Троє суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду отримали попередження за перегляд у 2021 році ухвали Печерського суду у справі НАБУ щодо колишньої заступниці міністра юстиції Олени Лукаш. Вища рада правосуддя ухвалила таке рішення у травні 2026 року, а повний текст з’явився на початку червня. Аналітики наголошують, що позиція суддів відповідала практиці, яку підтримували Київський апеляційний суд та Верховний Суд як до, так і після того випадку.
Хронологія подій
Кримінальне провадження щодо Лукаш розпочали ще у 2014 році. У жовтні 2019-го розслідування передали НАБУ. У 2020 році Печерський суд скасував підозру, а Київський апеляційний суд залишив скаргу захисту без задоволення. У січні 2021-го Апеляційна палата ВАКС за скаргою прокурора скасувала ухвалу Печерського суду та закрила провадження. Лукаш оскаржила дії суддів до ВРП. У листопаді 2025 року дисциплінарна палата відмовила у притягненні суддів до відповідальності, проте у травні 2026 року ВРП у повному складі оголосила попередження суддям Калугіній, Семенникову та Михайленку.
Паралельно розвивалася схема виведення справ НАБУ через Печерський суд. Фігуранти подавали скарги до районного суду, який формально не мав права розглядати справи Бюро, і отримували рішення на свою користь. Прокурори САП зверталися з апеляціями до АП ВАКС, яка неодноразово скасовувала такі ухвали, наголошуючи на предметній підсудності. Верховний Суд у кількох справах підтверджував правомірність дій антикорупційного суду.
Позиція суддів та питання до рішення ВРП
Судді АП ВАКС виходили з того, що стаття 33-1 КПК встановлює пріоритет предметної підсудності ВАКС над територіальною. На момент розгляду підслідність уже була за НАБУ, тому апеляційний перегляд належав саме АП ВАКС. Вони також пояснювали, що Верховний Суд у жовтні 2020 року вирішував лише питання передачі провадження, а не підсудності апеляційної скарги. Подібну практику підтримували й інші суди, зокрема у справах VAB Банку та ТЕЦ Дубневичів.
Рішення ВРП викликає питання, адже дії суддів не відхилялися від усталеної практики. Залишається незрозумілим, чому ВРП не врахувала власні попередні відмови у відкритті дисциплінарних проваджень у схожих ситуаціях та позиції Верховного Суду. Законодавець досі не усунув прогалину в нормах КПК щодо підсудності справ НАБУ, що може призвести до повторення проблем у майбутньому.
