У публічному дискурсі шириться теза, що ключові країни ЄС пропонують Україні “символічне” членство замість повноцінного. Цей наратив базується на публікації Financial Times про франко-німецький non-paper. Однак стаття не містить згадок про заміну реального членства символічним.
Символічні вигоди до вступу
Німеччина та Франція пропонують надати Україні окремі символічні переваги членства ще до офіційного приєднання. Йдеться про обмежені права без доступу до бюджету ЄС та голосу в інституціях. Це аванс на шляху до повноправного статусу, зумовлений геополітичними, безпековими та моральними міркуваннями щодо воюючої України.
Реформи як ключовий бар’єр
Шлях до ЄС непростий. Ключові рішення ухвалюють країни-члени, а не Брюссель. Україна має активно комунікувати на рівні урядів, міністерств та експертів. Головний фактор успіху — внутрішні реформи, особливо “Fundamentals”: боротьба з корупцією, верховенство права.
Ці вимоги не “технічні”, а політичні. Опозиції в ЄС легко критикувати лідерів за прискорення вступу країни з високим рівнем корупції, що загрожує коштам Союзу.
Перелік завдань відомий: затверджена Національна програма адаптації законодавства та дорожні карти за кластерами, результат скринінгу з Єврокомісією. Потрібно ухвалити 400–800 законів та близько 2000 підзаконних актів (постанови Кабміну, накази міністерств).
Для порівняння: Верховна Рада ухвалює 200–400 законів на рік загалом, попри війну та інші пріоритети.
Прогрес слабкий. Останній звіт ЄС про розширення та програма Ukraine Facility показують затримки, через які Україна недобирає кошти. Аргумент “ми воюємо за Європу” вагомий, але потребує підтвердження реформами.
Інцидент липня минулого року з законом про послаблення незалежності антикорупційних органів підірвав довіру. Її важко відновити.
Замість вимог дати вступу без прогресу краще демонструвати результати. До 2027 року повне виконання завдання нереально за нинішніми темпами, хоч мобілізація уможливила б це. Без політичної волі вступ до ЄС ризикує лишитися гаслом.
Leave a Reply