Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розрізняє людей з інвалідністю за групами: особи з І–ІІ групою не підлягають призову незалежно від діагнозу, але для осіб з ІІІ групою, за яких здійснюється догляд, застосовуються обмежені підстави. Третя група тут стоїть поряд із першою і другою. Ця норма витримала кілька хвиль змін 2024–2026 років і станом на вересень 2026 року лишається чинною.
Я вважаю, що головна плутанина починається не з закону, а зі слова «повістка». Її часто читають як «завтра в частину». Насправді це різні документи і різні наслідки. Якщо ви або близька людина маєте третю групу, варто розрізняти виклик для обліку і мобілізаційне розпорядження.
Нижче — як це працює на практиці: що саме дозволяє закон, коли папір із ТЦК усе ж можуть вручити, і що робити, щоб статус не «загубився» в реєстрі.
1. Що говорить закон про мобілізацію людей з інвалідністю
Суть проста. Інвалідність, встановлена українським органом у встановленому порядку, дає право на відстрочку від призову. Група, діагноз і дата встановлення для цієї норми не мають значення. Третя група — це помірне обмеження життєдіяльності: людина часто працює, пересувається самостійно, користується транспортом. Для мобілізації це не «полегшена» категорія. Закон дивиться на сам статус, а не на те, наскільки зовні «здоровою» виглядає людина.
Що відбувається насправді. Військовозобов’язаний із третьою групою лишається в полі зору обліку. Він не випадає з обов’язку мати військово-обліковий документ і пред’являти його під час перевірки. Водночас примусово поставити його в стрій ТЦК не має права. Служба можлива лише за власним бажанням — через контракт і після висновку військово-лікарської комісії про те, які завдання стан здоров’я дозволяє виконувати.
Різниця між групами з’являється в іншому місці закону — коли йдеться не про саму людину з інвалідністю, а про родича, який хоче відстрочку через догляд. Для дружини чи чоловіка з третьою групою перелік підстав вужчий, ніж для першої та другої: онкологія, втрата кінцівки чи парного органа, окремі психічні й паралітичні стани. Для власної інвалідності такого «фільтра» немає.
Результат залежить від трьох речей: чи статус чинний, чи він відображений у реєстрах і чи оформлена відстрочка, а не лише «лежить довідка в шухляді». Після реформи системи встановлення інвалідності дані мають підтягуватися до обліку автоматичніше, ніж на початку великої війни. На практиці розрив між медичним рішенням і записом у «Оберіг» усе ще трапляється.
Важливо. Відсутність примусового призову не скасовує військового обліку. Повістка «на уточнення даних» і бойове мобілізаційне розпорядження — різні акти. Першу особі з інвалідністю можуть вручити законно. Другу, якщо статус підтверджений і відстрочка оформлена, вручати не повинні.
2. Коли інвалід 3 групи може отримати повістку
Типова ситуація виглядає так. Чоловік має чинну третю групу, працює, довідка вдома. На вулиці, в ЦНАП або поштою приходить повістка. Він вирішує, що «інвалідам не вручають» і не йде. За кілька тижнів — постанова про штраф. Саме тут ламається логіка «мене не мали чіпати».
Повістку можуть вручити, якщо ТЦК викликає для уточнення облікових даних, перевірки документів або звірки з реєстром. Закон не ставить заборону на сам факт вручення людині з інвалідністю. Заборона стосується призову. Якщо дані про групу не підтягнулися в «Оберіг», для обліку ви виглядаєте як звичайний військовозобов’язаний. Тоді папір — не «свавілля», а наслідок прогалини в даних.
Окремі випадки, коли ризик вищий:
- строк дії групи закінчився, а повторний огляд не пройдено;
- інвалідність встановлена, але відстрочку так і не оформили через «Резерв+» чи ЦНАП;
- людина не стоїть на обліку або змінила адресу, і ТЦК про статус не знає;
- особа сама виявила бажання служити за контрактом — тоді вже потрібна ВЛК.
Ігнорувати виклик небезпечніше за саму повістку. Неявка без поважної причини — це адміністративне порушення за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час воєнного стану штраф для громадян зазвичай становить від 17 000 до 25 500 грн. Наявність третьої групи сама по собі не «гасить» обов’язок з’явитися, якщо документ вручено належно.
Найсильніше заперечення звучить так: третя група — легка, людина працює, тож призов логічний, а відстрочка — формальність. Закон цього не підтверджує. Пункт про осіб з інвалідністю в статті 23 не містить застереження «крім третьої групи». Поки норму не змінено, «зовнішня легкість» діагнозу не дає ТЦК права підмінити відстрочку висновком «та він же на ногах».
Бойову повістку — розпорядження про відправку — не повинні виписувати, доки діє підстава зі статті 23. Якщо її все ж вручили, це вже спір про незаконність призову, а не про «чи мали право постукати в двері».
3. Як захистити свої права в такій ситуації
Правильний шлях короткий і нудний — і саме тому його часто пропускають. Спочатку зберіть пакет: паспорт, військово-обліковий документ, посвідчення особи з інвалідністю або пенсійне посвідчення, висновок експертної команди / довідку до акта огляду, індивідуальну програму реабілітації, якщо вона є. Потім зафіксуйте статус у «Резерв+» або через ЦНАП, щоб відстрочка була не «в голові», а в реєстрі.
До і після виглядає так. До оформлення відстрочки чоловік із третьою групою отримує повістки, бо в обліку він «звичайний». Після внесення даних виклики на призов припиняються або змінюють характер: залишається хіба звірка, якщо реєстри знову розійшлися. Змінюється не діагноз, а видимість статусу для ТЦК.
Якщо повістку вже вручили, з’явіться в зазначений строк із копіями документів і письмовою заявою про відстрочку. Просіть відмітку про прийняття. Відмовлятися від підпису на повістці сенсу мало: відмова не скасовує виклик, зате додає конфлікту. Якщо прибути не можете через стан здоров’я — повідомте ТЦК протягом трьох діб і надайте підтвердження, а далі прибудьте протягом семи днів, як вимагає стаття 22 того ж закону.
Коли вважаєте, що вас незаконно направляють на ВЛК або вже виписали мобілізаційне розпорядження, алгоритм такий. Письмова скарга до обласного ТЦК. Паралельно — звернення на гарячу лінію Міноборони і запис у кабінеті «Резерв+», якщо функція є. Далі адміністративний позов. Сам факт подання позову не зупиняє дію документа автоматично: для цього потрібна ухвала суду про забезпечення позову. Ігнорувати явку «бо я вже подав до суду» — погана ідея.
Спори з військово-лікарською комісією оскаржують до вищої ВЛК і до суду. Якщо рішення про інвалідність ще свіже або на перегляді, тримайте підтвердження строків. У судовій практиці 2026 року вже були справи, де людину з третьою групою оштрафували саме тому, що попередня довідка закінчилася, а на виклик вона не прийшла. Статус треба не лише мати, а й вчасно підтверджувати.
Питання, які найчастіше спадають на думку
Яка різниця між групами інвалідності щодо мобілізації?
Для самої людини з інвалідністю — практично жодної: перша, друга і третя групи дають однакове право не підлягати призову. Різниця з’являється, коли відстрочку просить родич через догляд або утримання. Там закон окремо прописує третю групу подружжя і ставить додаткові медичні умови.
За яких умов інвалід 3 групи все ж отримає повістку?
Найчастіше — для уточнення даних, якщо ТЦК не бачить статусу в реєстрі, або якщо строк групи сплив. Повістку можуть вручити особисто, поштою рекомендованим листом або в інших передбачених порядком формах. Це не дорівнює призову.
Що робити, якщо вважаєте, що повістку вручили незаконно?
Не ігноруйте документ. З’явіться з паперами, подайте заяву про відстрочку, візьміть копію з відміткою. Якщо вже йдеться про відправку до частини — скарга до обласного ТЦК і адміністративний позов. Фіксуйте все письмово: усні обіцянки «ми вас відпустимо» у справі не живуть.
Чи змінювався закон про мобілізацію осіб з інвалідністю під час війни?
Так, текст закону переписували неодноразово, зокрема великим пакетом 2024 року. Перелік підстав для родичів уточнювали. Саму норму «особа з інвалідністю не підлягає призову» не прибрали. Чутки про «скасування третьої групи» кілька разів спростовували юристи: окремі законопроєкти стосувалися вузьких категорій, а не загального правила.
Кому звертатися, якщо виникла суперечка з військовою комісією?
Спершу — до вищої ВЛК зі скаргою на висновок. Далі — до адміністративного суду. Паралельно можна звернутися до обласного ТЦК, уповноваженого з прав людини та безоплатної правничої допомоги. Для обліку й відстрочки зручніший шлях — «Резерв+» і ЦНАП, а не черга «на розмову» в кабінеті.
Чи обов’язково проходити ВЛК, якщо є чинна третя група?
Для підтвердження відстрочки за інвалідністю закон не ставить щорічну ВЛК як умову. Порядок призову, затверджений урядом, виводить осіб, визнаних особами з інвалідністю, з загального направлення на комісію для призову. Інша річ — якщо ви самі йдете на контракт або строк групи закінчився і статус треба оновити вже в медичній системі, а не у ВЛК.
Практичне правило таке: третя група захищає від примусового призову, але не від обліку і не від обов’язку показати документи. Повістку вручити можуть. Мобілізувати проти волі, поки статус чинний і відстрочка оформлена, — ні. Критерій вибору дій один: спочатку реєстр і папери, потім суперечка. Не навпаки.
Застереження потрібне чесне. Цей текст пояснює загальний механізм станом на вересень 2026 року. Конкретна справа залежить від строку групи, запису в «Оберіг», тексту повістки і того, чи є вже висновок ВЛК. Порада «не ходити, бо я особа з інвалідністю» у суді часто програє простій відмітці «належно повідомлений і не з’явився».
Для України це означає просту річ. Облік і мобілізація тримаються на реєстрах, а не на домовленостях біля дверей. Якщо ви маєте третю групу, ваш інтерес — щоб держава бачила цей факт у системі так само чітко, як ви бачите довідку вдома. Тоді повістка, якщо й прийде, лишиться викликом звірити дані, а не дорогою в частину.
