Сергій Миколайович Лагур — один із найвпливовіших, але водночас найменш публічних українських бізнесменів, який створив потужну нафтопереробну та ритейлову імперію і водночас перетворив теніс на справжній національний бренд. Народжений у Києві 15 жовтня 1962 року, він пройшов шлях від маловідомого учасника ринку 90-х до співвласника мережі WOG, яка десятиліттями тримається в трійці лідерів паливного ритейлу країни.
Його бізнес-кар’єра тісно переплітається з історією групи «Континіум», де разом із партнерами він розбудував мережу автозаправних комплексів, лабораторії контролю якості та навіть експерименти з криптовалютою на заправках. Паралельно Лагур уже понад два десятиліття очолює Федерацію тенісу України, інвестуючи не лише кошти, а й особисту пристрасть у розвиток цього виду спорту, що приносить Україні міжнародні перемоги навіть у найскладніші часи.
Станом на 2025–2026 роки Лагур залишається ключовим гравцем ринку: разом зі Світланою Івахів він контролює WOG, компанія сплачує мільярди гривень податків і продовжує адаптуватися до воєнних реалій, демонструючи стійкість, яка рідко зустрічається в українському бізнесі.
Ранні роки та таємниця становлення в бізнесі
Київські двори 1960-х, радянська дев’ятиповерхівка на Новгородській і панельна на Татарській — саме тут формувалася особистість Сергія Лагура. Народжений 15 жовтня 1962 року, він належав до покоління, яке застало і крах СРСР, і хаос перших років незалежності. Освіта вища — це все, що офіційно відомо про його диплом. Жодних деталей про спеціальність чи університет не розголошується, і саме ця закритість стала частиною його образу «людини нізвідки».
У 1990-х Лагур уже активно працював із нафтопродуктами. Тоді ринок був диким: постачання з Росії, переробка на українських заводах, перші приватні трейдери. Він швидко зрозумів, що майбутнє — за вертикально інтегрованими структурами, де торгівля, переробка і ритейл працюють як єдиний механізм. Ці навички стали фундаментом для майбутньої співпраці з волинськими бізнесменами Ігорем Єремеєвим і Степаном Івахівим, а також львів’янином Петром Димінським.
Його ранній досвід не був гучним, але ефективним. Лагур умів знаходити партнерів, будувати логістику і уникати зайвої уваги. Саме ця комбінація дозволила йому в 2000 році увійти до групи «Континіум» і взяти на себе ключовий напрям — переробку та роздрібну торгівлю пальним.
Народження імперії: як Лагур став співвласником WOG і «Континіуму»
2000 рік став переломним. Засновник «Континіуму» Ігор Єремеєв запропонував Лагуру та Димінському об’єднати зусилля. На той момент Лагур уже мав досвід акціонування Дрогобицького НПЗ, а партнери будували перші заправки під брендом WOG. Разом вони створили одну з найсучасніших мереж: від постачання сировини до сучасних комплексів з кафе і магазинами.
WOG швидко виросла з кількох станцій на заході України до національного гравця. Компанія контролювала не лише ритейл, а й переробку на заводі «Галичина». Лагур відповідав саме за цей блок — технології, якість і масштаби. У 2005 році партнери додали до портфеля значну частку в «Надра Банку» (понад 33 %), який пізніше продав Дмитру Фірташу під час кризи 2008-го.
До 2015 року в групі було четверо ключових власників. Після трагічної загибелі Єремеєва частка перейшла до спадкоємців через складну трастову структуру. Димінський вийшов у 2017-му. Лагур залишився, а після розлучення Степана Івахіва його частка перейшла до Світлани Івахів. Станом на 2025 рік вони вдвох контролюють WOG по 50 % кожний. Ця стабільність дозволила мережі пережити війну, втративши частину активів, але зберігши лідерські позиції.
| Рік | Ключова подія | Значення для бізнесу |
|---|---|---|
| 2000 | Приєднання до «Континіуму», відкриття перших WOG | Старт вертикальної інтеграції: торгівля + ритейл |
| 2005 | Акціонування «Надра Банку» | Диверсифікація в банківський сектор |
| 2015 | Зміни після загибелі Єремеєва | Перерозподіл часток і збереження стабільності |
| 2017 | Вихід Димінського | Консолідація активів між Лагуром та Івахівими |
| 2025 | Контроль WOG з Світланою Івахів | Нова структура власності та фокус на стійкості |
Дані таблиці базуються на відкритих реєстрах і публікаціях журналістських видань.
WOG у воєнний час: стійкість, інновації та податки
Повномасштабна війна забрала в мережі майже 20 % станцій — частина зруйнована, частина опинилася на окупованих територіях. Але WOG не просто вижила, а адаптувалася. У 2022 році компанія запустила оплату пальним через Binance Pay — перша така ініціатива в Україні. Мережа зберегла лабораторії контролю якості, розвинула сервісні компанії і продовжила постачати пальне навіть у найскладніші місяці.
Цифри вражають: у 2024 році WOG сплатила 15,6 млрд грн податків, у 2025-му — вже понад 19,3 млрд. Це не просто цифри, а реальний внесок у державний бюджет під час війни. Компанія тримається в трійці найбільших імпортерів бензину та дизеля, контролюючи близько 10–11 % ринку. Конкуренти, такі як ОККО, лишаються поруч, але WOG продовжує оновлювати комплекси, додавати кафе і магазини.
Лагур і його партнери довели: бізнес може бути не лише прибутковим, а й відповідальним. Коли країна потребувала пального, WOG працювала 24/7, підтримуючи логістику і ЗСУ.
Тенісна пристрасть: від корту 90-х до президентства в Федерації тенісу України
Ракетка з’явилася в руках Лагура саме в 1990-х — одночасно з першими бізнес-успіхами. Для багатьох це було б хобі, для нього — справжня місія. Він став спонсором клубів, чемпіонатів і поступово перетворився на головного рушія українського тенісу. Сьогодні Сергій Миколайович — президент Федерації тенісу України, переобраний у 2022 році на чергові п’ять років.
Під його керівництвом федерація провела сотні турнірів, підтримала збірні команди і забезпечила участь українських тенісистів у міжнародних змаганнях. Еліна Світоліна, Ангеліна Калініна, Марта Костюк — ці імена звучать на світових кортах завдяки системній роботі федерації. Лагур не просто головує на конференціях, він інвестує особисті ресурси, будує інфраструктуру і мотивує молодь.
Теніс для нього — це не лише спорт. Це дисципліна, стратегія і вміння грати на випередження. Точно так само, як у бізнесі. Він часто повторює, що тенісом, як і бізнесом, можна займатися в будь-якому віці. І своїм прикладом доводить це щодня.
Політичні спроби та уроки публічності
Політика для Лагура була коротким епізодом. У 2002 році він балотувався від партії «Нова генерація України» під десятим номером, у 2006-му — від Народного блоку Литвина під 36-м. Обидва рази безуспішно. Він не став народним депутатом, але отримав цінний досвід: розуміння, як працює державна машина, і підтвердження, що його сила — у бізнесі та спорті, а не в кулуарах Верховної Ради.
Після цих спроб Лагур остаточно обрав шлях непублічності. Він рідко дає інтерв’ю, майже не з’являється на фото і уникає скандалів. Ця стратегія виявилася ефективною: бізнес росте, теніс розвивається, а репутація лишається чистою.
Лагур сьогодні: приватність, вплив і майбутнє
У 2026 році Сергій Миколайович продовжує поєднувати дві головні пристрасті — бізнес і теніс. WOG під його контролем розширюється, впроваджує нові сервіси і залишається прикладом стійкості. Федерація тенісу готується до чергових чемпіонатів, а українські спортсмени представляють країну на світовій арені. Лагур лишається членом Національного олімпійського комітету і одним із тих, хто тихо, але ефективно працює на майбутнє України.
Його шлях — це історія про те, як київський хлопець з радянського району став архітектором великого бізнесу і рушієм національного спорту. Без зайвого шуму, без гучних заяв — лише конкретні результати, мільйони сплачених податків і тисячі дітей, які взяли ракетку в руки завдяки його зусиллям. Лагур Сергій Миколайович доводить: справжній вплив вимірюється не публічністю, а тим, що залишається після тебе.
Leave a Reply