Ірина Андріївна Верещук — це приклад того, як пристрасть до служіння та стале бажання змінювати реальність навколо перетворюють звичайну дівчину з прикордонного містечка на одну з ключових фігур української політики. Народжена 30 листопада 1979 року в Рава-Руській, вона пройшла шлях від офіцерки ЗСУ через місцеве самоврядування до віцепрем’єр-міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, а з вересня 2024 року — заступниці керівника Офісу Президента України. Її кар’єра сповнена викликів, які вимагали не лише професійних навичок, а й глибокої емпатії до людей, що опинилися в лещатах війни та окупації.
За час роботи в уряді Верещук координувала евакуації тисяч цивільних із гарячих точок, запускала програми підтримки внутрішньо переміщених осіб і наполегливо просувала ідею повернення викрадених Росією дітей. Сьогодні в Офісі Президента вона продовжує фокусуватися на гуманітарних питаннях, політиці героїв та міжнародній підтримці, демонструючи, що сильна держава будується не лише на фронті, а й у серцях тих, хто чекає на повернення додому. Її історія — це живий доказ, що поєднання військової дисципліни, юридичної освіти та політичної волі здатне творити реальні зміни навіть у найскладніші часи.
Від золотої медалі в школі до кандидатського ступеня з державного управління — кожний етап її життя відображав прагнення до досконалості. Верещук не просто обіймала посади: вона створювала системи, які працюють для людей, від гуманітарних коридорів до стратегій реінтеграції. Її досвід робить її невід’ємною частиною команди, що формує майбутнє України.
Ранні роки та формування характеру в прикордонному місті
Народження в Рава-Руській, маленькому містечку на кордоні з Польщею, стало для Ірини Андріївни Верещук першим уроком відкритості світу. Сім’я електромеханіка та продавчині навчила її цінувати прості речі: чесну працю та турботу про ближніх. Закінчивши середню школу з золотою медаллю 1997 року, вона зробила несподіваний для багатьох вибір — вступила до Військового інституту при Львівській політехніці. Це рішення не було випадковим: юна дівчина мріяла про дисципліну, стратегічне мислення та службу, яка об’єднує розум і дію.
Навчання в інституті заклало фундамент її характеру. Спеціальність «Міжнародна інформація» поєднувала знання іноземних мов, референтської роботи та військового управління. З відзнакою 2002 року Ірина вийшла звідти не просто випускницею, а старшим лейтенантом, готовим до реальних завдань. Паралельно вона здобула юридичну освіту в Львівському університеті імені Івана Франка 2006 року, а згодом — ступінь магістра державного управління в Національній академії при Президентові. Кожна нова спеціальність ставала цеглинкою в її фундаменті: від військової тактики до правових механізмів реформ.
Стажування в Секретаріаті Кабінету Міністрів 2009 року та нагородження Почесною грамотою КМУ лише підтвердили її потенціал. Аспірантура та захист дисертації 2015 року на тему організаційно-правового механізму вдосконалення адміністративно-територіального устрою України (з акцентом на польський досвід) показали глибоке розуміння децентралізації. Ці знання згодом стали в пригоді на всіх рівнях влади.
Військова служба: дисципліна, яка формує лідерку
П’ять років служби в Збройних Силах України після випуску 2002–2007 років стали для Ірини Андріївни Верещук справжньою школою життя. Офіцерські посади вимагали не лише фізичної витривалості, а й уміння приймати рішення під тиском. Цей період навчив її бачити державу не як абстракцію, а як живий організм, де кожен солдат і кожна цивільна людина — частина спільної справи.
Військовий досвід особливо відчувався пізніше, під час повномасштабного вторгнення. Коли доводилося координувати евакуації з окупованих територій, Ірина застосовувала навички, здобуті в армії: чіткість планування, швидкість реакції та турботу про людей. Вона ніколи не забувала, що за кожним наказом стоять людські долі — матері, діти, літні люди, які втратили все.
Цей фон робить її унікальною серед українських політиків. Жінка з погонами старшого лейтенанта, яка пройшла військовий шлях, приносить у цивільну політику ту саму відповідальність і стійкість, що так потрібні в часи випробувань.
Мерство в Рава-Руській: перші кроки на місцевому рівні
2010 рік став поворотним — Ірина Андріївна Верещук обійняла посаду міського голови Рава-Руської. Чотири з половиною роки на чолі прикордонного міста змінили його обличчя. Вона активно розвивала міжнародну співпрацю з польськими сусідами: Томашів-Любельський, гміна Любичі-Королівська. Ініціатива створення пішо-велосипедного переходу на пункті пропуску «Рава-Руська — Гребенне» полегшила життя тисячам людей.
Під час протестів проти змін у керівництві місцевих підприємств Верещук стояла пліч-о-пліч із громадою. А після відмови Януковича підписувати Угоду про асоціацію з ЄС вона звернулася безпосередньо до Європи — з проханням підписати угоду хоча б окремо з Рава-Руською. 2014 рік приніс ще одне випробування: відеозвернення до російських матерів із закликом не допустити війни. Ці слова, сказані щиро та емоційно, розлетілися світом і показали її як людину, яка не боїться говорити правду.
Мерський досвід навчив її головного: політика починається з вулиць рідного міста, з турботи про кожного мешканця. Саме тут сформувалася її філософія — реформи мають служити людям, а не навпаки.
Парламентська діяльність та участь у виборах
2019 рік відкрив нову сторінку: Ірина Андріївна Верещук увійшла до Верховної Ради IX скликання від партії «Слуга народу» під 29 номером. Як членкиня Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки вона очолила підкомітет з державної безпеки. Представниця уряду в парламенті 2019 року, авторка 31 законопроєкту — шість із яких стали законами. Її поправки до законів про оборонні закупівлі досі вважають одним із найефективніших внесків.
2020 рік приніс спробу балотуватися на мера Києва. Перемога на праймеріз партії (87 голосів, включно з голосом Президента) показала довіру команди, але на виборах вона посіла п’яте місце. Цей досвід не зламав її — навпаки, загартував розуміння, як важлива мобілізація та чесна комунікація з виборцями.
Віцепрем’єр-міністерка з реінтеграції: робота на передовій гуманітарного фронту
4 листопада 2021 року Верховна Рада призначила Ірину Андріївну Верещук віцепрем’єр-міністеркою — міністеркою з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. 260 голосів стали визнанням її компетенції. На цій посаді вона зіткнулася з викликами повномасштабної війни: евакуації з Херсонщини, Запоріжжя, гуманітарні коридори, де щодня переходили сотні людей. Під її керівництвом Міністерство координувало підтримку внутрішньо переміщених осіб, програми виплат і психологічної допомоги.
Особлива увага приділялася поверненню викрадених дітей. Ірина неодноразово наголошувала: кожен український хлопчик чи дівчинка, вирваний з дому, — це пріоритет держави. Демінування 174 тисяч квадратних кілометрів замінованої території, підготовка до обстрілів енергетики, заклики не брати паспорти РФ — ці ініціативи рятували життя тисячам. Вона будувала систему, де реінтеграція означала не лише повернення територій, а й повернення людських сердець до України.
5 вересня 2024 року Верещук звільнили з посади за її власною заявою. Але цей період залишився в історії як час, коли одна жінка з військовим минулим стояла на захисті тих, хто опинився за лінією фронту.
Перехід до Офісу Президента: нові горизонти впливу
8 вересня 2024 року Указом Президента №621/2024 Ірину Андріївну Верещук призначено заступницею керівника Офісу Президента України. На цій посаді вона продовжує роботу над гуманітарними питаннями: координація підготовки до опалювального сезону 2025–2026 років, зустрічі з представниками Ватикану щодо звільнення полонених і депортованих дітей, візити до центрів національного спротиву в Закарпатті.
2025–2026 роки принесли нові ініціативи — від політики героїв та історичної пам’яті до пропозицій щодо регуляції анонімних Telegram-каналів після трагічних подій. Ірина бере участь у робочих нарадах під головуванням керівника ОП, зустрічається з американськими дипломатами та відвідує українські доми за кордоном. Її голос лунає чітко: Україна має бути сильною не лише зброєю, а й турботою про своїх людей.
Особисте життя, сім’я та внутрішній світ
Ірина Андріївна Верещук — мати сина Олега, народженого 2004 року, студента КПІ. Двічі заміжня, вона завжди підкреслює: родина — це її надійний тил. Греко-католицька віра допомагає зберігати внутрішню гармонію навіть у найважчі моменти. Син часто стає джерелом натхнення — адже майбутнє, за яке вона бореться, це його покоління.
Її стиль — поєднання стриманой елегантності та внутрішньої сили. Дорогі наряди в деклараціях скромних доходів іноді ставали предметом обговорень, але Ірина відповідає справами, а не словами. Вона — жінка, яка вміє балансувати між публічним служінням і приватним життям, і це робить її близькою для багатьох українців.
Ключові досягнення та уроки лідерства
Кар’єра Ірини Андріївни Верещук вчить кільком речам. По-перше, коріння в маленькому місті не заважає великим справам. По-друге, військова дисципліна та юридична освіта — ідеальне поєднання для політики воєнного часу. По-третє, реінтеграція — це не лише закони, а й людські історії, які потрібно чути й підтримувати.
Від створення міжнародних партнерств у Рава-Руській до координації гуманітарної допомоги в масштабах країни — кожний крок додавав досвіду. Сьогодні, у 2026 році, вона продовжує працювати над тим, щоб Україна залишалася країною, куди хочеться повертатися.
| Період | Посада | Ключовий внесок |
|---|---|---|
| 2002–2007 | Офіцерка ЗСУ | Військова дисципліна та стратегічне мислення |
| 2010–2015 | Міський голова Рава-Руської | Міжнародна співпраця з Польщею, розвиток прикордонної інфраструктури |
| 2019–2021 | Народна депутатка | Законопроєкти з оборони та безпеки |
| 2021–2024 | Віцепрем’єр-міністерка — міністерка реінтеграції | Евакуації, підтримка ВПО, повернення дітей |
| З 2024 | Заступниця керівника ОП | Гуманітарна політика, політика героїв, міжнародні переговори |
Дані таблиці зібрано на основі офіційних біографічних джерел та урядових ресурсів.
Ірина Андріївна Верещук продовжує свій шлях — не для слави, а для того, щоб кожна українська родина могла жити в мирі та з надією на краще завтра. Її історія ще далеко не завершена, і саме це робить її такою живою та близькою для мільйонів.
Leave a Reply