськими коренями, сформувалася особистість Віктора Ягуна. Навчання в російськомовній школі №2 не завадило йому відчувати себе частиною українського світу — мова, історія та культура передавалися через сім’ю та внутрішнє переконання. Цей ранній досвід мультикультурного середовища, де українськість існувала паралельно з радянською дійсністю, пізніше допоміг йому розуміти гібридні загрози, коли ворог використовує культурні та інформаційні канали для впливу.
У 1987 році Ягун вступив на лісогосподарський факультет Львівського лісотехнічного інституту. Вибір спеціальності не був випадковим: аналітичне мислення, навички спостереження за складними системами та дисципліна, притаманні лісовому господарству, стали корисними в майбутній розвідувальній роботі. Львів того часу кипів ідеями національного відродження. Студентське середовище було одним із найактивніших осередків дисидентства та проукраїнського руху.
Студентський активізм у Львові: «Революція на граніті» та шлях до незалежності
З 1988 року Віктор Ягун активно долучається до громадсько-політичного життя. Він стає головою Студентського Братства інституту, вступає до Української Гельсінської Спілки. Жовтень 1990 року став поворотним: Ягун — серед організаторів та учасників студентського голодування в Києві, відомого як «Революція на граніті». Ця акція змусила Верховну Раду УРСР ухвалити низку важливих рішень щодо суверенітету та заборони подвійного громадянства. Для багатьох молодих людей того покоління саме студентські протести стали першою серйозною школою громадянської мужності та політичної боротьби.
Після закінчення інституту у 1992 році Ягун недовго працював у лісовому господарстві Львівщини. Проте рекомендації від громадсько-політичних сил регіону та власне бажання служити державі привели його до Служби безпеки України. У вересні 1994 року його призвали на службу, а з 1994 по 1996 рік він з відзнакою закінчив Інститут підготовки кадрів Академії СБУ за спеціальністю «правознавство».
Служба в СБУ: від регіонального оперативника до центрального апарату
Перші роки роботи в Управлінні СБУ у Львівській області дали Ягуну практичний досвід протидії організованій злочинності, контрабанді та іншим загрозам пострадянського періоду. З 2002 року він перейшов до центрального апарату СБУ, де займався більш стратегічними завданнями. У 2005 році пройшов спеціальні курси з управління безпекою в кризових ситуаціях в Єгипті — це розширило його розуміння міжнародних підходів до безпеки.
До 2013 року Ягун уже мав солідний досвід керівної роботи. Проте грудень 2013 року приніс випробування: його звільнили з посади наказом тодішнього голови СБУ за контакти з лідером «Правого сектора» Миколою Карпюком. Це рішення стало частиною тиску режиму Януковича на неблагонадійних співробітників напередодні Майдану. Ягуна вивели за штат без права на пенсію — класичний інструмент залякування.
Революція Гідності та повернення до активної ролі
Попри звільнення, Віктор Ягун не залишився осторонь. З листопада 2013 по лютий 2014 року він брав участь у Революції Гідності як член відділу спеціальних завдань (контррозвідка) Самооборони Майдану під керівництвом Андрія Парубія. Після втечі Януковича його досвід знадобився для відновлення роботи СБУ. У лютому 2014 року Ягун почав працювати під керівництвом Валентина Наливайченка.
24 березня 2014 року указом Президента його призначили заступником голови Служби безпеки України. Майже одразу він отримав звання генерал-майора. Це був період, коли країна опинилася на межі втрати територій, а спецслужби потребували швидкого перезавантаження.
2014–2015: Слов’янськ, докази агресії та спроби реформ
Однією з найважчих сторінок у кар’єрі Ягуна стала операція зі звільнення Слов’янська. 13 квітня 2014 року під час виконання бойового завдання група, до складу якої входив Ягун, потрапила в засідку російських найманців під командуванням Ігоря Гіркіна (Стрелкова). У бою загинув капітан спецпідрозділу «Альфа» Геннадій Біліченко — перша втрата співробітника «Альфи» в бою з представниками іноземних спецслужб в історії незалежної України. Ця подія стала символом того, що війна перейшла в нову, більш жорстоку фазу.
На посаді заступника голови СБУ Ягун координував роботу оперативних підрозділів зі збору та оприлюднення доказів участі російських військових у бойових діях на території України. Під його керівництвом виявляли центри вербування найманців та підготовки диверсантів у Пскові, Таганрозі, Шахтах та інших російських містах. Посилювалася контррозвідка, відновлювалася боєздатність підрозділів, запобігали терористичним актам. За короткий термін СБУ вдалося перетворити частину структури з корумпованої на більш ефективну в умовах війни.
19 червня 2015 року указом Президента Петра Порошенка Віктора Ягуна звільнили з посади заступника голови СБУ. Це завершило його офіційну кар’єру в спецслужбі, але не припинило громадську та експертну діяльність.
Після відставки: створення Агентства з реформування сектору безпеки
Залишивши державну службу, Ягун не відійшов у тінь. Він заснував і очолив громадську організацію «Агентство з реформування сектору безпеки» (АРСБ). Паралельно бере участь у роботі Благодійного фонду «Національний центр Сікорського» та інших ініціативах, спрямованих на підтримку ветеранів та посилення обороноздатності.
Основні напрямки роботи Агентства включають:
- Очищення спецслужб від корупції та «сплячих» агентів іноземних спецслужб.
- Посилення кіберзахисту та протиповітряної оборони.
- Інтеграцію ветеранів у систему безпеки та державне управління.
- Децентралізацію розвідувальної діяльності для підвищення стійкості системи.
- Активне впровадження дронових технологій як асиметричної переваги України.
Ці ініціативи народилися з розуміння реальних проблем, з якими Ягун стикався як всередині СБУ, так і спостерігаючи за системою ззовні.
Сучасні погляди: мобілізація, гібридні загрози та сценарії після війни
У 2026 році Віктор Ягун залишається одним із найактивніших експертів у медіа. Він регулярно коментує питання мобілізації, підкреслюючи несправедливість, коли досвідчених військових пенсіонерів, які вийшли на пенсію у 40–45 років і зберігають фізичну форму та професійні навички, не залучають до служби, натомість мобілізують цивільних без досвіду. Ягун пропонує проводити аудит придатності пенсіонерів, створювати інструкторські корпуси, мобілізаційні підрозділи та центри підготовки, де їхній досвід міг би принести максимальну користь — у штабах, ТЦК, логістиці та аналітиці. На його думку, справедливість у розподілі навантаження є ключовим фактором мотивації суспільства.
Окрему увагу він приділяє сценаріям завершення війни. Аналізуючи історичні приклади, Ягун застерігає від «Веймарського» шляху — коли суспільство після війни занурюється в образу, економічну кризу та політичну нестабільність. Натомість він бачить можливість американського сценарію: успішної реінтеграції ветеранів, зміцнення інститутів та перетворення викликів на джерело нової сили. Україна, за його словами, має шанс зробити правильний вибір, який визначить стабільність держави на десятиліття.
Особисте життя та цінності
Віктор Ягун зберігає приватність особистого життя. Його дружина працює вчителькою англійської мови в початкових класах київської школи. У подружжя троє дітей: сини 1997 та 2011 років народження і донька 1999 року. Сім’я залишалася опорою навіть у найскладніші періоди кар’єри.
3 грудня 2024 року митрополит Епіфаній Православної церкви України нагородив Віктора Ягуна Орденом Архистратига Михаїла II ступеня — визнання його внеску в справу захисту України.
Шлях Віктора Ягуна показує, що справжня служба державі не обмежується формальними посадами. Від студентських голодувань до збору доказів російської агресії, від спроб реформ всередині системи до створення незалежних платформ — усе це частини одного процесу: побудови сильної, справедливої та захищеної України. Його досвід залишається актуальним ресурсом для тих, хто шукає відповіді на найскладніші питання національної безпеки сьогодні.
Leave a Reply