Українці часто запитують: де практична користь європейської інтеграції? Реформи в рамках асоціації з ЄС здаються абстрактними. Насправді вони впливають на якість води, тепла, транспорту та вулиць у кожному селі й місті.
Уявіть типове містечко. Одне комунальне підприємство ледве тримається. Інше давно стало “мертвим” активом. Третє могло б працювати ефективніше, але страждає від політичних призначень, ручного керування та браку прозорої звітності. Запровадження міжнародних стандартів управління публічними активами змінює це. Воно приносить реальні покращення, а не бюрократію.
Три ключові кроки України
На початку квітня країна зробила важливі кроки для нової системи управління державними та комунальними підприємствами.
По-перше, Україна офіційно приєдналася до Керівних принципів ОЕСР з корпоративного управління. Це перехід від законодавства до практики: прозорі, підзвітні та ефективні підходи. Публічні ресурси використовуватимуть відповідально.
По-друге, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15121. Він зобов’язує великі комунальні підприємства створювати незалежні наглядові ради, запроваджувати внутрішній контроль і комплаєнс, проводити конкурсні відбори керівників та щорічний зовнішній аудит. Вимоги поширюються на державні й комунальні активи.
По-третє, Кабінет Міністрів затвердив Національну програму адаптації законодавства до права ЄС. Вона охоплює понад 1600 актів. Для громад виконання рекомендацій стає очікуванням донорів та фінансових інституцій.
Крім того, Верховна Рада ухвалила законопроєкт №14030. Він уніфікує державний нагляд для всіх сфер незалежно від власності. Комунальні підприємства стають рівноправними суб’єктами. Вони переходять від реакції на перевірки до управління ризиками – основи сучасного врядування.
Виклики громад і шлях уперед
Найскладніше – на рівні громад. Більшість міст і селищ не мають політики власності щодо комунальних активів. Відсутні розмежування ролей, оцінка ефективності чи стратегічне планування. Рішення залежать від політичного циклу. Наглядові ради – формальність.
Автори принципів ОЕСР попереджають: зміни без реалізації – лише на папері. Політичний вплив, ручне управління та брак незалежного нагляду вимагають адаптації стандартів. Україна формує нову дисципліну – муніципальне корпоративне врядування.
Законопроєкт вводить інструменти: більшість членів наглядових рад – незалежні, через конкурси. Комплаєнс, внутрішній аудит, конкурсний відбір керівників, зовнішній аудит. Для великих підприємств – політика комунальної власності та щорічний лист очікувань з цілями.
Повноваження чітко розмежовані. Рада затверджує правила й цілі. Виконавчий орган проводить конкурси та аудит. Наглядова рада ухвалює стратегію та контролює виконання. Депутати не керують і не контролюють одночасно.
Реформи – це довіра та інвестиції. Без прозорості інвестори уникатимуть водоканалів чи теплопостачальників. Корпоративне врядування – основа довіри. Без нього відновлення після війни сповільниться й подорожчає.
Почніть реформи зараз, доки вони не обов’язкові. Громади з політикою власності та сильними командами отримають перевагу. Виклик – не закон, а нова культура підзвітності. Тоді стандарти принесуть кращі послуги кожному місту.
Ольга Коваленко, експертка з належного врядування, керівниця проєкту Українського незалежного центру політичних досліджень.
Leave a Reply