Мобілізований працівник залишається під надійним захистом трудового законодавства навіть у найскладніші часи. За ним зберігається місце роботи та посада до дня фактичного звільнення з військової служби або завершення особливого періоду. Роботодавець не має права ініціювати звільнення, бо закон розглядає такого працівника як тимчасово увільненого від виконання трудових обов’язків, а не звільненого. Це правило діє для всіх підприємств, установ і фізичних осіб-підприємців незалежно від форми власності.
Звільнення можливе лише в чітко визначених випадках: за власним бажанням працівника, за угодою сторін (якщо ініціатива виходить саме від мобілізованого) або при повній ліквідації підприємства. Навіть закінчення строкового трудового договору не дає права розірвати відносини під час служби — Верховний Суд України неодноразово підтверджував пріоритет гарантій статті 119 КЗпП. У 2026 році ці норми залишаються стабільними, а порушення тягнуть серйозну відповідальність.
Такий підхід не випадковий. Він відображає державну позицію: захисники країни не повинні хвилюватися про роботу, коли виконують найважливіший обов’язок. Далі розберемо кожен аспект детально, з практичними прикладами, процедурами та нюансами, щоб і досвідчені кадровики, і звичайні працівники отримали повну картину.
Правова основа захисту мобілізованих: що саме гарантує держава
Стаття 119 Кодексу законів про працю України в частині третій прямо вказує: за працівниками, призваними під час мобілізації на особливий період, зберігаються місце роботи і посада. Ця норма діє від дня призову до фактичної демобілізації або закінчення особливого періоду. Важливо розуміти — це не просто паперова формальність. Трудові відносини не припиняються, а призупиняються. Роботодавець видає наказ про увільнення від роботи, але не про звільнення.
Зміни 2022 року (Закон № 2352-IX) скасували обов’язок роботодавця зберігати середній заробіток. Тепер грошове забезпечення виплачує держава через військову частину. Але посада лишається неприкосновенною. Це відрізняє мобілізованих від інших категорій і робить захист по-справжньому потужним. У нашій практиці ми бачили, як компанії намагалися обійти норму, але суди завжди ставали на бік працівника, посилаючись саме на цю статтю.
Під час дії воєнного стану додаткові правила з Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовують ці гарантії. Навпаки, вони посилюють загальний захист, але для мобілізованих пріоритетними залишаються норми КЗпП. Результат — роботодавець не може скористатися навіть тимчасовою непрацездатністю чи відпусткою для звільнення.
Коли звільнення категорично заборонене: найпоширеніші помилки роботодавців
Більшість спроб звільнити мобілізованого працівника за ініціативою роботодавця приречені на провал. Не можна застосовувати пункти статті 40 КЗпП — скорочення штату, невідповідність посаді, прогул чи навіть закінчення строкового договору під час служби. Верховний Суд у постанові 2025 року (справа №752/13502/22 та аналогічних) чітко вказав: гарантії статті 119 мають пріоритет. Навіть якщо строковий контракт формально закінчився, звільнення відкладається до дня демобілізації.
Уявіть ситуацію: працівник мобілізований у січні 2026-го, а його строковий договір закінчується в березні. Багато кадровиків інстинктивно готують наказ про звільнення. Помилка. Судова практика 2025–2026 років показує, що такі дії визнаються незаконними, працівника поновлюють, а роботодавця штрафують. Час відсутності на роботі не вважається прогулом, бо причина поважна — виконання конституційного обов’язку.
Особливо болісно бачити, коли невеликі бізнеси намагаються «оптимізувати» штат саме за рахунок мобілізованих. Це не тільки незаконно, але й морально неправильно. Закон стоїть на сторожі справедливості.
Інші заборонені підстави: невиконання плану, дисциплінарні стягнення чи навіть реорганізація. Все це відкладається до повернення людини зі служби.
Легальні шляхи розірвання договору: коли і як це можливо
Звільнення все ж можливе, але тільки за певних умов. По-перше, за власним бажанням працівника (стаття 38 КЗпП). Мобілізований може надіслати заяву будь-яким способом — електронною поштою, рекомендованим листом чи через представника. Двотижневий строк попередження діє, але на практиці суди часто йдуть назустріч, особливо якщо людина вже планує нове життя після служби.
По-друге, за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП), але ініціатива обов’язково має виходити від працівника. Роботодавець не може «переконувати» чи тиснути. У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли мобілізований сам пропонував угоду, бо переходив на контракт і хотів чистої історії трудової книжки.
Третій виняток — повна ліквідація підприємства (пункт 1 статті 40 КЗпП). Не скорочення філії чи структурного підрозділу, а саме ліквідація юрособи. У такому разі виплачуються всі компенсації, включаючи невикористану відпустку.
Окрема історія для ФОП. Якщо роботодавець — фізична особа-підприємець, який сам мобілізований, він може звільнити працівників без їхньої згоди. Але зобов’язаний провести повний розрахунок протягом місяця після своєї демобілізації. Це єдиний випадок, коли ініціатива повністю на боці роботодавця.
Покрокова процедура звільнення за бажанням працівника: що робити на практиці
Якщо мобілізований вирішив звільнитися, процес виглядає так:
- Подання заяви. Людина надсилає скан або фото заяви з підписом. Достатньо електронної пошти, Viber, Telegram чи звичайного листа. Головне — щоб роботодавець міг підтвердити отримання.
- Видання наказу. Роботодавець оформлює наказ про звільнення з дати, зазначеної в заяві (не раніше ніж через два тижні, якщо не домовилися інакше).
- Розрахунок. У день звільнення (або не пізніше наступного робочого дня) виплачують усі заборговані суми: зарплату до мобілізації, компенсацію відпустки, інші виплати. Документи надсилають поштою або через представника.
- Запис у трудовій. Вноситься стандартний запис «звільнено за власним бажанням». Трудова книжка (якщо ведеться) повертається працівнику.
Після такого звільнення людина зберігає право на виплати від держави як ветеран чи демобілізований. Важливо не плутати це з автоматичним припиненням контракту — тут потрібна активна дія працівника.
Таблиця порівняння: дозволені та заборонені підстави звільнення
| Підстава | Чи дозволено під час служби | Коментар |
|---|---|---|
| За власним бажанням (ст. 38 КЗпП) | Так | Ініціатива працівника, заява будь-яким способом |
| За угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП) | Так | Тільки якщо ініціатива від працівника |
| Ліквідація підприємства (п.1 ст.40 КЗпП) | Так | Повна ліквідація юрособи, не філії |
| Закінчення строкового договору | Ні | Тільки після демобілізації (позиція ВС 2025) |
| Скорочення штату, прогул, невідповідність посаді | Ні | Заборонено до повернення зі служби |
| Мобілізація роботодавця-ФОП | Так | Спеціальне правило, розрахунок після демобілізації |
Дані таблиці базуються на нормах КЗпП та роз’ясненнях Координаційного центру з надання правничої допомоги (legalaid.gov.ua) станом на 2025–2026 роки.
Що робити, якщо звільнили незаконно: захист своїх прав
На жаль, іноді роботодавці йдуть на ризик. Якщо ви дізналися про незаконне звільнення, перше — звертайтеся до Державної служби України з питань праці або відразу до суду. Строк для оскарження — один місяць з дня вручення наказу. Суд поновлює на роботі, стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
У нашій практиці один мобілізований отримав не тільки поновлення, але й компенсацію в розмірі трьох середніх зарплат, бо роботодавець ігнорував електронні листи та продовжував «звільняти». Пам’ятайте: докази — це все. Зберігайте скріншоти, листи, витяги з військової частини.
Після демобілізації працівник має право повернутися на своє місце в будь-який момент. Роботодавець зобов’язаний допустити його до роботи того ж дня, коли людина подасть відповідну заяву.
Реалії 2026 року: практичні поради для обох сторін
Для роботодавців: ведіть облік мобілізованих окремо, видавайте накази про увільнення вчасно, зберігайте копії заяв. Якщо працівник надіслав заяву про звільнення — не затягуйте. Краще проконсультуйтеся з юристом, щоб уникнути штрафів до десяти мінімальних зарплат.
Для мобілізованих: не бійтеся писати заяву, якщо рішення зріло. Закон дозволяє робити це дистанційно. Після демобілізації відразу подавайте заяву на відновлення — посада чекає. Якщо плануєте залишитися в армії за контрактом, уточніть у ТЦК, як це вплине на трудові відносини.
Ситуація з демобілізацією 2026 року залишається динамічною, але трудові гарантії тримаються міцно. Головне — знати свої права і не боятися їх відстоювати. Закон на боці тих, хто захищає країну, і це відчувається в кожній нормі. Якщо у вас конкретна ситуація — звертайтеся до фахівців, бо деталі завжди важливі.
Leave a Reply