Зовнішня політика адміністрації США на чолі з Дональдом Трампом стала серйозним випробуванням для Європейського Союзу та України.
Зміщення акценту зі спільних цінностей на прагматичну співпрацю, публічна критика урядів союзних держав, зневага до міжнародного права, риторика про можливу окупацію Гренландії та спроби втягнути європейських партнерів у війну з Іраном — все це підірвало відносини між двома берегами Атлантики.
Лише 16% громадян ЄС вважають США союзником, приблизно такий же рівень довіри до них серед українців. Відносини Європи зі Сполученими Штатами раніше трималися на передбачуваності, повазі та взаємному врахуванні інтересів. Але за останній рік вони стрімко змінилися.
Україна та ЄС потребують нової стратегії взаємодії з США, що враховуватиме розбіжності та простір для прагматичної співпраці.
Вашингтон руйнує “старі” трансатлантичні відносини
Союзники по обидва боки Атлантики мають розбіжності в цілях, методах і баченні зовнішньої політики.
США перемикають увагу на Індо-Тихоокеанський регіон. Це почалося за Обами, але за Трампа дистанціювання від Європи стало різким. Заяви Пентагону свідчать про плани до 2027 року перекласти відповідальність за стримування на європейців і створити “НАТО 3.0”. Стратегія національної безпеки США ставить власну безпеку на перше місце.
Особливо болюча зміна підходу до Росії. За Байдена Москва та Пекін бачилися частиною глобального протистояння демократій з авторитарними режимами. Команда Трампа прагне відірвати Росію від Китаю. Звіт розвідки США зазначає, що врегулювання війни в Україні може відкрити шлях до потепління з Москвою. Адміністрація звинувачує Україну в небажанні поступок і європейців у конфронтації.
Трамп публічно критикує союзників, маніпулює цифрами. Митні тарифи — інструмент тиску. Нещодавно він оголосив підвищення мит для ЄС всупереч угоді. Політика підірвала довіру, особливо погрози державам, які засудили риторику щодо Гренландії. Трамп демонструє зневагу до міжнародного права.
Європа прагне безпекової автономності, але є нюанси
Європа рухається до стратегічної автономії: переозброєння, більша підтримка України. У 2025 році військова допомога зросла на 67%, фінансова та гуманітарна — на 59%, за даними джерела. Саміт НАТО в Гаазі вирішив підвищити витрати на оборону до 5%, ініціатива SAFE — 150 млрд євро на виробництво.
Автономія обмежена. Україна залежить від США в розвідці, Patriot, HIMARS, ATACMS. Європа купує 64% озброєнь у США (2020-2024, SIPRI). Самозабезпечення потребує 5-10 років. “Європейське НАТО” неможливе без змін в Альянсі: SACEUR — американець, ключові посади в ядерному плануванні — теж.
ЄС та Україна не можуть відмовитися від США в безпекових питаннях. Прагматична взаємодія в сферах: завершення війни, ВПК, технології, Чорне море, стримування авторитарних режимів, копалини, координація ЄС-НАТО.
Де США, ЄС та Україна можуть діяти спільно попри кризу довіри
Спільне поле — завершення війни. Мир зміцнить імідж Трампа перед виборами. Гарантії безпеки для України обов’язкові.
США можуть підтримати “коаліцію охочих” розвідкою, логістикою, обмеженим контингентом для моніторингу.
Протидія “тіньовому флоту” Росії, інтеграція в FATF. Конфіскація активів: ЄС — позика 90 млрд євро, США — REPO Act на 5 млрд дол.
Виробництво зброї: українські технології, досвід. Ініціатива Build in Ukraine, угоди з країнами ЄС, замовлення Пентагону. Навчання Hedgehog 2025 показали прогалини НАТО, ЗСУ перемогли.
Критичні мінерали: угода США-Україна 2025, партнерство з ЄС з 2021. Координація для ризиків.
Трансатлантичні відносини в кризі, але спільні інтереси лишаються. Нова модель — на взаємній вигоді та європейській самодостатності.
Автори: Маріанна Фахурдінова, координаторка програми партнерства ЄС-Україна, Центр трансатлантичного діалогу (TDC); дослідниця CEPA (Вашингтон). Єгор Ткачук, аналітик програми партнерства ЄС-Україна, Центр трансатлантичного діалогу (TDC). Стаття на основі дослідження Центру трансатлантичного діалогу “Navigating the US–EU–Ukraine Triangle: Revitalizing Transatlantic Security Cooperation”.
Leave a Reply