Експорт олії з України — це не «просто цистерна з порту». Це готову продукцію з високою доданою вартістю, яку світ купує навіть тоді, коли зерно стоїть у черзі. Соняшникова олія тримає левову частку виручки, ріпакова і соєва підтягуються, а внутрішній ринок з’їдає лише тонкий шар того, що виробляють заводи.
У грошах галузь стабільно дає країні кілька мільярдів доларів на рік. У тоннах цифри гуляють від сезону до сезону: урожай, удари по терміналах і ціна на біржі вирішують більше, ніж красиві презентації. Хто вміє возити, страхувати й тримати якість — той і залишається в грі.
Українська олія давно вийшла за межі пляшки на кухні. Вона стоїть у танках індійських НПЗ харчової промисловості, у іспанських і нідерландських хабах, у єгипетських і турецьких контрактах. Поки поле жовтіє в липні, трейдер уже рахує фрахт на осінь. І саме цей розрив між колоском і коносаментом робить тему живою: тут немає «вічного рекорду», є лише сезон, логістика і нерви.
За моїм досвідом роботи з аграрними текстами й цифрами митниці, люди плутають три різні речі: насіння, сиру олію і рафіновану фасовану. Експорт живе переважно на сирій і рафінованій наливом. Пляшка — це вже інша економіка, інший сертифікат і інший покупець.
Чому саме олія, а не лише насіння
Переробка всередині країни залишає в економіці зарплати, податки, шрот для тваринництва і валюту вищого ґатунку. Насіння соняшнику можна вивезти швидко. Олію — дорожче і вигідніше, якщо завод живий, а цистерна їде.
До повномасштабної війни Україна звикла давати світу близько половини міжнародної торгівлі соняшниковою олією. Після 2022-го частка стиснулася, конкуренти підхопили вільні ніші, передусім на індійському напрямку. І все одно країна лишається серед лідерів: у різні роки аналітики ставили її частку світового експорту цього продукту в діапазоні приблизно третини ринку.
Важливо тримати в голові просте правило: внутрішнє споживання олії в Україні — сотні тисяч тонн, експорт — мільйони. Майже все, що віджимають заводи, призначене не для полтавської чи львівської сковороди, а для чужого ринку.
Рослинні олії в окремі роки забирали близько п’ятої частини всього українського товарного експорту. Це вже не «додаток до зерна». Це окрема індустрія з власними терміналами, власними ризиками і власними королями.
Ключові цифри
- 2024 рік: близько 6 млн т соняшникової олії на $5,1 млрд; Індія, Іспанія та Румунія — серед головних покупців.
- 2024/25 маркетинговий рік: експорт соняшникової олії близько 4,73 млн т — відчутно менше за попередній сезон.
- Липень–березень 2025/26 МР: рослинні олії принесли 4,94 млрд при невеликому падінні фізичних обсягів; соняшникова — понад 3,16 млн т і майже4 млрд.
- Частка України в імпорті соняшникової олії ЄС у липні 2025 — лютому 2026 сягала майже 92%.
- 2025 рік: 259 компаній возили соняшникову олію; топ-11 зібрали понад 100 млрд грн виручки.
- Прогноз USDA на 2026/27 МР: експорт соняшникової олії з України близько 5,1 млн т — якщо врожай і порти дозволять.
Цифри з різних джерел інколи розходяться на сотні тисяч тонн. Календарний рік, маркетинговий рік (зазвичай вересень–серпень або липень–червень) і «жири та олії» як митна група — три різні лінійки. Той, хто порівнює їх навпростець, сам себе заплутує.
Куди їде українська олія
Карта збуту виглядає як трикутник: Європа, Азія, Північна Африка і Близький Схід. Євросоюз забирає якість, стабільний контракт і коротше плече. Індія бере обсяг. Єгипет, Ірак, Туреччина підхоплюють те, що не влізло в перші дві корзини.
| Напрямок / країна | Роль на ринку | Що варто знати |
|---|---|---|
| ЄС загалом | Якірний ринок | У пікові відрізки понад половина соняшникової олії йде саме сюди; частка України в імпорті блоку може перевищувати 90%. |
| Індія | Обсяговий покупець | Часто перше або друге місце в тоннах; сильна конкуренція з російською продукцією. |
| Іспанія, Нідерланди, Італія, Франція | Хаби й кінцеві споживачі | Роттердам і іспанські порти часто працюють як перевалка для подальшого розподілу. |
| Єгипет, Ірак, Туреччина | Близький Схід і Північна Африка | Чутливі до ціни, логістики Чорного моря і політичних обмежень. |
Джерела: Держмитслужба / Forbes.ua; галузеві зведення Elevatorist та УКАБ.
Географія ширша, ніж здається з топ-3. У 2024 році українську соняшникову олію брали понад 130 країн. Це не означає, що кожна з них — стратегічний партнер. Це означає, що трейдер уміє розкидати партії, коли великий контракт зривається.
Ріпакова олія живе за іншою логікою. Її люблять європейські переробники й біопаливний контур: Іспанія, Польща, Болгарія, Нідерланди. Соєва олія в окремі сезони стрімко росте саме тому, що заводи шукають завантаження, коли соняшнику бракує.
Хто реально возить: не «галузь», а десяток імен
Ринок виглядає багатолюдним на папері й дуже зібраним у грошах. Сотні компаній мають код у декларації. Великі гроші роблять одиниці.
| Компанія | Орієнтовна виручка 2025, млрд грн | Короткий профіль |
|---|---|---|
| ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» | 44–44,5 | Вертикаль: поля, заводи, термінали. Беззаперечний лідер. |
| ДП «САНТРЕЙД» | 20–20,5 | Контур Bunge, сильна переробка й торгівля. |
| ПП «ОЛІЯР» | 6,5–7 | Західний регіон, ставка на якість і стабільний збут. |
| ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН» | 6–6,5 | Міжнародний трейдер із локальною переробкою. |
| ТОВ «СОЛЕО» / «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» | 5–6 | Одеський логістичний контур, близькість до моря. |
Джерело: рейтинг YC.Market / Latifundist.
Далі в списку — Ніжинський жиркомбінат, Вінницька птахофабрика (контур МХП), «Енергетик Дніпро», «Укролія», «Градолія». Разом топ-11 закривають понад 100 млрд грн. Решта сотень гравців ділять те, що залишилось.
Концентрація — не вирок малому бізнесу, але чесний сигнал. Без свого заводу або без довгого контракту з переробником виходити «в цистерну на Індію» важко й дорого. Реалістичніший шлях для середнього виробника — фасована продукція в ЄС, private label, або ніша high-oleic.
Міфи vs реальність
Міф: «Україна знову ставить світові рекорди щороку».
Реальність: після піків початку десятиліття тоннаж гуляє. 6 млн т у календарному 2024-му і близько 4,7 млн т у 2024/25 МР — різні історії. Рекорд уже не норма.
Міф: «Експортують насіння, бо так простіше».
Реальність: галузь навпаки тисне на переробку. Вивіз насіння соняшнику в окремі сезони різко падав, бо маржа і політика держави підштовхують тримати насіння в країні.
Міф: «ЄС нас замінить пальмовою олією — і все».
Реальність: пальма живе в інших рецептурах. Соняшник у Європі тримає окрему нішу, і українська частка імпорту блоку лишається приголомшливою.
Як олія фізично залишає країну
Три двері: море, рейка, авто. Море — король обсягів. Рейка — страховка, коли порт горить або стоїть у черзі. Автоцистерна — швидкість і коротке європейське плече.
У 2025 році «Укрзалізниця» вивезла на експорт близько 1,6 млн т олії — на 10% менше, ніж роком раніше. Більше половини цього потоку йшло в бік портів, решта — через сухопутні переходи. Чорноморськ знову й знову з’являється в статистиці як головна станція виходу.
Налив іде в танк-контейнерах, флексітанках, суднових танках. Фасована олія — в контейнері. Для харчового ринку потрібні чисті ємності, сертифікати, інколи кошер / халяль, завжди — простежуваність партії. Один брудній танк псує репутацію на сезон.
Логістика зараз коштує не «скільки написано в прайсі експедитора», а скільки коштує ризик простою. Страховка, очікування рейду, нічний обстріл термінала — це вже частина собівартості тонни.
Улітку 2026-го удари по олійних терміналах знову нагадали: ємність на 25 тисяч тонн може зникнути за одну ніч. Галузь навчилася розкидати залишки по кількох майданчиках, але ідеальної схеми немає. Хто тримає все в одному порту — грає в рулетку.
Хронологія ключових подій
До 2022. Пік сили: Україна — безумовний лідер світового експорту соняшникової олії, валютна виручка вимірюється багатьма мільярдами.
2022–2023. Блокада моря, «зерновий коридор», сухопутний розворот на Дунай і західні переходи. Обсяги просідають, ціна підхоплює частину втрат.
2024. Морський коридор частково відновлює ритм. Календарний експорт соняшникової олії близько 6 млн т і $5,1 млрд. Рослинні олії тримають вагому частку всього експорту країни.
2024/25 МР. Менший урожай і логістичні шрами: близько 4,73 млн т соняшникової олії — найслабший показник за кілька сезонів.
2025 — початок 2026. Ціна рятує виручку при просіданні тоннажу. Ріпакова й соєва олії ростуть швидше за соняшник. ЄС лишається залежним від української краплі.
Прогноз 2026/27. USDA закладає відновлення експорту соняшникової олії до орієнтовно 5,1 млн т — якщо поле і порти не підведуть.
Що саме продають: не одна «олія»
Соняшникова домінує. У структурі рослинних олій її частка довго трималася близько дев’яти десятих. Решта — соя, ріпак і дрібні позиції.
Сира олія їде на іноземні рафінаційні заводи. Рафінована дезодорована — одразу в харчову промисловість або в пляшку під чужим брендом. High-oleic — окрема преміальна полиця: довше живе на смаженні, дорожче коштує, вимагає іншої агрономії.
Шрот і макуха їдуть поруч, але це вже інший контракт. Завод рідко думає лише про олію: білковий залишок годує свиней і птицю від Польщі до Китаю. Коли шрот не їде, маржа віджиму падає, навіть якщо олія «вистрілила» в ціні.
Фасування всередині країни дає роботу, але рідко дає мільйони тонн. Світ бере наливом. Пляшка має сенс, коли є бренд, мережа в ЄС або ніша «органік / холодний віджим». Намагатися фасувати все підряд — шлях до складу, а не до валюти.
Практичний чек-лист експортера
- Код УКТ ЗЕД і точна назва продукту: сира / рафінована / фасована — різні документи й різні покупці.
- Лабораторія: кислотне число, пероксидне, волога, нерозчинні домішки, відповідність ДСТУ або специфікації контракту.
- Сертифікати: походження, фітосанітарія за потреби, халяль / кошер, ISCC — якщо покупець з біопаливного контуру.
- Тара: харчовий танк, флексітанк, IBC, пляшка. Фото чистоти ємності зберігайте як золото.
- Логістика: порт + запасний сухопутний маршрут. Один термінал — занадто крихко.
- Валютний і податковий контур: банківський комплаєнс, строк розрахунків, ПДВ при експорті.
- Страховка вантажу й воєнного ризику. Без неї «дешевий» фрахт швидко стає найдорожчим.
- Контракт Incoterms: FOB порт — не те саме, що CIF Роттердам. Хто платить за простій рейду, має бути написано, а не «зрозуміло між своїми».
Ціна, маржа і чому тонна бреше
Бували сезони, коли тоннаж падав, а виручка трималася. Липень–березень 2025/26 якраз такий сюжет: фізичні обсяги рослинних олій просіли приблизно на півтора відсотка, гроші зросли більш ніж на п’яту частину. Соняшник подешевшав у тоннах, подорожчав у касі.
Середня експортна ціна — лукава величина. Вона змішує сиру й рафіновану, спот і довгий контракт, Індію й Нідерланди. Для заводу важливіша спред: насіння мінус олія мінус шрот мінус логістика. Коли насіння дороге, а олія стоїть, прес зупиняють. Це вже було, і це повториться.
У нашій практиці спостереження за ринком найчастіша помилка фермера — дивитися лише на ціну насіння «сьогодні на елеваторі». Переробник дивиться на три місяці вперед і на фрахт. Якщо ви не розумієте його формулу, вам здаватиметься, що «завод грабує». Насправді завод теж може працювати в нуль.
Ризики, які не прощають
Удари по заводах і резервуарах. Втрата тисяч тонн за ніч — не гіпотеза, а вже кілька разів підтверджений сценарій від Миколаєва до Одеського регіону й Дніпра.
Конкуренція Росії на традиційних ринках Індії, Туреччини, Італії. Поки український танкер чекає страховку, конкурент уже стоїть під розвантаженням.
Посуха й падіння врожайності. Менше насіння — менше завантаження екстракторів — вища собівартість тонни.
Зелений курс ЄС і правила сталості. Завтра без простежуваності поля можна не заїхати не те що в біопаливо — у звичайний супермаркет.
Валютний і банківський комплаєнс. «Гарна олія» не проїде, якщо платіж зависне на перевірці кінцевого бенефіціара.
Що змінюється просто зараз
Галузь більше не живе однією культурою. Коли соняшник підводить, прес перемикають на сою і ріпак. Саме тому в 2025/26 ріпакова олія могла зростати в рази, тоді як соняшник здавав тоннаж. Це не зрада «національного продукту». Це виживання заводу.
Друга зміна — якість документів. Покупець у ЄС хоче знати не лише кислотне число, а й поле, елеватор, партію. Хто досі возить «як у 2017-му», той поступово випадає з преміальних тендерів.
Третя — страхування й розподіл залишків. Великі гравці тримають олію не в одному танку біля причалу, а в кількох точках. Це дорожче. Це єдиний спосіб не втратити сезон після однієї нічної атаки.
Актуальні зміни 2026 / тренди
Що змінилось у 2026: ринок платить за тонну дорожче, ніж за спокій. Виручка тримається на ціні, не на рекордному валі. ЄС лишається критично залежним від української соняшникової олії, навіть коли абсолютний імпорт блоку знижується разом з нашим урожаєм.
Ріпак і соя перестали бути «молодшими братами». Для частини заводів вони вже основне завантаження в окремі місяці. Прогнози на 2026/27 обережно малюють відновлення соняшнику — але лише як сценарій, не як гарантію.
Окремий тренд — удари саме по олійній інфраструктурі. Зерно вже давно в цілі. Тепер під прицілом резервуари. Це змінює карту інвестицій: нові ємності ставлять роззосереджено, а не «ще один гігант біля причалу».
Для кого цей ринок і для кого — пастка
Великому вертикально інтегрованому холдингу ринок пасує. Є насіння, є прес, є танк, є юрист у Роттердамі. Середньому заводу — теж, якщо є ніша: high-oleic, стабільний європейський фасувальник, довгий контракт з рітейлом.
Фермеру без переробки експорт олії «напряму» майже не світить. Йому світить правильний продаж насіння і, можливо, пай у кооперативі. Трейдеру-початківцю без власної тари й історії поставок ринок неласкавий: перша помилка в якості спалює репутацію швидше, ніж маржа встигає відігратися.
Особистий інсайт
За моїм досвідом, найдорожча ілюзія в цій темі — вважати олію «простим додатком до зерна». Зерно можна насипати. Олію треба витиснути, вичистити, не пролити, не підпалити й довести живою. Хто мислить тоннами насіння, програє тому, хто мислить спредом і резервуаром.
Друга ілюзія — чекати, що «після війни все повернеться на 2021-й». Ринок уже інший. Індія навчилася дивитися на кількох постачальників. Європа навчилася питати про слід поля. Страховка навчилася коштувати як окремий бізнес. Повертатимуться обсяги — так. Стара безтурботність — навряд.
Степ і далі вміє народжувати жовте море. Питання не в тому, чи буде олія. Питання в тому, чи доїде вона до чужого заводу швидше за чужу пропозицію і чи не згорить у власному танку за ніч до відходу судна. Хто тримає в голові ці два речення, уже розуміє експорт краще за красивий річний звіт.
