Конференція про взаємодію національних судів України з Європейським судом з прав людини відбулася у квітні. У ній взяли участь керівники Верховного Суду, Конституційного Суду, Вищої ради правосуддя та президент ЄСПЛ Маттіас Гіюамар. Подія здається справою юристів, але торкається ширшого кола.
Йдеться про здатність України під час війни зберігати право як основу існування. Це стосується військовослужбовців, які борються за лікування чи перегляд висновків ВЛК. Родин зниклих безвісти, що проходять бюрократичні кола за виплатами. Людей, притягнутих до відповідальності без доказів. Суддів під навантаженням. Адвокатів, які бачать різну практику в судах.
На конференції наголосили: українське правосуддя лишається частиною європейського простору. Практика ЄСПЛ має стати способом мислення, а не формальною цитатою. Обговорили гармонізацію практики, субсидіарність та спільну відповідальність судів за права людини.
Головне питання: чи готова правнича спільнота реально застосовувати стандарти ЄСПЛ?
ЄСПЛ як дзеркало проблем України
Україна звикла бачити рішення ЄСПЛ наприкінці шляху – після національних судів, втрат часу та ресурсів. Насправді стандарти мають діяти з початку: в органах влади, судах першої інстанції, апеляціях та позиціях Верховного Суду.
Президент ЄСПЛ Маттіас Гіюамар підкреслив солідарність з Україною та потребу в практичному діалозі через рішення, висновки, навчання. Національні суди несуть головну відповідальність за Конвенцію, знаючи локальний контекст. ЄСПЛ допомагає тримати стандарт, а не замінює суди.
Ключові справи ЄСПЛ та їх вплив
Справа Олександр Волков проти України (9 січня 2013 року) стала поштовхом до реформ. Суд встановив порушення прав судді Верховного Суду щодо звільнення. Це підкреслило: незалежність суддів потребує інституційних гарантій. Зміни торкнулися судоустрою, призначень та органів врядування.
Перевантаженість судів – проблема доступу до правосуддя. Голова Вищої ради правосуддя відзначив дефіцит суддів, апаратних працівників, недофінансування. Війна посилила кризу. Потрібні кадри, оптимізація мережі, цифровізація.
Справа Юрій Миколайович Іванов проти України (15 жовтня 2009, пілотне рішення) виявила системне невиконання судових рішень. Це порушення статей 6 Конвенції та 1 Першого протоколу. Реформи ввели приватних виконавців.
У справах проти Росії ЄСПЛ фіксує агресію. Україна проти Росії щодо Криму (25 червня 2024): порушення права на життя, релігію, вираження поглядів. Україна та Нідерланди проти Росії (9 липня 2025): відповідальність за конфлікт з 2014, MH17, вторгнення.
Справа Борзих проти України (2024) враховує безпеку в конфлікті, але вимагає законності. Війна не скасовує мотивування рішень.
Практика ЄСПЛ у повсякденні
Цитувати ЄСПЛ формально – недостатньо. Судді адаптують стандарти до України, особливо в воєнний час. Протокол №16 дозволяє консультативні висновки. Верховний Суд отримав відповідь Великої палати 4 лютого 2026.
Система не витримає на ентузіазмі. Дефіцит кадрів, навантаження впливають на якість. Держава мусить забезпечити умови для стандартів.
Для громадян це близько: суди скасовують відмови у відстрочках, перевіряють ТЦК, ВЛК, гарантують виплати. ЄСПЛ починається в українському суді.
Конференція показала: формалізм неприпустимий. Право під час війни – необхідніше.
Сергій Острик, адвокат
