“Я незадоволений Великою Британією… Нам знадобилося три чи чотири дні, щоб з’ясувати, де ми можемо приземлитися. Було б набагато зручніше приземлитися там, ніж летіти багато додаткових годин. Тож ми дуже здивовані. Ми маємо справу не з Вінстоном Черчиллем”.
Такими словами президент Дональд Трамп відреагував на те, що Британія – ключовий військовий союзник Вашингтона – не одразу надала Сполученим Штатам доступ до своїх баз для обмежених ударів по Ірану.
Попри всі зусилля, Європі не вдалося уникнути залучення до війни з Іраном. Ідеться не лише про тиск з боку Вашингтона. Ракетні та дронові удари Ірану по військових базах Британії та Франції не залишили цим країнам вибору.
Втім, багато держав ЄС досі воліють дистанціюватися від цієї війни, посилаючись на її сумнівну правову базу. Це поглиблює кризу у відносинах Європи та нинішнього керівництва США.
Одночасно Іран посилює погрози, обіцяючи відповісти атаками навіть на безпекові заходи європейських країн. Це звужує можливості для країн ЄС залишитися осторонь конфлікту.
Війна очікувана, але несподівана
Нова війна на Близькому Сході не була несподіванкою для Європи. Європейські лідери стежили за нарощуванням військової присутності США в регіоні та жорсткою риторикою Вашингтона щодо іранської ядерної програми.
Проте швидкість і масштаб подій захопили столиці зненацька. Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто застряг у Дубаї, повернувшись військовим літаком; подібна ситуація склалася з естонським колегою Ханно Певкуром.
ЄС не зміг узгодити спільну позицію щодо правомірності американсько-ізраїльських ударів. Частина країн підтримала право на самооборону, інші застерігають від дестабілізації регіону.
З початку операції чотири дні тому Європа виглядає розгубленою. Брюссель намагається сформувати єдину лінію, але національні інтереси ускладнюють це.
Уряди зосередилися на евакуації громадян з Близького Сходу. Водночас тривожать економічні наслідки: ціни на газ зросли до рівнів 2022 року.
Удари Ірану по базах США та Європи, а також загроза Кіпру – вперше війна напряму загрожує країні-члену ЄС.
Європейські яструби та голуби
Франція, Німеччина та Велика Британія погодили спільну заяву, попередивши Іран про готовність до оборонних заходів.
Британія надала США бази для ударів, хоч і не відразу, що викликало критику Трампа щодо прем’єра Стармера.
Франція посилила присутність на Близькому Сході, висловивши критику щодо відсутності обговорення ударів в ООН.
Німеччина обмежилася політичною підтримкою, посилаючись на відсутність можливостей.
Жодна з них не поставила під сумнів законність ударів. Подібна стриманість – у риториці Каї Каллас.
Іспанія жорстко критикує втручання, заборонивши використання своїх баз, що розлютило Трампа.
Італія тримає стриману позицію, балансуючи між стосунками з Трампом та пріоритетом допомоги Україні. Країни Близького Сходу просять SAMP/T, але Рим відмовляє через обмежені ресурси.
Середземноморський фронт Європи
Удари Ірану по британській базі Акротирі на Кіпрі наблизили ЄС до активації безпекових гарантій.
Британія підтвердила атаки дронів, посиливши присутність есмінцем. Греція направила фрегати та F-16, піднявши винищувачі в повітря.
Франція відправляє фрегат і ракети. Італія, разом з Францією, Іспанією та Нідерландами, надсилає сили для захисту Кіпру.
Іран називає це “актом війни”. Удари по Азербайджану та загрози Туреччині – попередження Європі.
Війна тестує стратегічну зрілість ЄС. Чи заговорить Союз єдиним голосом, чи залишиться розділеним? Відповідь вплине на допомогу Україні.
Автор: Уляна Кричковська, журналістка “Європейської правди”
Leave a Reply