“Ви б сказали: ‘Путін, будь ласка, захопи болгарську територію?’ Ні, ви, як справжній президент, я впевнений, не допустите компромісу зі своєю незалежністю. Це ваше право не підтримувати допомогу Україні. Але я б дуже хотів, щоб ви мене правильно зрозуміли”, – так у липні 2023 року президент України Володимир Зеленський відреагував на слова болгарського президента Румена Радева, що нібито саме Київ “наполягає на веденні цієї війни”.
Ця суперечка не вплинула на українсько-болгарські відносини, оскільки в Болгарії президент має обмежені повноваження, а уряд тоді був проукраїнським.
Минуло майже три роки, і тепер Румен Радев готується посісти посаду прем’єр-міністра. Його партія “Прогресивна Болгарія” самостійно отримала парламентську більшість. Більшість депутатів – новачки без політичного досвіду, тож Радев зможе діяти автономно. Такий вплив однієї особи безпрецедентний для сучасної Болгарії.
Що стоїть за його проросійськими заявами? Чи змінить він зовнішній курс країни?
Дві складові успіху
Румен Радев – генерал авіації, обраний президентом у 2016 році, раніше за нинішнього президента Чехії Петра Павела. Того ж року він пішов у відставку з посади командувача Повітряних сил через незгоду з патрулюванням болгарського неба літаками НАТО, назвавши це принизливим для національної армії.
Проте Радев підтримував модернізацію флоту: перехід від МіГ-29 до західних винищувачів. Він навчався в США – з відзнакою закінчив Школу офіцерів ескадрилей та Повітряний коледж на базі Максвелл. Має докторський ступінь з військових наук за дисертацією про підготовку авіаційних екіпажів.
Радев відомий як пілот-ас та організатор авіашоу “Це ми” на МіГ-29. Відставка відкрила йому шлях у політику. Висунутий Болгарською соціалістичною партією (проросійською), він не став її членом. За даними джерел, його кандидатуру обрали за рекомендацією Російського інституту стратегічних досліджень.
Перемога на виборах 2016 року забезпечили імідж антикорупціонера поза системою та вміння бути “всім для всіх”: проросійський електорат бачив у ньому союзника соціалістів, проєвропейський – освіту в США. Ці фактори спрацювали й на парламентських виборах 2026-го.
Віцепрезиденткою обрали Іліяну Йотову, яка нині виконує обов’язки президента та планує балотуватися восени.
Генерал проти генерала і межі проросійськості
Перша каденція Радева – протистояння з прем’єром Бойко Борисовим (генерал поліції, лідер ГЕРБ). У 2020-му обшуки в адміністрації президента та арешти співробітників спровокували протести й відставку Борисова.
Друга каденція ознаменувалася кризою: вісім виборів за п’ять років. Президент призначав технічні уряди, посилюючи вплив. Достроково пішовши з посади, Радев повторив успіх 2016-го.
Проросійськість Радева проявилася рано: візити до Путіна (останні – 2019), підтримка енергоспівпраці. Скандал з Кримом: “Наразі він російський”. Пізніше уточнив – визнає українським.
Після вторгнення РФ: проти зброї Україні (“гасіння бензином”), вето на бронетехніку, бойкот самітів НАТО. Та Болгарія продавала боєприпаси ЗСУ, постачала пальне 2022-го, підтримує санкції. Радев не їздив до РФ чотири роки.
Його риторика – гра на електорат. Як прем’єр, прагматичні відносини з РФ можливі, але економіка (зброя Україні) обмежить радикалізм. Стратегія “всім для всіх” ризикує розчаруванням.
Автор: Юрій Панченко, редактор “Європейської правди”
Leave a Reply