Філіп, герцог Единбурзький прожив майже століття, ставши найдовше служившим принцом-консортом в історії Великої Британії. Він народився грецьким і данським принцом, пережив вигнання, війну, відмовився від власних титулів заради кохання і протягом майже семи десятиліть стояв поруч із королевою Єлизаветою II.
Його шлях — це історія людини, яка з розбитої родини й чужої землі перетворилася на опору монархії, засновника однієї з найуспішніших молодіжних програм світу та активного захисника природи. Сьогодні, через п’ять років після смерті, його вплив відчувається в нагородах для молоді, екологічних ініціативах і самому підході до королівської служби.
Ранні роки Філіпа, герцога Единбурзького, нагадують гостросюжетний роман, а не казку про принца. 10 червня 1921 року в віллі Мон Репос на острові Корфу з’явився на світ п’ятий і єдиний син принца Андрія Грецького і Данського та принцеси Аліси Баттенберзької. Хлопчика охрестили в грецькій православній традиції, але вже за півтора року політичні бурі викинули сім’ю з батьківщини. Після поразки Греції в греко-турецькій війні король Костянтин I зрікся престолу, а принца Андрія засудили до довічного вигнання. Маленького Філіпа евакуювали на британському крейсері «Каліпсо» у звичайній апельсиновій скриньці — деталь, яку він сам пізніше згадував із характерною сухістю.
Сім’я оселилася спочатку в Парижі, потім життя розлетілося на шматки. Мати, принцеса Аліса, страждала від психічного розладу і потрапила до клініки. Батько фактично залишив дітей і жив із коханкою в Монте-Карло. Чотири старші сестри вийшли заміж за німецьких принців. Восьмирічний Філіп залишився майже сиротою. Його опікувалася бабуся Вікторія, маркіза Мілфорд-Гейвен, і дядько лорд Луїс Маунтбеттен. Ця розкиданість по країнах і відсутність стабільного дому сформували в ньому твердий, незалежний характер і звичку не прив’язуватися до місця.
Освіта пройшла через кілька шкіл. Спочатку — Чеам у Сурреї, потім рік у німецькій школі Салем Курта Гана, а з 1934-го — знаменитий Гордонстоун у Шотландії. Саме там Філіп став капітаном хокею і крикету, головою школи і полюбив суворі умови, які пізніше впроваджував у вихованні власних дітей. Він майже не розмовляв грецькою — країну залишив немовлям — і завжди відчував себе більше данцем і британцем, ніж греком.
У 1939 році вісімнадцятирічний Філіп вступив до Королівського військово-морського коледжу в Дартмуті. Вже наступного року він служив мічманом на лінкорі «Ремілліс», а згодом — на «Веліанті» в Середземноморському флоті. Під час битви біля мису Матапан у 1941 році він керував прожекторами, за що отримав згадку в донесеннях. Пізніше на есмінці «Воллес» під час вторгнення на Сицилію придумав хитрість із плотом, що відволік німецькі бомбардувальники. За військові заслуги його нагородили грецьким Військовим хрестом і французьким Croix de Guerre. Кар’єра розвивалася стрімко: лейтенант у 1942-му, командир фрегата «Мегпі» у 1950-му. Проте після сходження Єлизавети на престол у 1952 році він змушений був залишити активну службу в званні командира.
Зустріч із майбутньою королевою сталася ще в 1939 році в Дартмуті. Тринадцятирічна принцеса Єлизавета одразу звернула увагу на високого, блакитноокого курсанта. Листування тривало роками. 9 липня 1947-го оголосили заручини. Перед весіллям Філіп відмовився від грецьких і данських титулів, прийняв британське громадянство і прізвище Маунтбеттен. 20 листопада 1947 року в Вестмінстерському абатстві відбулося весілля, яке транслювали на 200 мільйонів слухачів. Того ж дня він отримав титули герцога Единбурзького, графа Меріонета і барона Грінвіча. У 1957 році королева надала йому титул принца Сполученого Королівства.
У подружжя народилося четверо дітей:
| Ім’я | Дата народження | Титул / роль |
|---|---|---|
| Чарльз | 14 листопада 1948 | Король Карл III |
| Анна | 15 серпня 1950 | Принцеса Королівська |
| Ендрю | 19 лютого 1960 | колишній герцог Йоркський |
| Едвард | 10 березня 1964 | герцог Единбурзький |
Дані про дітей підтверджені офіційними біографічними джерелами, зокрема britannica.com та royal.uk.
Після сходження Єлизавети на трон Філіп став принцом-консортом. Він не міг носити титул короля — британська традиція цього не передбачала. Проте саме він був тим, хто супроводжував королеву на тисячах заходів, підтримував у важкі моменти і модернізував двір. З 1952 по 2017 рік він провів 22 219 сольних офіційних заходів і виголосив майже 5500 промов. Це абсолютний рекорд.
Найяскравішим його дітищем стала Нагорода герцога Единбурзького, заснована 1956 року разом із Куртом Ганом. Програма для молоді 14–24 років поєднує фізичні випробування, волонтерство, навички та експедиції. Станом на середину 2020-х років у ній взяли участь понад вісім мільйонів людей у всьому світі, а в 2025/26 навчальному році лише у Великій Британії активними учасниками були майже 590 тисяч молодих людей. Це жива спадщина, яка щороку б’є рекорди.
Не менш важливою була екологічна діяльність. Філіп став одним із засновників Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), був його президентом у Великій Британії, а згодом міжнародним президентом. Він очолював Лондонське зоологічне товариство, підтримував Австралійський фонд охорони природи і сам був пристрасним натуралістом і орнітологом. Його прямолінійні висловлювання про перенаселення і збереження природи іноді шокували, але завжди виходили з глибокого особистого переконання.
Особистість Філіпа, герцога Единбурзького, не вміщувалася в рамки протоколу. Він літав на літаках і вертольотах (майже шість тисяч годин), грав у поло до 50 років, а потім став чемпіоном світу з кінних упряжок. Малював олією, цікавився НЛО, любив жорсткий гумор і ненавидів сентиментальність. Його «гаффи» — недоречні жарти — ставали сенсаціями, але близькі знали: за різкістю ховалася людина, яка пройшла через справжні втрати і ніколи не жаліла себе.
У травні 2017 року, у віці 96 років, він оголосив про відхід від публічних обов’язків. Останній сольний захід відбувся 2 серпня того ж року. Здоров’я поступово здавало позиції: операції на серці, заміна тазостегнового суглоба, аварія на автомобілі. 9 квітня 2021 року Філіп, герцог Единбурзький помер у Віндзорському замку «від старості». Йому залишалося два місяці до століття. Похорон відбувся 17 квітня в каплиці Святого Георгія. У вересні 2022-го, після смерті королеви, його прах перепоховали поруч із нею.
Сьогодні титул герцога Единбурзького носить його молодший син Едвард. А Нагорода герцога Единбурзького продовжує змінювати життя сотень тисяч підлітків щороку. Філіп ніколи не прагнув бути королем. Він обрав інший шлях — бути тим, хто тримає. І тримав довше за будь-кого в історії.
