Грошові потоки в структурах Московського патріархату формують справжню фінансову піраміду, де пожертви звичайних вірян, продажі свічок і церковних товарів, а також внески потужних спонсорів зливаються в єдину систему. Частина цих коштів залишається на рівні парафій для ремонту храмів і комунальних платежів, але значні суми піднімаються вище — до єпархій і центрального керівництва УПЦ МП в Україні. У 2025–2026 роках Державна служба фінансового моніторингу виявила схеми надходження грошей з Росії до парафій майже в усіх областях, що лише підкреслює, наскільки тісно переплетені місцеві пожертви з зовнішніми інтересами.
Офіційно керівництво УПЦ МП заперечує обов’язкові відрахування до Москви, наголошуючи на автономії з 1990 року. Проте розслідування показують, що непрямі механізми — від імпорту товарів з Росії до фінансування через благодійні фонди — дозволяють грошам впливати на ідеологічну та політичну діяльність. Статки глави Російської православної церкви патріарха Кирила за оцінками медіа сягають 4–8 мільярдів доларів, і ці цифри живлять дискусії про те, куди саме зникають мільйони, зібрані в українських храмах.
У реаліях 2026 року, коли понад 1300 громад уже перейшли до Православної церкви України, а УПЦ МП зберігає близько 8000 парафій, питання прозорості стає ключовим. Гроші продовжують працювати не лише на духовні потреби, а й на утримання розгалуженої мережі впливу, де релігія переплітається з політикою та бізнесом.
Джерела надходжень: від скриньки в храмі до мільйонних внесків
Кожна неділя в храмах УПЦ МП лунає знайомий дзвін монет у дерев’яних скриньках. Віряни кладуть гроші на свічки, записки за здоров’я чи упокій, хрещення, вінчання чи панахиди. За оцінками експертів, саме пожертви становлять основу доходів парафій — від кількох тисяч гривень у сільських громадах до десятків тисяч у міських соборах. Ці кошти надходять переважно готівкою, що робить їх майже невідстежуваними.
Друге потужне джерело — церковні крамниці. Свічки, ікони, хрестики, література та ладан часто імпортуються з Росії або виробляються через пов’язані з РПЦ підприємства. Маржа на цих товарах висока, а продажі в популярних лаврах, як Києво-Печерська чи Почаївська, можуть сягати мільйонів гривень щомісяця. Журналістські підрахунки показують, що одна середня єпархія отримує від крамниць 150–450 тисяч гривень на місяць залежно від розміру.
Не менш важливі спонсорські внески. Упродовж десятиліть УПЦ МП в Україні підтримували впливові бізнесмени та політики. Серед них — Вадим Новинський, якого називають головним донором, Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук та регіональні фігури на кшталт В’ячеслава Богуслаєва чи Михайла Добкіна. Ці гроші йшли на будівництво нових храмів, реставрацію та організацію масштабних заходів, таких як хресні ходи. У 2025 році розслідування виявили, що навіть після початку повномасштабного вторгнення окремі парафії отримували кошти через схеми, пов’язані з російськими джерелами та санкційними особами.
Додаткові надходження приходять від оренди церковного майна, паломницьких турів і релігійних виставок. Наприклад, у 2016 році виставка мощей у Одесі принесла майже 1,5 мільйона гривень за два дні. Уся ця система працює на готівці, що дозволяє швидко реагувати на потреби, але водночас створює ґрунт для тіньових операцій.
Фінансова піраміда: як гроші піднімаються вгору
Структура УПЦ МП нагадує класичну піраміду. Парафії — це основа. Кожна з них відраховує частину зібраних коштів до своєї єпархії. За даними журналістських розрахунків, середній міський прихід передає близько 7000 гривень на місяць, сільський — 750 гривень. Таким чином єпархії акумулюють близько 46 мільйонів гривень щомісяця по всій Україні.
Далі 20 % цих коштів іде до центрального апарату — Київської митрополії. Це дає приблизно 18 мільйонів гривень щомісяця або понад 200 мільйонів на рік лише за старими оцінками. Лаври, які підпорядковуються безпосередньо митрополії, додають суттєво більше: кожна з трьох головних може приносити мінімум 10 мільйонів гривень щомісяця, з яких частина також йде в центр.
Ось як виглядає спрощена схема фінансових потоків:
| Рівень | Джерела доходів | Приблизні щомісячні надходження | Відрахування вище |
|---|---|---|---|
| Парафія | Пожертви, крамниця, треби | Від 750 грн (село) до десятків тисяч грн (місто) | Частина до єпархії |
| Єпархія | Відрахування парафій + власні крамниці | Близько 46 млн грн по всіх єпархіях | 20 % до митрополії |
| Митрополія / Лаври | Відрахування + паломництво, оренда | 18+ млн грн + лаврські доходи | На центральні потреби |
Дані базуються на журналістських оцінках структури доходів УПЦ МП. Реальні цифри можуть відрізнятися через відсутність консолідованої звітності.
Така система дозволяє швидко розподіляти ресурси, але робить майже неможливим зовнішній контроль. Кожна парафія веде власну бухгалтерію як релігійна громада, а центральне керівництво не публікує загальних звітів.
Куди саме витрачаються кошти: офіційні напрями та тіньові реалії
Офіційно більшість грошей йде на утримання храмів: ремонт, опалення, електрику та зарплати духовенству. У великих монастирях, таких як Києво-Печерська лавра, щорічні витрати на комунальні послуги та реставрацію вимірюються мільйонами гривень. Частина спрямовується на благодійність — допомогу сиротам, літнім людям чи будівництво соціальних об’єктів.
Проте розслідування регулярно фіксують іншу картину. Священнослужителі та єпископи купують дорогі автомобілі, будують розкішні резиденції чи відпочивають на елітних курортах. Ці витрати часто покриваються «добровільними внесками» за треби або неофіційними преміями. У 2025 році журналісти 2000.ua описували, як частина коштів зникає в особистих кишенях, а не в церковній скарбниці.
Значні суми йдуть на політичну та інформаційну діяльність. Фінансування медіа, організація масових заходів і лобіювання земельних ділянок під нові храми — усе це вимагає ресурсів. За даними розслідувань, гроші спонсорів допомагали просувати наративи «русского міра» через телеканали та громадські організації. У період до 2022 року такі витрати були особливо помітними в Одесі, Харкові та Запоріжжі.
Зв’язок з Москвою: міфи та реальні механізми
Керівництво УПЦ МП неодноразово заявляло, що жодних обов’язкових платежів до Московського патріархату не існує. Гроші, за їхніми словами, залишаються в Україні й витрачаються на місцеві потреби. Водночас канонічна залежність і спільні бізнес-проєкти створюють непрямі канали. Імпорт 90 % церковних товарів з Росії — це вже мільйони гривень, що йдуть за кордон щороку.
У 2025 році Фінмоніторинг зафіксував прямі схеми надходження коштів з РФ до українських парафій та благодійних фондів УПЦ МП. Ці гроші йшли через посередників, включно з українськими олігархами під санкціями. Патріарх Кирило, статки якого оцінюють у мільярди доларів, залишається символом цієї системи. Його розкішні маєтки, приватні літаки та годинники вартістю в десятки тисяч доларів регулярно стають темою публікацій, контрастуючи з образом скромного служителя.
Після 2022 року ситуація ускладнилася. Деякі єпархії зменшили контакти, але фінансові потоки не зникли повністю. Перехід громад до ПЦУ зменшив загальний обсяг коштів, але ті, хто залишився, продовжують працювати в тій самій моделі.
Прозорість і суспільний резонанс: чому питання не зникає
Релігійні організації в Україні користуються податковими пільгами як неприбуткові. Це дозволяє не сплачувати податок на прибуток за умови використання коштів за статутом. Однак відсутність обов’язкової консолідованої звітності та домінування готівки роблять контроль майже неможливим. Порівняно з ПЦУ чи УГКЦ, які публікують хоча б часткові звіти, УПЦ МП виглядає набагато закритішою.
Скандали з прихованими коштами в лаврах, звинувачення в колабораціонізмі та виявлені схеми фінансування з Росії лише посилюють недовіру. Віряни, які щиро жертвують на храм, часто не знають, чи їхні гроші підуть на ремонт даху чи на щось зовсім інше. Це створює емоційний розкол: одні продовжують підтримувати «свою» церкву, інші шукають альтернативи.
У 2026 році, коли держава посилює вимоги до релігійних організацій, пов’язаних з агресором, питання «куди йдуть гроші» стає не просто фінансовим, а питанням національної безпеки та довіри суспільства. Кожна гривня, покладена в церковну скриньку, — це вибір, який впливає на майбутнє не лише конкретного храму, а й усієї країни.
Leave a Reply