Комунальні телеканали: чи відображають вони життя громад чи служать владі?

Конкурс для комунальних медіа від НАМ з оголошенням переможців

Комунальні медіа в Україні дедалі менше нагадують справжніх мовників громади. Формально їх фінансує міський бюджет, а отже — платники податків. Їхня роль мала б бути простою: показувати життя міста, пояснювати події та допомагати розв’язувати проблеми.

Дві моделі роботи каналів

Аналіз понад сотні випусків новин десяти найдорожчих комунальних телеканалів виявив дві основні моделі. Перша — класична. Усе в ефірі крутиться навколо однієї фігури, найчастіше міського голови чи його оточення. У Кривому Розі канал «Рудана» приділив 20 коментарів керівнику Ради оборони Олександру Вілкулу лише за 11 випусків. Поруч — його заступниця та радник. Позитивні новини міста завжди пов’язані з ними. Громада ж виглядає лише фоном.

Подібна картина спостерігається й в інших містах. У Кременчуці новини зосереджені на мерові Віталії Малецькому. У Запоріжжі — на начальнику ОВА Івані Федорові та в. о. мера Регіні Харченко. Іноді редакції переборщують із кількістю згадок, і це шкодить іміджу політиків.

Друга модель — сучасніша, але не менш проблемна. Великі канали з великими бюджетами, такі як «Київ», «Дніпро TV» чи «Перший Західний», втрачають локальність. Столичний мовник особливо відійшов від теми міста. Багато часу приділяють зовнішньополітичним та загальнонаціональним сюжетам. 13 квітня 12 із 15 гостей денного ефіру обговорювали вибори в Угорщині. При цьому канал із бюджетом близько 200 млн грн на рік часто критикує центральну владу, іноді переходячи межі етики.

Навіть без культу особи канали постійно нагадують про владу фразами на кшталт «за ініціативи мера» чи «за сприяння». Це м’яка, але стійка форма присутності.

Комунальні медіа опинилися в замкненому колі: фінансуються владою, яку мали б збалансовано показувати. У такій системі важко чекати нейтральності. Канали стають зручним інструментом формування образу влади щодня. Реформа, яка мала перетворити їх на публічні медіа, відтермінована через війну. Станом на 27 квітня 2026 року з 87 комунальних мовників реорганізацію пройшли лише п’ять.

Питання залишається: для кого насправді існують ці канали? Поки що вони декларують роботу для громади, а працюють переважно на владу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *