Дроновий бум і загроза дефіциту снарядів
З призначенням міністра цифрової трансформації та аналітики Михайла Федорова формується думка, що дронами можна виграти війну. Держава активно стимулює виробництво безпілотників. Це підкріплюють заяви про рекордні втрати окупантів від дронів, ініціативи створення дроново-штурмових підрозділів у ЗСУ, нарощування дронової компоненти в батальйонах безпілотних систем та можливість відкривати підприємства за кордоном.
Такі кроки від Міноборони розвивають галузь, де Україна претендує на світове лідерство. Це справді необхідно.
Однак успіх в одній сфері ризикує послабити іншу. Нещодавно заява журналіста та військовослужбовця Юрія Бутусова про дефіцит снарядів натякнула на проблему. Нещодавно Міноборони запропонувало вилучити артилерію калібру 152 мм з поля бою.
Чому це небезпечно, якщо артилерія забезпечує 40% уражень противника, як повідомляють дані Генштабу?
Переваги артилерії: мобільність і надійність
Артилерія, особливо самохідна, перевершує дрони за мобільністю. Вона швидко розгортається й наводиться: від команди до пострілу минає 3–5 хвилин. Натомість підготовка дрона до вильоту займає близько 20 хвилин, за які ситуація на полі бою може змінитися.
Артилерія діє за будь-яких умов. У морози не рветься оптоволокно, не обмерзають лопаті, погана видимість не заважає. Цього сезону це довела зима.
Міністр Федоров на зустрічі з журналістами заявив, що Міноборони розрахує витрати на артилерію й закуповуватиме снаряди не за запитами Генштабу, а за реальним споживанням.
Та є проблема планування замовлень, зокрема в українських виробників. Вони поділяються на два сектори:
- підприємства “Укроборонпрому”, які досі не виконали жодного замовлення повністю;
- приватні компанії, що налагодили виробництво й чекають контрактів від держави.
Різниця очевидна. Пам’ятаєте скандал із неякісними мінами на фронті? Їхній порох із теплих країн не витримав наших реалій. Так пояснювали провал Павлоградського хімічного заводу (ПХЗ), підпорядкованого “Укроборонпрому”.
Юрій Бутусов наголосив: за останні роки в ПХЗ інвестовано понад 50 мільярдів гривень на виробництво боєприпасів. Результату досі немає.
Натомість приватні виробники після повномасштабного вторгнення налагодили випуск не лише 120 мм, а й 155 мм снарядів. Вони не чекають і розвиваються з партнерами.
“Українська бронетехніка” торік запустила виробництво 155-мм снарядів за ліцензією чеської Czechoslovak Group. Початкова потужність — 100 тисяч снарядів на рік, з планами розширення. Це один із перших успішних трансферів технологій великого калібру в Україні.
За “данською моделлю” фінансування (прямі інвестиції союзників у приватний сектор) виробництво самохідних гаубиць “Богдана” (155 мм) зросло з 6 одиниць на місяць у 2023 році до понад 20 у 2025-му. Данія надасть Україні 130 млн євро на розвиток оборонної промисловості, зазначав Президент. Це робить Україну лідером у Європі за такими системами.
Журналісти пам’ятають випадки, коли підрозділам видавали по 10 снарядів на тиждень на гарячій ділянці. Причина — неефективне планування закупівель у виробників, здатних виконати контракти.
Не перелічуватимемо провальні контракти від початку повномасштабної війни за різних міністрів. Та є надія, що новий міністр оборони, спираючись на дані, змінить ситуацію.
У прагненні до ефективності важливо не забути: успіх на полі бою — у плюралізмі озброєнь, що дозволяє вражати ворога за будь-яких умов.
Юлія Кирієнко
Leave a Reply