Коли вщухнуть розмови про судове засідання щодо запобіжного заходу для колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, а жарти про Вероніку Феншуй згаснуть, суспільству доведеться серйозно осмислити уроки останніх років.
Трагедія некомпетентності під час війни
Українці вміють перетворити на жарт усе, і це допомагає виживати в умовах постійної турбулентності. Однак за цим стоїть трагедія: у найстрашніший момент історії країною керували люди, які виявилися некомпетентними, цинічними та відірваними від реальності. Рішення ухвалювали не на основі стратегії, а через хаос, образи та бажання жити в політичній бульбашці.
Кожен день на фронті, у містах і під завалами гинули люди. Паралельно значна частина державного апарату працювала формально й займалася не тим, чим мала. Україна виживала не завдяки ефективності влади, а всупереч її слабкості. Горизонтальні зв’язки — волонтери, середня ланка чиновників, військові, бізнес — брали відповідальність на себе.
Моральна сліпота та шлях до оздоровлення
Найстрашніше в історії з кооперативом «Династія» — не самі факти корупції, а масштаб моральної сліпоти. Поки одні гинули під Бахмутом, інші будували маєтки та освоювали бюджети. Це не просто корупція, а мародерство під час великої війни.
Професійність і компетентність мають стати головними цінностями. НАБУ, САП та судова система повинні забезпечити невідворотність покарання без хайпу. Суспільство вже показало силу, коли вийшло на захист антикорупційних органів. Україна не Росія, і це дає надію: попри помилки, країна здатна підніматися та рухатися вперед.
Leave a Reply