63-тя окрема механізована Лиманська бригада Збройних Сил України, яку військові та волонтери називають Сталевими Левами, з березня 2023 року безперервно веде оборонні бої на Лиманському напрямку в Донецькій області. Її підрозділи утримують ключові позиції навколо сіл Зарічне, Торське та Ямпіль Лиманської територіальної громади, а також у Серебрянському лісі на стику Донеччини та Луганщини. У складі Третього армійського корпусу бригада не просто стримує ворожий тиск — вона перетворила свій сектор на зону, де російські штурмові групи зазнають систематичних втрат від комбінованих дій піхоти, танків, артилерії та дронових підрозділів.
За цей час Сталеві Леви не допустили прориву в напрямку Лиману, зберегли контроль над своїми населеними пунктами та продемонстрували високу стійкість у позиційній війні нового типу. Бригада адаптувалася до інтенсивного застосування безпілотників обома сторонами, розвинула власні тактики полювання на ворожі накопичення та нульового пристрілювання шляхів підходу. Сьогодні це один із найбільш технологічно оснащених та стійких підрозділів на сході, де поєднання досвіду південних боїв 2022 року з нинішньою дроновою майстерністю дає відчутний ефект.
Глибоке розуміння того, де саме і як воює 63 ОМБр, допомагає побачити не лише географію фронту, а й еволюцію української оборони: від мобільних дій на півдні до виваженої, високотехнологічної позиційної боротьби в лісах і селах півночі Донеччини.
Історичний шлях Сталевих Левів: від формування до східного фронту
Бригада сформувалася 23 липня 2017 року як кадрована частина Корпусу резерву. Її основою стали підрозділи з різних регіонів України — від Львівщини та Івано-Франківщини до Закарпаття. Спочатку це була структура для доукомплектування в разі потреби, однак повномасштабне вторгнення 2022 року перетворило її на повноцінне бойове з’єднання за лічені дні.
У перші місяці великої війни підрозділи бригади прикривали кордон на Волині та Рівненщині. З квітня 2022 року вони перемістилися на південь — у Миколаївську область. Там бійці брали участь у боях за Благодатне, Максимівку, Широке та Снігурівку. Досвід цих боїв дав механізованим батальйонам навички роботи в умовах маневреної оборони та контрнаступальних дій.
У жовтні-листопаді 2022 року частини 63 ОМБр увійшли до числа підрозділів, які першими зайшли в звільнений Херсон. Це був момент, коли бригада показала здатність діяти в складі більших угруповань і швидко перекидатися на нові напрямки. Уже в грудні того ж року її передислокували під Бахмут, де вона брала участь в обороні Кліщіївки та Іванівського проти вагнерівців та регулярних російських частин.
Коротке, але інтенсивне перебування в Бахмутському районі стало перехідним етапом. Тут відпрацьовували взаємодію з артилерійськими підрозділами та почали активно застосовувати безпілотники для коригування вогню. Саме цей досвід пізніше став у пригоді на новому місці.
Закріплення на Лиманському напрямку: березень 2023 і далі
З березня 2023 року, за різними джерелами — з 3 або 25 числа, бригада отримала смугу відповідальності на Лиманському напрямку. Спочатку в складі оперативно-тактичного угруповання «Лиман», пізніше — «Старобільськ». Основними районами стали околиці Зарічного, Торського, Ямполя та прилеглий Серебрянський ліс.
Цей сектор має стратегічне значення. Через нього пролягають підходи до Лиману — важливого логістичного та адміністративного центру. Російське командування неодноразово намагалося прорватися тут, використовуючи піхоту, броню та масовані дронові атаки. 63 ОМБр взяла на себе роль «замка», який не дає ворогу розвинути успіх у бік західніше.
У 2024 році командування бригади очолив підполковник, згодом полковник Павло Юрчук. Новий командир приніс акцент на інтеграцію всіх родів військ усередині бригади, омолодження офіцерського складу та максимальне використання безпілотних систем. Реформи торкнулися як тактики, так і внутрішньої культури — більше уваги приділили підготовці, ротаціям та технічному забезпеченню.
Географія нинішнього фронту: села та Серебрянський ліс
Сьогодні смуга відповідальності 63 ОМБр охоплює як відкриті ділянки біля населених пунктів, так і щільні лісові масиви. Село Торське та Зарічне — це точки, де ворог регулярно намагається вести піхотні штурми, часто з підтримкою бронетехніки. Бійці бригади тримають оборону в умовах постійного вогневого впливу артилерії та дронів.
Серебрянський ліс — окрема історія. Це щільний, місцями заболочений масив, де візуальний контакт мінімальний, а перевагу отримують ті, хто краще вміє працювати з дронами та засідками. Ліс став ареною численних ближніх боїв, полонень ворога та контрдронових дуелів. Російські штурмовики намагаються використовувати його як прикриття для накопичення сил, однак українські оператори безпілотників систематично виявляють і знищують такі групи ще до виходу на штурм.
Офіційний сайт бригади прямо зазначає: підрозділи працюють на Лиманському напрямку, в Серебрянському лісі та обороняють Торське і Зарічне. Вони «пристріляли» всі ворожі шляхи підходу та позиції, що значно ускладнює життя російським підрозділам.
Дронова війна та нова тактика Сталевих Левів
Одна з найяскравіших змін останніх двох років — перетворення дронового батальйону бригади на один із найефективніших підрозділів ЗСУ. За відкритими даними, батальон безпілотних систем 63 ОМБр входить до топ-10 подібних підрозділів за результативністю. Оператори працюють як на розвідку, так і на ураження — від точкових ударів по укриттях до полювання на штурмові групи в сірій зоні.
У 2025–2026 роках особливо помітним стало застосування FPV-дронів та дронів на оптоволокні. Серебрянський ліс буквально «обплутаний» нитками від таких апаратів. Це створює додаткові ризики для будь-якого пересування, але й дає перевагу тим, хто краще контролює повітряний простір над своєю смугою.
Бригада активно використовує антидронові плащі та інші засоби захисту, про що неодноразово повідомляли самі військові. Одночасно розвивається контрбатарейна боротьба та інтеграція даних від розвідувальних дронів з вогнем артилерії та танків. Такий підхід дозволяє завдавати ворогу втрат ще на підходах, не даючи йому зосередити сили для потужного удару.
Саме поєднання традиційної механізації з масовим і вмілим застосуванням безпілотників зробило 63 ОМБр особливо небезпечним противником для російських штурмовиків на цьому напрямку.
Досягнення та стійкість у реальних умовах
За час перебування на Лиманському напрямку бригада відбила десятки, а за деякими оцінками — сотні штурмів. Ворог неодноразово заявляв про «просування» в районі Торського чи Зарічного, однак українські підрозділи зберігали контроль над своїми позиціями. Втрати російської сторони в живій силі та техніці значно перевищують українські — про це прямо говорили і командир бригади, і офіційні зведення.
Окремо варто відзначити випадки полонення ворога. Бійці 63 ОМБр неодноразово брали в полон російських військових у Серебрянському лісі, іноді по кілька осіб за одну операцію. Це свідчить не лише про тактичну майстерність, а й про здатність діяти в умовах обмеженої видимості та високого ризику.
У березні 2026 року Президент України присвоїв бригаді почесне найменування «Лиманська». Це визнання не лише бойових заслуг, а й зв’язку підрозділу з територією, яку він захищає вже понад три роки.
Виклики сьогодення та що робить бригаду сильною
Позиційна війна на Лиманському напрямку має свої особливості. Постійний тиск дронів, артилерії та піхотних штурмів вимагає від особового складу високої дисципліни, вміння швидко реагувати та довіри до техніки. Лісова місцевість додає складнощів з логістикою та евакуацією.
Однак саме ці виклики стали каталізатором змін. Бригада активно використовує власні ремонтні потужності, готує молодих командирів, впроваджує сучасні засоби зв’язку та захисту. Рекрутинг ведеться напряму, без посередництва ТЦК у деяких випадках, що дозволяє швидше залучати мотивованих людей.
Для новачків, які тільки знайомляться з темою, важливо розуміти: 63 ОМБр — це не просто «піхота з танками». Це повноцінне з’єднання, де механізовані батальйони, танковий підрозділ, артилерія, протиповітряна оборона та дронові сили працюють як єдиний організм. Саме така інтеграція дозволяє утримувати позиції навіть тоді, коли ворог кидає на штурм значні сили.
Для тих, хто цікавиться глибше, варто звернути увагу на еволюцію тактики: від класичних оборонних боїв 2023 року до домінування в повітрі над своєю смугою у 2025–2026. Ця еволюція — один із найкращих прикладів того, як українська армія адаптується до реалій сучасної війни.
Бійці 63-ї окремої механізованої Лиманської бригади продовжують виконувати своє завдання на Лиманському напрямку. Кожен день у сірій зоні біля Торського, Зарічного чи в Серебрянському лісі — це результат тисяч дрібних, але точних рішень, які разом утримують фронт і не дають ворогу просунутися далі. Сталеві Леви залишаються на своєму місці, і саме там, на півночі Донеччини, вони продовжують писати свою сторінку в історії цієї війни.
