У період дії воєнного стану українські військовослужбовці зберігають право на відпочинок, який допомагає підтримувати боєздатність підрозділів і відновлювати сили після напружених періодів служби. Основна щорічна відпустка обмежена 30 календарними днями на рік, причому щонайменше 15 з них командир зобов’язаний надати безперервно — це пряма гарантія закону, від якої військовий може відмовитися лише за власним бажанням. Додатково доступні до 10 днів за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням повного грошового забезпечення, а для учасників бойових дій — ще 14 днів додаткової відпустки за дозволом командира частини.
Ці норми враховують реалії тривалої війни: одночасно у підрозділі може бути відсутнім не більше 30 % особового складу, щоб не підірвати виконання бойових завдань. Час на проїзд до місця відпочинку в межах України (до двох діб в один бік) не зараховується до тривалості відпустки. Під час основної відпустки військовий отримує не лише грошове забезпечення, а й разову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного забезпечення.
Норми закріплені в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зі змінами, внесеними у 2025 році, які посилили обов’язковість надання безперервної частини відпочинку. Практика показує, що реальне надання залежить від оперативної обстановки, укомплектованості та рішення командира, але закон створює чіткі рамки, які захищають право на відновлення.
Правова основа: як змінювалися правила з 2022 року
З початком повномасштабного вторгнення воєнний стан суттєво обмежив можливості для повноцінного відпочинку. Ранні редакції дозволяли командирам гнучко переносити відпустки, але поступово законодавство еволюціонувало в бік більших гарантій для військових. У 2023–2025 роках Верховна Рада ухвалила низку змін, які ввели обов’язкові 15 днів безперервної основної відпустки та чіткіше врегулювали сімейні відпустки зі збереженням виплат.
Сьогодні правила однакові для контрактників і мобілізованих (крім тих, хто проходить базову військову службу). Тривалість основної відпустки в мирний час залежить від вислуги — від 30 до 45 днів, — проте під час воєнного стану загальна частина, яку можуть надати протягом року, не перевищує 30 календарних днів. Це компроміс між потребою в відпочинку та вимогами оборони. Додаткові види відпусток (для лікування, за сімейними обставинами) діють паралельно й не поглинають основний ліміт.
Основна щорічна відпустка: 30 днів з обов’язковою безперервною частиною
Кожен військовослужбовець (крім строковиків базової служби) має право на частину щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів. Закон прямо вимагає, щоб основна безперервна частина становила не менше 15 днів — це ваша гарантія, яку командир не може ігнорувати. Решту 15 днів можна розділити, але з урахуванням того, що одночасно в підрозділі відсутніми не можуть бути понад 30 % особового складу відповідної категорії.
Така конструкція з’явилася не випадково. Постійна ротація та інтенсивні бойові дії виснажують навіть найдосвідченіших. 15 безперервних днів дають можливість справді вирватися з ритму служби, провести час з рідними, пройти медичне обстеження чи просто відновити сон. Друга половина відпустки часто використовується для вирішення побутових питань або короткого перепочинку між ротаціями.
Важливо: надання цих 15 днів є обов’язковим. Відмовитися від них можна лише за особистим бажанням військового — наприклад, якщо людина планує накопичити дні для довшої відпустки пізніше. Командир не має права змушувати «відмовитися» під тиском оперативної обстановки.
Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин — до 10 днів зі збереженням виплат
Цей вид відпустки — один з найбільш затребуваних у воєнний час. Тривалість — не більше 10 календарних днів на рік, з повним збереженням грошового забезпечення. Рішення ухвалює командир військової частини на підставі рапорту та підтверджувальних документів. Підстави можуть бути різними: тяжка хвороба або смерть близьких родичів, пожежа чи стихійне лихо в сім’ї, необхідність особистої присутності для вирішення критичних сімейних питань.
На практиці сюди часто включають і ситуації, пов’язані з народженням дитини, хоча для цього іноді використовують окремі механізми. Час на проїзд (до 2 діб в один бік у межах України) не входить у тривалість відпустки. Це дозволяє військовому з далекого регіону або з передової мати реальні 10 днів вдома, а не «з’їдати» їх у дорозі.
Є й відпустки без збереження грошового забезпечення — наприклад, до 10 днів у зв’язку з укладенням шлюбу або до 7 днів у разі тяжкого стану здоров’я чи смерті найближчих родичів. Вони надаються в конкретних випадках і не замінюють основні 10 днів зі збереженням виплат.
Додаткова відпустка для учасників бойових дій — 14 днів за дозволом командира
Учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на 14 календарних днів додаткової відпустки на рік згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Під час воєнного стану її надання можливе лише з дозволу командира частини. Це не автоматична гарантія, а інструмент, який командир використовує з урахуванням обстановки та укомплектованості.
На практиці такі відпустки часто надають після тривалих періодів на передовій або в районах інтенсивних бойових дій. Вони стають важливою можливістю для відновлення психологічного ресурсу людей, які несуть найбільше навантаження.
Відпустка для лікування та реабілітації після поранень і хвороб
Окремий і критично важливий вид — відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або після поранення (контузії, травми, каліцтва). Вона надається на підставі висновку військово-лікарської комісії (ВЛК). Тривалість визначається характером ушкодження чи захворювання і може бути значно довшою за стандартні 30 днів. Грошове та матеріальне забезпечення зберігається повністю, час на проїзд не зараховується.
Ця відпустка часто переходить у реабілітаційний період. Після лікування військовий може отримати направлення на санаторно-курортне відновлення або продовження терапії. У реальних умовах війни такі відпустки стають не просто формальністю, а питанням повернення до строю боєздатного воїна.
Порядок оформлення: від рапорту до наказу командира
Процедура виглядає досить чітко, хоча й залежить від конкретної частини та оперативної ситуації. Ось основні кроки:
- Військовослужбовець складає рапорт на ім’я командира (або безпосереднього начальника). У документі вказують вид відпустки, бажані дати, підстави, адресу перебування під час відпочинку, необхідний час на проїзд та перелік доданих документів. Сучасний варіант — подати через застосунок «Армія+».
- До рапорту додають підтверджувальні документи: медичні довідки, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть, довідку про пожежу чи інші папери, що обґрунтовують потребу. Якщо документи зібрати неможливо заздалегідь, це зазначають у рапорті.
- Рапорт розглядають: спочатку безпосередній командир ставить резолюцію, потім документ передають командиру частини. Строк розгляду — зазвичай до 14 днів, але на практиці залежить від обстановки.
- Командир частини ухвалює рішення з урахуванням бойових завдань, укомплектованості та ліміту 30 % відсутніх. При позитивному рішенні видають наказ, військовий отримує відпускний квиток та документи для проїзду.
- Після повернення з відпустки потрібно здати відпускний квиток та, за потреби, звітувати про виконання.
Рапорт бажано подавати заздалегідь — мінімум за два тижні для планової відпустки. У екстрених сімейних випадках строки стисліші. Якщо командир відмовляє, рішення повинно бути обґрунтованим, хоча оскарження в умовах воєнного стану має свої особливості.
Фінансові питання: виплати, допомога на оздоровлення та компенсації
Під час будь-якої відпустки зі збереженням забезпечення військовий продовжує отримувати повне грошове забезпечення відповідно до посади та вислуги. Додатково при наданні основної щорічної відпустки виплачують грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Цю допомогу можна отримати раз на рік, навіть якщо відпустка не використовується повністю, — достатньо подати відповідний рапорт протягом року.
Невикористані дні відпустки не «згорають». Їх можна накопичувати та використовувати пізніше або отримати грошову компенсацію при звільненні зі служби. При звільненні виплачують компенсацію за всі невикористані дні основної та додаткової відпусток, включаючи дні за статусом учасника бойових дій.
| Вид відпустки | Максимальна тривалість | Ключові умови надання | Збереження грошового забезпечення |
|---|---|---|---|
| Основна щорічна | 30 днів (мін. 15 безперервно) | Ліміт 30 % відсутніх у підрозділі, обов’язковість 15 днів | Так + допомога на оздоровлення |
| За сімейними обставинами | 10 днів | Рапорт + документи, рішення командира частини | Так |
| Додаткова для УБД | 14 днів | Статус УБД + дозвіл командира | Так |
| Для лікування після поранення/хвороби | Залежить від висновку ВЛК | Висновок військово-лікарської комісії | Так |
Ці виплати та компенсації — важливий елемент соціального захисту, який дозволяє військовим планувати не лише відпочинок, а й вирішення фінансових питань родини.
Практичні реалії та нюанси воєнного часу
На папері правила виглядають чітко, але реальність часто вносить корективи. У частинах, що виконують бойові завдання на передовій, відпустки надають рідше і коротшими періодами — все вирішує оперативна необхідність. У тилових або навчальних підрозділах гнучкості більше. Багато військових зазначають, що найкраще планувати відпустку після ротації або в періоди відносного затишшя на напрямку.
Подорож за кордон під час відпустки зазвичай потребує додаткового дозволу командування та узгодження з правилами перетину кордону для військовослужбовців. Більшість обирає відпочинок в Україні — ближче до родини та без зайвих бюрократичних бар’єрів. Застосунок «Армія+» значно спростив подачу рапортів, але остаточне рішення все одно залишається за командиром.
Психологічний аспект не менш важливий за юридичний. Навіть коротка відпустка дозволяє зняти накопичене напруження, відновити зв’язок з дітьми та дружиною, просто походити без бронежилета. Це не розкіш, а необхідна умова для того, щоб воїн міг продовжувати службу з повною віддачею. Командири, які розуміють це, часто йдуть назустріч, коли дозволяє обстановка.
Якщо виникають спірні ситуації — відмова без пояснень, затягування розгляду рапорту — варто звертатися до юридичних підрозділів частини, громадських організацій на кшталт «Юридичної Сотні» або використовувати механізми внутрішнього контролю. Закон дає інструменти захисту, головне — правильно їх використовувати.
Відпустка у воєнний час — це не просто формальна пауза в службі. Це момент, коли держава через чіткі правові механізми нагадує: навіть у найскладніші часи турбота про тих, хто захищає країну, залишається пріоритетом. Правила 2026 року стали більш збалансованими порівняно з першими роками війни, але їх ефективність у кожному конкретному випадку залежить від взаємодії військового та командування. Знання цих норм допомагає і початківцям, і досвідченим захисникам впевнено користуватися своїми правами.
