Можний Олег Валерійович пройшов шлях від офіцера-логіста з глибоким військовим досвідом до одного з ключових архітекторів оборонно-промислового комплексу України. Народжений 10 вересня 1976 року, він віддав армії понад два десятиліття, а з 2021-го взявся за формування державного оборонного замовлення, що стало справжнім щитом для Збройних Сил у найважчі місяці повномасштабного вторгнення. Його робота перетворила хаос постачань на чітку систему, де мільярди гривень спрямовувалися на українські заводи, дрони, реактивні системи залпового вогню та техніку для розмінування.
Як перший заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості з травня 2022-го по травень 2025-го, він не просто виконував паперову роботу — він будував мости між наукою, виробництвом і фронтом. Член Науково-технічної ради Національної академії наук України, магістр державного управління та ветеран з багатошаровим досвідом фінансового контролю озброєнь — ось що робило його фігурою, яка поєднувала практичну стійкість армійця з баченням стратегічного майбутнього. Навіть після звільнення в 2025 році його вплив продовжує відчуватися через експертну роботу в науковій раді.
Його історія — це не просто біографія чиновника. Це приклад того, як людина з міцним характером і військовою виправкою може змінити правила гри в оборонній промисловості, зменшуючи залежність від імпорту і посилюючи самозабезпечення країни під час війни.
Коріння та ранні роки: формування характеру стратега
Олег Валерійович народився в 1976 році, коли Україна ще була частиною радянської системи, але вже відчувала перші подихи змін. Дитинство в типовому українському містечку, де заводи гуділи, а розмови про майбутнє перемішувалися з реальністю перебудови, заклало в нього дисципліну і практичність. Сім’я, ймовірно, прищеплювала цінності праці та відповідальності — ті самі, що пізніше стали фундаментом його кар’єри.
Розпад Союзу в 1991-му приніс хаос, але й відкрив двері для тих, хто готовий був вчитися і будувати нову державу. Можний не став винятком. Він обрав шлях, пов’язаний з армією, розуміючи, що в новій Україні саме оборонна сфера вимагатиме сильних, підготовлених фахівців. Ці ранні роки сформували в ньому стійкість, яка пізніше допомогла долати бюрократичні бар’єри і кризові ситуації.
Освіта: від військової академії до магістратури державного управління
У 1998 році Можний завершив навчання в Інституті Сухопутних військ у Києві, отримавши вищу військову освіту. Це не були сухі лекції — це була практика логістики, тактики та управління ресурсами, яка стала основою для майбутньої роботи з оборонними бюджетами. Військова освіта дала йому не тільки знання, а й уміння працювати в умовах невизначеності, де кожне рішення може коштувати життів.
У 2013 році він отримав ступінь магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Цей крок показав, що військовий досвід треба поєднувати з сучасними адміністративними навичками. Саме ця комбінація дозволила йому пізніше ефективно керувати департаментами в міністерстві, де теорія управління зустрічалася з реальними викликами війни.
Без докторського ступеня, але з практичним багажем, він увійшов до Науково-технічної ради Національної академії наук України. Там його роль полягала в консультуванні щодо інновацій — від дронів до систем розмінування.
Два десятиліття в армії: фундамент для державних рішень
З 1998 по 2021 рік Олег Валерійович служив в українській армії. Останні посади — заступник і перший заступник начальника 634-ї Головної військово-фінансової інспекції Міністерства оборони. Він курував бюджети озброєнь, контролював логістику і фінансову дисципліну в умовах гібридної війни з 2014 року.
Цей досвід став неоціненним. Військова служба навчила його бачити, як паперові документи перетворюються на реальну техніку на передовій. Він знав ціну кожного гривня, витраченого на боєприпаси чи ремонт техніки, бо сам бачив наслідки нестачі ресурсів. Саме тому перехід до цивільної посади в 2021 році не став стрибком у невідоме — це було природним продовженням місії захисту країни.
Його кар’єра в армії охопила період від мирного часу до активних бойових дій. Кожен етап додавав шарів досвіду: від рядового офіцера до керівника, який відповідав за мільярди бюджетних коштів.
| Період | Посада | Відомство | Ключові обов’язки |
|---|---|---|---|
| 2016–2019 | Заступник начальника | 634 ГВП МОУ | Контроль бюджетів озброєнь і логістики |
| 2019–2021 | Перший заступник начальника | МОУ | Фінансовий нагляд за оборонними закупівлями |
| 2021–2022 | Заступник директора департаменту — начальник управління ДОЗ | Мінстратегпром | Формування державного оборонного замовлення |
| 2022–2025 | Перший заступник міністра | Мінстратегпром | Керівництво політикою ВПК, експортним контролем |
За даними відкритих джерел, ця таблиця відображає основні віхи кар’єри.
Перехід до Мінстратегпрому: від управління ДОЗ до першого заступника
У 2021 році Можний прийшов у Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості на посаду начальника управління державного оборонного замовлення. ДОЗ — це не просто папери. Це механізм, через який держава замовляє танки, дрони, боєприпаси та іншу техніку для армії, з пріоритетом для українських виробників.
З травня 2022-го він став першим заступником міністра під керівництвом Олександра Камишина. У розпал повномасштабного вторгнення його завдання полягало в тому, щоб каналізувати мільярди гривень на вітчизняні заводи, зменшуючи залежність від іноземних постачань. Він координував роботу департаментів, контролював виконання контрактів і шукав шляхи прискорення виробництва.
У листопаді 2023-го Указом Президента його включили до Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю як заступника голови. Це дозволило впливати на експорт озброєнь, запобігаючи витоку технологій.
Ключові ініціативи: як один чиновник змінив правила гри на фронті
У квітні 2023 року на міжвідомчій нараді Можний запропонував створити потужні хаби кооперації на базі державних і приватних підприємств для виробництва техніки розмінування. Ідея була простою, але революційною: об’єднати ресурси, щоб прискорити очищення території від мін. Ця ініціатива реалізувалася в 2025 році через Міністерство оборони.
Під його наглядом державне оборонне замовлення перетворилося на ефективний інструмент. Мільярди йшли на дрони, РСЗВ, логістику. Він запобігав зловживанням, забезпечував прозорість і фокусувався на реальних потребах фронту. Критики іноді згадували тиск у закупівлях, але фактів корупції зафіксовано не було — лише професійний підхід до складних завдань.
Як член Науково-технічної ради НАН, він мостив місток між вченими і виробниками. Інновації в оборонці — від нових матеріалів до систем управління вогнем — отримували підтримку саме завдяки таким експертам, як він.
Сім’я та особисте життя: опора в бурхливі часи
Олег Валерійович одружений з Оксаною Валеріївною, яка раніше працювала в корпорації «Таско» — виробнику боєприпасів і зброї. Разом вони виховують доньку Валерію, студентку Київського національного економічного університету, та сина Богдана.
Сім’я — це тиха гавань для людини, яка щодня стикалася з викликами державного масштабу. Декларації показують стабільний стан: квартира в Києві площею 117,4 м², земельні ділянки в Кіровоградській області, автомобілі. Військова пенсія доповнювала зарплату, забезпечуючи прозорість і відсутність аномалій.
| Рік | Сумарний дохід, грн | Грошові активи (грн + USD) |
|---|---|---|
| 2021 | 1 744 177 | 1 025 000 + 15 000 |
| 2023 | 2 264 917 | 1 131 256 + 32 653 |
| 2025 | 1 516 564 | 1 338 893 + 41 167 |
Дані декларацій, оприлюднені через платформи НАЗК та YouControl, підтверджують стабільність і відсутність порушень.
Звільнення 2025 року та спадок: що далі для стратега
2 травня 2025 року розпорядженням Кабінету Міністрів №424-р Можного звільнили з посади першого заступника міністра. Формальна причина — атестація чи ротація за законом про центральні органи виконавчої влади. Без скандалів, у рамках стандартної процедури, ймовірно, пов’язаної з реорганізацією міністерства.
Станом на 2026 рік він залишається членом Науково-технічної ради НАН України. Його досвід продовжує служити країні — через консультації, аналіз і підтримку інновацій в оборонній сфері. Фронт і досі потребує таких професіоналів, які знають, як поєднувати військову реальність з промисловим потенціалом.
Його історія показує, що справжній стратег не зникає після посади. Він лишається частиною системи, яка щодня зміцнює оборону України. Від логіста в армії до архітектора державного замовлення — цей шлях вартий уваги як для початківців у державному управлінні, так і для досвідчених експертів, які шукають натхнення в реальних прикладах стійкості та професійності.
Leave a Reply