До повномасштабного вторгнення авторка цього есе дивилася серіали, де ключовими були теми екології та переробки. Життя кружляло навколо Гаррі Поттера, аніме й ресторанів. У лютому 2022 року друзі сперечалися, чи варто їсти суші одноразовими паличками, чи брати власні з чохольчика. Навіть посварилися: подруга наполягала на паличках з AliExpress, бо вони збільшують “слід” чи “викид”.
Від Netflix до окопів
Світ розколовся. Власники ультимейт-підписки на Xbox опинилися в окопах. Вони не схожі на окопи Першої світової – це ті самі, але з сучасними загрозами. Автори есе поклали пульт від кондиціонера на матрац Jysk і пішли воювати: жити в ямах, стріляти з автоматів, ризикувати життям заради інших.
Люди прагнуть жити, а не воювати. Діди й бабусі хотіли того ж, хоч і без доставки їжі. У них були секс, смерть і любов. Армія – машина часу в XIX століття: панталони, суфражистки, пічне опалення. Селяни в підрозділі – на вагу золота. Кияни не знали, як розпалити піч вологими дровами чи впоратися з агресивним конем.
В закинутій хаті біля фронту восени напали миші. Десятки гризли стіни мазанки. Лежачи при каганці, авторка думала: з’їдять хату, а потім мене.
Війна – жахливий світ. Люди тікають до безпеки, у Варшаву.
Гендерні виклики та любов
Колега Віталік із білими кросівками, фанат спортзалу, декларував: “Справжній мужик належить усім жінкам”. Після вторгнення зник на рік. З Варшави написав: “Як тримаєшся морально?”
З сирого підвалу під Бахмутом відповідь: “Ніяк. Перетерпіла, бо стидно втекти, коли інші тримаються”. Віталік: “Залізна ти”. Запитала про чистку кросівок – Доместосом на зубній щітці, тільки підошву.
Кожен може воювати: митися холодною водою, прати носки, чергувати в бліндажі. Треба забути Netflix й екологію.
У тилу воїнів героїзують, віддаляють: “Вони – функції”. Дівчат звинувачують: шукають мужа, погані матері.
Хлопець у армії: помилки пробачають. Дівчина: вчи розбірку, не пускай в окопи, сідай на документи.
Чоловіків підтримує міф: воїн, хижак, Вальгалла. Жінок – ні. “Чому я?” – без відповіді. Дівчата шукають опору в образах відьом.
Не шукайте сенс на війні – він крихкий. Шукайте любов. Вона росте на крові, вистачить усім.
Аліна Сарнацька, ветеранка, письменниця, PhD у соціальній роботі
Джерело: есе в рамках опенколу
Leave a Reply