У квітні 2025 року ветеран російсько-української війни Олександр звернувся до колишньої військової частини за виплатою за «контрактом 18–24». Він відповідав більшості вимог: вступив на службу під час воєнного стану до 25 років, брав участь у боях і звільнився через поранення. Проте це сталося в серпні 2024 року — за пів року до набрання чинності постанови уряду №153. Частина відмовила.
Постанова чітко обмежує виплати чинним військовослужбовцям і тим, хто звільнився після 13 лютого 2025 року. Чернігівський окружний адмінсуд утім став на бік ветерана. Суд зазначив, що звільнення сталося з незалежних причин — за станом здоров’я через інвалідність першої групи, пов’язану із захистом Батьківщини, — і присудив виплату.
Що таке «контракт 18–24»
13 лютого 2025 року почала діяти постанова №153. Вона дає змогу громадянам віком 18–24 роки підписати контракт на 1 рік (для операторів БПЛА та НРК — на 2 роки). За тривале виконання завдань на лінії бойового зіткнення виплачують одноразову винагороду в 1 млн гривень. Для більшості посад достатньо 6 місяців бойових дій, для операторів БПЛА та НРК — 12 місяців. Якщо строк менший, виплата пропорційна. Пораненим і звільненим з полону (крім тих, хто здався добровільно) виплачують повну суму незалежно від тривалості.
Право на мільйон мають і ті, хто вже служив: мобілізовані чи контрактники з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року, якщо на момент вступу їм не виповнилося 25 років і вони відповідають іншим умовам.
Хто несправедливо позбавлений виплати
Найбільше проблем виникає у тих, кого звільнили до 13 лютого 2025 року через поранення чи хворобу. Формально вони не підпадають під постанову, хоча їхнє здоров’я постраждало саме через службу. Аналогічна ситуація з колишніми полоненими, які скористалися правом на звільнення до набрання постановою чинності, та зі строковиками, які обороняли Маріуполь і потрапили в полон, не встигнувши підписати контракт. Окремо стоїть питання поліцейських, які виконують бойові завдання у складі штурмових підрозділів: постанова згадує лише військовослужбовців, тому вони формально не мають права на виплату.
Військові частини часто відмовляють і з інших причин: через належність до не ЗСУ, через те, що військовому вже виповнилося 25 років, або через вимогу самостійно збирати документи. Деякі частини ігнорують звільнених після 13 лютого 2025 року, хоча це суперечить дорученням Міноборони.
Якщо виплата не надійшла, варто спочатку подати рапорт командиру. У разі відмови можна звернутися до Військового омбудсмана або профільних управлінь Міноборони, Нацгвардії чи Держприкордонслужби. Коли постанова не передбачає права на виплату, але обставини видаються справедливими, залишається суд. Водночас основне завдання — внести зміни до постанови, щоб право на мільйон залежало насамперед від факту служби в бойових умовах у відповідному віці, а не від дати звільнення.
Leave a Reply