Батьки президента України Володимира Зеленського — Олександр Семенович та Римма Володимирівна Зеленські — вже понад п’ятдесят років пов’язують своє життя з Кривим Рогом. У звичайній чотирикімнатній квартирі панельного будинку на житловому масиві «Мурашник» у Металургійному районі міста вони виховали сина, пережили роки роботи в далекій Монголії та повернулися до ритму промислового міста, де гудуть кар’єри й народжуються сильні характери. Попри пропозиції переїхати до Києва та чутки про розкішне життя за кордоном, родина залишається тут — у місці, де все починалося.
Їхня історія — це не просто адреса проживання. Це шлях технічної інтелігенції радянської доби: батько, доктор технічних наук і завідувач кафедри інформатики, який і досі в майже 79 років керує науковою роботою, та мати, інженерка, яка після важкого періоду в Монголії зосередилася на родині. У їхньому домі панувала атмосфера дисципліни, поваги до знань і тихої, але міцної підтримки. Саме ці цінності, за словами самого президента, допомогли йому вистояти в найскладніші моменти.
Станом на 2026 рік батьки Зеленського продовжують жити у рідному Кривому Розі. Олександр Семенович очолює кафедру в Державному університеті економіки і технологій, а родина підтримує сина звичними турботами: мама питає, чи поїв, а тато стежить за новинами й вірить у перемогу. Їхній вибір залишатися вдома серед промислових краєвидів і випробувань війни говорить про стійкість, яка стала частиною сімейної легенди.
Біографічний портрет родини: коріння в промисловому серці України
Олександр Семенович Зеленський народився 23 грудня 1947 року в Кривому Розі в родині ветерана Другої світової війни Семена Івановича. Змалку він ріс у місті, де повітря пахло пилом залізної руди, а майбутнє багатьох хлопців визначали шахти й кар’єри. У 1972 році з відзнакою закінчив електротехнічний факультет Криворізького гірничорудного інституту за спеціальністю «Автоматизація гірничих робіт». Це був час, коли технічні спеціалісти будували основу для української промисловості.
Римма Володимирівна Зеленська, його дружина, також здобула інженерну освіту. Разом вони створили типову для того часу родину технічної інтелігенції — скромну, працьовиту, зосереджену на знаннях і відповідальності. Єврейське коріння родини, як згадував сам Володимир Зеленський, було «звичайним радянським» — без глибокої релігійності, але з чітким відчуттям власної ідентичності та повагою до освіти.
Монголія: чотири роки в ерденетських степах, що загартували родину
На початку 1980-х, коли Володимиру було близько чотирьох років, сім’я вирушила до Монголії. Олександр Семенович отримав престижну роботу на будівництві гірничо-збагачувального комбінату в місті Ерденет — одному з найбільших у світі родовищ міді. Для молодого спеціаліста це була можливість реалізувати знання з автоматизації та маркшейдерії на практиці.
Роки в Монголії стали справжнім випробуванням. Суворий континентальний клімат, пил, ізоляція та важкі умови праці позначилися на здоров’ї Римми Володимирівни. Після чотирьох років родина повернулася до Кривого Рогу. Мати вже не змогла відновити повноцінну кар’єру інженерки й зосередилася на домі та вихованні сина. Батько ж продовжив наукову та викладацьку діяльність. Цей період навчив родину цінувати стабільність рідного міста й одночасно показав, як далеко можна зайти заради професійного зростання.
Професійний шлях Олександра Зеленського: від маркшейдера до професора з 140+ публікаціями
Повернувшись з Монголії, Олександр Семенович активно розвивав кар’єру. У 1983 році захистив кандидатську дисертацію на тему автоматизованого підрахунку запасів залізорудних родовищ. У 2003-му — докторську з методологічних основ маркшейдерського забезпечення в інформаційних системах управління рудними кар’єрами. Він став автором понад 140 наукових праць і співавтором чотирьох монографій.
З 1995 року й до сьогодні він очолює кафедру інформатики та прикладного програмного забезпечення в Криворізькому економічному інституті, який нині входить до Державного університету економіки і технологій. У 78–79 років (станом на 2026) він продовжує викладати, керувати науковою роботою студентів і брати участь у міжнародних конференціях. У 2023 році отримав довічну державну стипендію Кабінету Міністрів України за видатні заслуги у сфері вищої освіти.
Олександр Семенович у свої майже вісімдесят років залишається живим прикладом того, як пристрасть до точних наук і відповідальність за справу можуть тривати десятиліттями — навіть коли син очолює державу в найскладніший період її історії.
Квартира на «Мурашнику»: дім, де формувалися цінності
Адреса, яку знають у Кривому Розі вже десятиліття, — панельний комплекс «Мурашник» у Металургійному районі. Це типова радянська забудова: кілька десятиповерхівок, розташованих колом, немов фортеця посеред промислового пейзажу. У чотирикімнатній квартирі на одному з верхніх поверхів минало дитинство Володимира Зеленського.
Друзі родини, зокрема гуморист Євген Кошовий, згадують: маленька, але дуже душевна кухня, стіни з афішею «Кварталу 95», полиці з книгами з гірничої справи та технічної літератури. Після концертів та зйомок друзі часто заходили в гості — це була традиція, яка збереглася навіть під час війни. Ніякого мармуру чи дизайнерського ремонту — звичайний дім інтелігентної родини, де цінували затишок, розмови за столом і підтримку одне одного.
Виховання сина: строгість, яка стала фундаментом характеру
Батьки Зеленського виховували сина в дусі дисципліни та самостійності. Олександр Семенович, відомий своєю вимогливістю в університеті, прищеплював Володі любов до точності, логіки та відповідальності. У 16 років син склав TOEFL і отримав грант на навчання в Ізраїлі, але батько не дозволив поїхати — вважав, що спочатку потрібно здобути міцну базу вдома.
Римма Володимирівна дбала про побутові дрібниці: коли син працював у «Кварталі 95» і не завжди стежив за харчуванням, вона надсилала холодець у судочках з проханням обов’язково повернути тару. У 2023 році Володимир Зеленський в інтерв’ю зізнався: «Мої батьки, вони все знають. Вони тут, в Україні, у себе вдома. Мама завжди ставить, мені здається, одні питання: як я, чи поїв. А батько каже: „слідкуємо, молодці, добивайте їх“».
Ця проста, але глибока підтримка — турбота про їжу й віра в перемогу — стала тихою, але потужною силою, яка супроводжувала президента крізь усі випробування.
Сучасне життя у 2026 році: стійкість посеред викликів
Кривий Ріг, як і багато прифронтових міст, переживає складні часи. Періодичні обстріли, економічні труднощі, тривоги — усе це частина реальності. Проте батьки президента не скористалися можливістю переїхати до столиці чи за кордон. Вони залишаються у своїй квартирі, де все знайоме до найдрібніших деталей.
Олександр Семенович продовжує наукову діяльність. Університет, де він працює десятиліттями, готує фахівців для відбудови країни — і це, можливо, найкращий внесок, який може зробити людина його покоління. Римма Володимирівна, попри вік і минулі труднощі зі здоров’ям, зберігає домашній затишок. Їхні онуки — Олександра та Кирило — знають, що дідусь і бабуся завжди на зв’язку.
Таблиця: ключові етапи життя родини Зеленських
| Рік | Подія | Деталі та значення |
|---|---|---|
| 1947 | Народження Олександра | Кривий Ріг, родина ветерана війни. Закладено основу для майбутньої технічної кар’єри. |
| 1972 | Закінчення інституту | Олександр з відзнакою завершує Криворізький гірничорудний інститут. Початок роботи в галузі автоматизації. |
| ~1982–1986 | Роки в Монголії | Робота в Ерденеті. Загартування родини, вплив на здоров’я матері та повернення до Кривого Рогу. |
| 1995 | Очолення кафедри | Олександр стає завідувачем кафедри інформатики в Криворізькому економічному інституті (нині ДУЕТ). |
| 2003 | Докторська дисертація | Захист докторської з методології маркшейдерського забезпечення. Пік наукової кар’єри. |
| 2023–2026 | Сучасний етап | Олександр у 78–79 років продовжує очолювати кафедру та отримує довічну стипендію. Родина лишається в Кривому Розі. |
Джерела даних для таблиці: офіційна інформація Державного університету економіки і технологій у Кривому Розі та біографічні матеріали про наукову діяльність Олександра Зеленського.
Чутки про Ізраїль та розкіш: що насправді підтверджено
У соціальних мережах періодично з’являються повідомлення про те, що батьки Зеленського нібито отримали ізраїльське громадянство та придбали будинок у Рішон-ле-Ціоні вартістю кілька мільйонів доларів. Такі історії часто супроводжуються згадками про сусідство з олігархами. Проте жодних офіційних підтверджень, документів чи заяв від самої родини чи президента ці чутки не отримали.
Натомість численні інтерв’ю Володимира Зеленського 2023–2025 років, репортажі українських медіа 2025–2026 років та спогади друзів родини послідовно вказують на одне й те саме: батьки живуть у Кривому Розі у своїй звичайній квартирі. Президент прямо казав: «Вони тут, в Україні, у себе вдома». Фактчекінгові матеріали також спростовують версію про розкішне життя за кордоном.
Тиха сила, яка формує лідера
Батьки Зеленського ніколи не прагнули бути в центрі уваги. Вони не давали гучних інтерв’ю, не влаштовували публічних заяв. Натомість вони робили те, що вміли найкраще: виховували сина з почуттям відповідальності, підтримували його в найрізноманітніші періоди життя — від перших кроків у «Кварталі» до найважчих рішень на посаді президента.
Їхній дім у Кривому Розі — це не просто квартира. Це символ того, що справжня сила часто криється в простих речах: у дисципліні, любові до рідного міста, вірі в знання та вмінні залишатися собою навіть тоді, коли весь світ дивиться на твою родину. У 2026 році, коли країна продовжує боротьбу, ця тиха присутність батьків у промисловому серці України нагадує: коріння — найміцніша опора для будь-якого лідера.
