Партії, пов’язані з військовими лідерами, зараз домінують у свіжих соціологічних замірах, відображаючи глибоку трансформацію українського суспільства під час війни. За даними SOCIS від березня 2026 року, потенційна сила Валерія Залужного набирає 21% серед тих, хто вже визначився і планує голосувати, а проєкт Кирила Буданова — 15,3%. Третє місце посідає об’єднання регіональних лідерів на кшталт Віталія Кіма та Ігоря Терехова з 13,7%, тоді як «Слуга народу» тримається на 11,5%, а «Європейська солідарність» — на 8,9%. Ці цифри не просто статистика — вони сигналізують про зсув довіри від традиційних політиків до тих, хто асоціюється з обороною країни, і водночас підкреслюють фрагментацію політичного поля, де понад 30% виборців ще вагаються.
Такі тенденції формувалися поступово: від грандіозної перемоги «Слуги народу» у 2019-му до сьогоднішньої ситуації, коли гіпотетичні партії військових і місцевих управлінців витісняють старих гравців. Близько 55% українців готові взяти участь у потенційних виборах, але антирейтинги залишаються високими — особливо в «Слуги народу». Це створює унікальну динаміку, де кожна нова подія на фронті чи в тилу може кардинально змінити розклад сил, а суспільство шукає не гучних обіцянок, а реальних результатів і чесності.
Для початківців важливо зрозуміти: рейтинги — це моментальний знімок настроїв, а не остаточний вирок. Вони допомагають прогнозувати можливий склад майбутнього парламенту, але залежать від методології опитувань, рівня участі та зовнішніх факторів. Просунутим читачам же варто звернути увагу на причини таких змін — від втоми від війни до зростання ролі регіональних еліт і військових.
Свіжі дані: як виглядає поточний розклад сил
Березневе опитування SOCIS, проведене серед 1204 респондентів методом CATI з похибкою 2,5%, дає найповнішу картину на сьогодні. Воно враховує лише тих, хто визначився і обов’язково піде на дільниці, — саме ця група формує реальну електоральну картину. Лідерство Залужного пояснюється високою довірою до колишнього головнокомандувача як символу ефективності та чесності в обороні. Буданов, як очільник розвідки, набирає завдяки асоціаціям із розвідувальними успіхами та сміливими операціями.
Несподівано сильне третє місце об’єднання Кіма, Терехова та Гетманцева свідчить про попит на практичних менеджерів, які вже довели ефективність на місцях. «Слуга народу» втрачає позиції через накопичену втому від обіцянок і внутрішніх скандалів, а «Європейська солідарність» тримається завдяки стабільному ядру прихильників патріотичного курсу.
| Партія / Проєкт | Відсоток підтримки (серед рішених виборців) | Примітка |
|---|---|---|
| Партія Валерія Залужного | 21% | Лідер рейтингу |
| Партія Кирила Буданова | 15,3% | Сильне друге місце |
| Партія мерів (Кім, Терехов та ін.) | 13,7% | Новий гравець |
| «Слуга народу» | 11,5% | Падіння порівняно з 2019 |
| «Європейська солідарність» | 8,9% | Стабільне ядро |
| Партія «Азов» | 6% | Військовий бренд |
| «Третя штурмова» | 4,9% | Нижче бар’єру |
Джерела даних: SOCIS (березень 2026) та агрегатор PolitPro.
Чому військові проєкти рвуть уперед: реальні причини зсуву
Війна стала каталізатором, який перевернув уявлення про політику. Коли ракети летять на міста, а ЗСУ тримають фронт, люди інстинктивно тягнуться до тих, хто асоціюється з захистом, а не з кабінетними перемовинами. Залужний і Буданов — це не просто прізвища, а символи стійкості, які контрастують із втомою від політичних ігор. Регіональні лідери на кшталт Кіма чи Терехова виграють завдяки конкретним справам: відновлення інфраструктури, допомога людям під обстрілами, відчуття, що «вони свої».
Традиційні партії страждають від ефекту «втоми від знайомих облич». «Слуга народу» заплатила ціну за невиконані обіцянки реформ, а «Європейська солідарність» тримається на патріотичному електораті Заходу і Центру, але не набирає нової крові. Фрагментація — це не слабкість, а віддзеркалення суспільства, яке шукає різноманітності: хтось хоче жорсткої оборони, хтось — економічної стабільності, хтось — соціальних гарантій.
Історичний контекст: від тріумфу 2019-го до сьогоднішньої реальності
П’ять років тому «Слуга народу» увірвалася в парламент з 43% голосів, ніби свіжий вітер після попередніх криз. Тоді суспільство вірило в новизну і швидкі зміни. Сьогодні картина інша: війна змусила переоцінити пріоритети. Рейтинги 2025–2026 років показують поступове падіння «Слуги» і підйом військових проєктів — це еволюція, а не раптовий обвал. КМІС та Active Group фіксували подібні тренди ще взимку, коли Залужний стабільно лідирував, а Буданов набирав обертів після гучних розвідувальних операцій.
Порівняно з довоєнними часами, коли «Батьківщина» чи «Опозиційна платформа» боролися за друге-третє місце, зараз акцент зсунувся на оборонні та регіональні сили. Це логічно: люди хочуть не обіцянок, а доказів, що країна вистоїть і відбудується.
Як читати рейтинги правильно: поради для новачків і профі
Початківцям варто запам’ятати: опитування — це не вибори. Вони мають похибку, а 20–30% респондентів часто залишаються невизначеними. SOCIS, наприклад, враховує лише тих, хто планує голосувати, тому реальна картина може змінитися в день голосування. Просунуті користувачі звертають увагу на динаміку: зростання Буданова на 4–5% за місяць сигналізує про тренд, а не випадковість.
- Методологія має значення. Телефонні інтерв’ю (CATI) дають точніші дані, ніж онлайн-опитування, бо охоплюють ширшу аудиторію.
- Антирейтинги важливі не менше. «Слуга народу» лідирує в них з 23,6% — це означає, що мобілізація проти неї може бути сильнішою за підтримку.
- Регіональний розріз. Захід і Центр більше підтримують патріотичні сили, Схід і Південь — практичних менеджерів.
- Вплив війни. Кожна успішна операція ЗСУ піднімає рейтинги військових проєктів, а економічні проблеми — регіональних.
Не варто сприймати цифри як долю. Вони змінюються швидко, і саме ваша активність — участь у обговореннях, перевірка фактів — може вплинути на майбутнє.
Наслідки для країни: що означає фрагментація для економіки та безпеки
Розпорошене політичне поле — це і ризик, і шанс. З одного боку, коаліція може стати складною, з довгими переговорами і компромісами. З іншого — це запобігає монополії влади, змушує шукати спільні рішення. Для економіки це означає, що реформи (від податкової до відновлення) залежатимуть від здатності нових сил домовлятися. Безпека ж виграє від сильних військових голосів у парламенті: більше уваги до армії, розвідки, оборонного бюджету.
Люди на місцях відчують це в щоденному житті — від якості відновлення міст після обстрілів до соціальних програм. Регіональні проєкти вже показують, що вони вміють працювати з інфраструктурою, а військові — з пріоритетами оборони. Головне, щоб фрагментація не перетворилася на параліч, а стала поштовхом до якіснішої політики.
Майбутнє політичного ландшафту: можливі сценарії
Якщо тенденції збережуть, до парламенту можуть пройти 5–7 сил, серед яких домінуватимуть нові обличчя. Можлива коаліція військових і регіональних проєктів з елементами традиційних партій. Але все залежить від розвитку подій на фронті: успішний контрнаступ підніме рейтинги Залужного та Буданова ще вище, а економічна криза — дасть шанс «практикам» на кшталт Кіма і Терехова.
Для України це шанс перезавантажитися. Суспільство дорослішає, вимагаючи не шоу, а результатів. Рейтинги сьогодні — це дзеркало, в якому відбивається не лише політика, а й наші спільні надії та виклики. Слідкуйте за свіжими даними, аналізуйте самі і пам’ятайте: ваша позиція формує майбутнє сильнішої, згуртованої держави.
Leave a Reply