Земфіра Рамазанова з перших годин повномасштабного вторгнення Росії в Україну чітко окреслила свою позицію, опублікувавши лаконічне «Нет войне». Вона не просто поставила два слова на сайт і в Instagram — співачка, яка десятиліттями уникала публічних заяв і політичних декларацій, перетворила сцену на місце, де звучить біль і незгода. Її антивоєнні промови в Європі, переосмислені старі пісні та нові треки стали для багатьох росіян і російськомовних слухачів одним із небагатьох чесних сигналів у потоці офіційної риторики. Попри статус іноземного агента, еміграцію та критику за сплату податків у Росії, Земфіра продовжує нагадувати, що навіть неполітичний митець не може залишатися осторонь, коли йдеться про знищення сусідньої країни.
Позиція співачки еволюціонувала від лаконічних жестів підтримки України ще у 2014–2015 роках до прямих сценічних промов 2022-го і подальших творчих жестів. Вона не агітувала на мітингах і не вела телепередач — її інструментом залишалася музика, а головним меседжем — не мовчати. У 2026 році, коли війна триває, а гастрольний графік артистки порожній, її історія нагадує про ціну публічної чесності для російського митця: втрату звичної аудиторії, юридичний тиск і внутрішній конфлікт між бажанням залишатися приватною людиною та необхідністю говорити.
Культурний резонанс її слів досі відчутний. Для частини української аудиторії Земфіра — рідкісний приклад російської зірки, яка не промовчала. Для частини російської — зрадниця або «хороша росіянка», яка все одно сплачує податки до бюджету, що фінансує війну. Ця неоднозначність робить її позицію особливо живою й людською, а не плакатною.
Шлях до слави: чому голос Земфіри завжди звучав щиро
Земфіра Талгатівна Рамазанова народилася 26 серпня 1976 року в Уфі, в робітничому районі Черніковці Башкортостану. Татарське коріння, батько-історик, мати-лікарка з лікувальної фізкультури, старший брат, який загинув під час підводного полювання. З п’яти років — музична школа по класу фортепіано, хор, перші пісні у сім років. Паралельно — баскетбол: з третього класу до юнацької збірної Росії, чемпіонка юнацької першості. Висока, стримана, з сильним характером — ці риси потім проявляться і в музиці, і в життєвих виборах.
Після Уфимського училища мистецтв вона працювала звукооператоркою на радіо «Європа плюс», записувала джингли, писала пісні в Cakewalk. Демозапис потрапив до продюсера Леоніда Бурлакова, і в 1999-му вийшов дебютний альбом «Земфіра». Хіти «СПИД», «Ракеты», «Ариведерчи» миттєво зробили її зіркою. Альбом 2000 року «Прости меня моя любовь» розійшовся мільйонними тиражами. Вона не вписувалася в гламурну естраду — її тексти були про внутрішній біль, самотність, складні стосунки, а голос — хрипкуватий, емоційний, без ідеальної «естрадності».
Саме ця щирість і незалежність стали основою її авторитету. Земфіра ніколи не була «придворною» артисткою, не співала на державних святах у форматі пропаганди, уникала скандалів і розлогих інтерв’ю. Вона будувала кар’єру сама — від уфимських ресторанів до стадіонів. Коли в 2022-му їй довелося говорити про війну, це не виглядало як раптова політична гра. Це звучало як продовження тієї самої внутрішньої чесності, тільки тепер біль став не особистим, а спільним.
Ранні сигнали незгоди: 2014–2015 роки
Ще до повномасштабного вторгнення Земфіра давала зрозуміти свою позицію. 1 березня 2014 року, після схвалення російським парламентом використання Збройних сил у Криму, вона змінила головну сторінку сайту: чорний фон і відео 2008 року, де вона виконує українською пісню «Відпусти» гурту «Океан Ельзи». Перед виконанням сказала: «Я хочу підтримати, передати привіт, подякувати, приєднатися до всіх українських музикантів. В Україні — більше душі».
У 2015-му на фестивалі в Тбілісі вона розгорнула український синьо-жовтий прапор. Ці жести були стриманими, але чіткими. Вони не викликали тоді такого резонансу, як події 2022-го, проте показали: для Земфіри Україна — не абстрактна «братня республіка», а простір, де є своя душа й своя правда. Це був важливий фундамент для того, що сталося пізніше.
Лютий–березень 2022: «Нет войне» і переосмислення «Не стреляйте»
24 лютого 2022 року, коли російські ракети вже летіли на українські міста, Земфіра опублікувала «Нет войне». Того ж дня вона відіграла два заплановані концерти в Москві й виконала пісню «Не стреляйте» — трек 2017 року, який спочатку був про вразливість у коханні. Тепер рядки «Не стреляйте, не молчите» набули нового, страшного сенсу.
21 березня 2022 року вийшов кліп на цю пісню. У відеоряді — кадри руйнувань в Україні, затримання протестувальників у Росії, антивоєнні акції. Земфіра тимчасово прибрала інші відео зі свого YouTube-каналу. Пісня, яку вона виконувала на кожному концерті туру на підтримку альбому «Бордерлайн» восени 2022-го, супроводжувалася короткими, але емоційними промовами.
Нові пісні війни: «М’ясо» та «Родина»
У травні 2022 року Земфіра випустила сингл «М’ясо». Текст, написаний ще раніше, раптом став пророцьким: «Весна в календарі, а в реальності — окопи і ракети високоточні великої дальності. В Маріуполі північ». Кліп, знятий і змонтований Ренатою Літвиновою, складався з малюнків — жорстких, чорно-білих, без зайвої красивості. Пісня стала одним із найпряміших антивоєнних музичних документів того періоду.
У березні 2023 року з’явилася «Родина» (стилізовано як «PODNHA»). Трек іронічно й гірко говорить про примусову «любов» до батьківщини, про те, як державна машина вимагає цілувати чоботи й любити те, що руйнує. Обидві пісні — не гасла, а продовження її стилю: особисте, болісне, без пафосу.
Промови зі сцени: молитва про мир і підтримка України
9 жовтня 2022 року в Лімассолі (Кіпр) Земфіра сказала зі сцени: «Сьогодні 228-й день війни. 228-й день пекла, яке стало реальністю. Я весь цей час багато думала, говорила з собою про це. Я не люблю і не вмію говорити зі сцени, але я щодня молюся, щоб ця війна припинилася, щоб моя країна припинила цю війну». Зал завмер, а потім вибухнув оплесками.
У Лондоні того ж року вона була ще прямішою: «Прямо зараз триває війна. Абсолютно безглузда і жорстока. І зараз моя країна знищує Україну і саму себе. Дуже хочеться миру». На концертах у Європі вона неодноразово висловлювала підтримку українцям, іноді запрошуючи на сцену глядачів з прапорами.
Ці промови важливі саме тому, що їх промовляла людина, яка ніколи не прагнула бути трибуном. Її голос тремтів, вона зізнавалася в невмінні говорити публічно — і саме це робило слова справжніми.
Наслідки позиції: іноземний агент, еміграція та дилеми
10 лютого 2023 року Міністерство юстиції Росії внесло Земфіру до списку іноземних агентів — за підтримку України, концерти в «недружніх» країнах з антивоєнними заявами та отримання іноземної підтримки. Співачка оскаржила статус у суді, але безуспішно. Вона покинула Росію незабаром після 24 лютого 2022-го, жила у Франції, пізніше — у Лондоні. Громадянства інших країн не отримувала і публічно це підтверджувала.
Частина критики стосується того, що Земфіра як громадянка Росії сплачує податки до бюджету, частина з яких іде на війну, і продовжує співпрацювати з російськими лейблами та дистриб’юторами. Водночас відомо про її гуманітарні кроки — зокрема, передачу музичних інструментів для школи в Бородянці. Ця суперечність — одна з найскладніших у її історії: людина, яка відкрито виступає проти війни, залишається пов’язаною з країною-агресором фінансовими та юридичними нитками.
Сприйняття публіки: від подяки в Україні до обурення в Росії
В Україні Земфіру часто називають однією з небагатьох російських артисток, хто не промовчав. Її пісні та промови цитують, на концерти в Європі приходять українці з прапорами. У Росії позиція розділила фанатів: хтось вважає її героїнею, хтось — зрадницею, яка «зрадила країну». Деякі російські ЗМІ 2026 року писали, що вона нібито «злякалася» українських прапорів на концертах і вирішила призупинити кар’єру.
2024–2026: жести підтримки на тлі паузи в кар’єрі
У 2024 році на концерті в Амстердамі Земфіра демонструвала жести підтримки українцям. У липні 2025-го в Єревані під час виконання «Прости мене, моя любов» на екрані з’явився український прапор і Чорне море. Концерти продовжувалися в Європі, Вірменії, Грузії, Дубаї.
На початку 2026 року гастрольний графік співачки на 2026–2027 роки виявився порожнім. Українські та російські медіа повідомляли про паузу в сольних виступах — принаймні до травня 2026-го. Серед причин називали втому, побоювання щодо реакції аудиторії з українськими символами та складнощі з виступами перед російськомовною публікою в країнах СНД. Земфіра переїхала з Парижа до Лондона. На момент липня 2026 року великих турів не анонсовано.
Музика як дзеркало епохи: чому позиція Земфіри важлива досі
Земфіра ніколи не була класичним «протестним» артистом у стилі Віктора Цоя чи пізнішого Noize MC. Вона завжди співала про особисте — і саме тому її вихід на антивоєнну позицію прозвучав особливо сильно. Коли людина, яка десятиліттями ховалася за музикою від публічності, змушує себе говорити зі сцени про «пекло» і молитися за закінчення війни своєю країною, це не просто заява. Це злам у долі митця.
Її історія — про те, як навіть найінтровертніший голос може стати важливим у час, коли мовчання стає співучастю. Про те, як старі пісні набувають нового життя, а нові — стають документами епохи. І про те, що навіть після паузи в концертах слова, сказані в 2022–2025 роках, залишаються. Вони не зникають. Вони просто чекають, коли їх знову почують у повному обсязі — без цензури, без страху і без війни.
