Клопотенко Євген Вікторович — український шеф-кухар, ресторатор і громадський діяч, який за десять років перетворив борщ на символ національної гідності й змінив шкільне харчування для сотень тисяч дітей. Народжений у звичайній київській родині 23 листопада 1986 року, він пройшов шлях від офіціанта в McDonald’s до переможця «МастерШеф», випускника Le Cordon Bleu і співзасновника ресторану «100 років тому вперед». Його місія — повернути українській кухні її справжнє обличчя, очищене від радянських нашарувань, і зробити її зрозумілою світові.
Сьогодні, у 2026 році, Клопотенко продовжує відкривати нові заклади, пише книги, підтримує військових і щойно створив сім’ю. Його історія — це не просто кулінарна біографія, а приклад того, як одна людина може змінити смак цілої країни.
Дитинство в Києві та перші смаки світу
Київські двори середини вісімдесятих пахли смаженою картоплею й маминими котлетами. Саме в такій родині 23 листопада 1986 року народився Євген. Мама працювала завучем у школі, батько — інженером. Жодної кулінарної династії, жодних сімейних рецептів, які передавалися з покоління в покоління. Просто звичайна пострадянська сім’я, де ковбасу купували на свята.
Усе змінилося, коли бабуся переїхала до Англії. У 1991 або 1994 році (джерела трохи розходяться) маленького Євгена відправили до неї на кілька місяців. Манчестер зустрів його чаєм з молоком, рибою з чіпс і зовсім іншим ставленням до їжі. Пізніше школа № 130 дала можливість поїхати за обміном до Італії. Там піца й паста остаточно зруйнували уявлення про те, що «нормальна їжа» — це тільки те, що готували вдома.
Ці поїздки не зробили з нього кухаря одразу. Але вони посадили зерно. Коли хлопець повертався до Києва, він уже відчував, що українська кухня може бути зовсім іншою — яскравішою, сміливішою, живою.
Освіта, перші роботи й варення як бізнес
Після школи Євген вступив до Київського університету туризму, економіки і права на факультет міжнародних відносин. Дипломатія здавалася логічним вибором для людини, яка вже встигла побачити світ. Проте під час практики в Німеччині він потрапив у McDonald’s. Саме там, стоячи біля фритюрниці, він зрозумів: хоче не обслуговувати, а створювати.
Пізніше була робота в мексиканському ресторані в США, офіціантом і адміністратором у закладах Дмитра Борисова в Києві. Паралельно з друзями він організовував аматорське шоу CookWars — кулінарні батли, де звичайні люди змагалися на кухні.
У 2011 році разом із Денисом Слівновим Євген відкрив «Гастромайстерню Confiture». Варення з апельсином і лавандою, полуницею й м’ятою швидко стало хітом. Саме банку цього варення він пізніше принесе на кастинг «МастерШеф».
Перемога в «МастерШеф» і навчання в Парижі
Перший кастинг на «МастерШеф» у 2011-му провалився. Вінегрет на пластиковій тарілці судді не оцінили. Але у 2015 році, у п’ятому сезоні, Євген повернувся. На кастинг він приніс запечений брі з власним полунично-м’ятним конфітюром. Перемога стала не просто призом — це був трамплін.
Одразу після шоу він заявив: «Я хочу змінити культуру харчування в Україні». І пішов учитися. Літо 2016-го провів у паризькій школі Le Cordon Bleu. Французька техніка зустрілася з українським темпераментом. Коли він повернувся, уже точно знав, що робитиме далі.
Сайт klopotenko.com став платформою, де з’явилися сотні авторських рецептів. Потім — статті в українських медіа, телевізійні проєкти, і найголовніше — соціальна робота.
Cult Food і реформа шкільного харчування
У 2016–2017 роках Клопотенко запустив проєкт Cult Food. Мета проста й амбітна водночас: зробити так, щоб діти в школах їли не «радянську» кашу, а смачну, сучасну, українську їжу. Він розробив нову збірку з 110 рецептами для шкільних їдалень. Меню почали впроваджувати по всій країні.
Пізніше з’явилася співпраця з Міністерством освіти, меморандуми, навчання кухарів. Тисячі дітей уперше спробували борщ без надмірної жирності, вареники з сучасними начинками, страви з локальних овочів. Це була тиха, але глибока революція.
За моїм досвідом спостереження за подібними ініціативами, саме такі системні зміни впливають сильніше за будь-які телевізійні шоу. Коли дитина приходить додому і каже: «А в школі борщ був смачніший», — це вже перемога.
Ресторан «100 років тому вперед» і боротьба за борщ
У березні 2019 року разом із Інною Поперешнюк Клопотенко відкрив у Києві ресторан «100 років тому вперед». Ідея проста: показати, якою могла б бути українська кухня, якби не радянський період. Команда подорожувала регіонами, збирала старі рецепти, читала літературу XIX — початку XX століття.
Тут з’явилися гамула, верещака, качана каша, страви, які раніше жили лише в бабусиних зошитах. Борщ у цьому ресторані — особливий. Не той, до якого звикли, а глибокий, багатошаровий, з димом і характером.
Саме Клопотенко став одним із головних рушіїв кампанії за внесення борщу до списку нематеріальної культурної спадщини. У 2020 році страву внесли до національного переліку, а 1 липня 2022-го — до списку ЮНЕСКО. Це був не просто гастрономічний жест. Це був акт культурної дипломатії в розпал війни.
Війна, волонтерство і нові заклади
Після 24 лютого 2022 року ресторан «100 років тому вперед» на кілька днів став військовою кухнею. Потім — годував біженців. У Львові з’явилося бістро «Інші», де внутрішньо переміщені особи могли їсти безкоштовно. Пізніше відкрилися інші проєкти: «Полтава», стріт-фуд формати, власна ферма з локальними продуктами.
Клопотенко активно підтримує ЗСУ. У 2026 році разом із Міністерством оборони запустили ініціативу «Готуємо до бою» — сучасні рецепти для військових кухонь. Його ресторани продовжують працювати, приймаючи іноземних гостей і дипломатів. Серед відвідувачів були Ентоні Блінкен, Борис Джонсон, Еммануель Макрон.
У квітні 2021 року його внесли до списку 50 Next від The World’s 50 Best Restaurants — перший українець у цьому рейтингу новаторів гастрономії.
Книги, телебачення і особисте життя
Клопотенко написав кілька книг. «Зваблення їжею» і її англомовна версія «Ukrainian cuisine in 70 dishes» стали бестселерами. У 2024 році вийшла «The Authentic Ukrainian Kitchen» — своєрідний любовний лист до різноманіття української кухні.
На телебаченні він веде проєкти, знімає документальні фільми (зокрема про борщ), з’являється в шоу. Його стиль — кучеряве волосся, вуса, енергія і вміння говорити про їжу так, ніби це найважливіша річ у світі.
Особисте життя довго залишалося поза увагою. У жовтні 2025 року він уперше показав кохану — Катерину Воскресенську, яка займається організацією подій і благодійністю. У січні 2026-го зробив пропозицію (обручку сховав у хліб), а в червні вони одружилися. Весілля пройшло в українському стилі, у колі близьких.
Сьогодні Клопотенко Євген Вікторович — це вже не просто шеф. Це людина, яка довела: кухня може бути зброєю, дипломатією і способом зберегти ідентичність.
Його рецепти готують у тисячах українських родин. Його ресторани показують світу, що українська їжа — це не «суп із буряка», а складна, глибока, жива традиція. А його приклад надихає тих, хто хоче змінювати країну не гаслами, а конкретними діями — від шкільної їдальні до міжнародної арени.
Історія Клопотенка триває. Нові ресторани, нові рецепти, нові проєкти для військових і дітей. І кожен, хто хоч раз спробував його борщ, уже знає: українська кухня має майбутнє. Бо хтось взяв і просто почав його готувати.
