Проблеми меморіалізації на прикладі Києва
Напевно, немає в Україні жодного населеного пункту, який би оминула загибель захисника чи захисниці в російсько-українській війні. Родини загиблих та суспільство прагнуть увіковічнити пам’ять про їхній подвиг. Так виникають Алеї Героїв і стихійна меморалізація.
Там, де держава не звертає уваги на місця пам’яті, люди керуються власними естетичними вподобаннями. Де звертає — часто стикається з невдоволенням. Для держави це незручна тема, для родин — особистий біль. Суспільство вимагає гідного вшанування, але як це відбувається насправді?
Свіжий приклад облаштування Алеї Героїв у Деснянському районі Києва піднімає болісні питання. Деснянська РДА узгодила з громадськістю проєкт: спершу металеві таблиці на бетонних стовпах, потім — чорно-білі фото на склі. Реалізація не відповідала рендеру. Бетонний стовп залишається бетонним стовп, попри візуальні трюки.
У багатьох населених пунктах встановлюють алеї з банерами як тимчасові конструкції. Виникають проблеми: нерозуміння планування простору, обмежені території, конфлікт між вшануванням загиблих та зниклих безвісти.
Шлях до продуманих рішень
Найважливіше — комунікація. Варто було проговорити з усіма сторонами: Алея Героїв — тимчасовий конструкт, а після війни на її місці має постати пам’ятник усім захисникам України без конкретних імен.
Перехід від персонального до загального важливий для збереження тяглості історії української армії, раціонального використання території, оцифрування спогадів та уникнення незавершених меморіалів. Архітектурні конкурси та засади військової меморіальної культури допоможуть знайти найкращі рішення.
Рідні загиблих часто почуваються покинутими. Держава має стати ментором у військовій меморіалістиці. Закон України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» визначає відповідальні інституції, зокрема Український інститут національної пам’яті та центральний орган у сфері соціального захисту ветеранів. Однак формування державної політики у цій сфері досі не видно.
Якщо спільно не шукати відповіді, завтра знову постануть сотні меморіалів, що нагадуватимуть радянські. Вшанування пам’яті потребує системності та продуманих рішень. Це наша Алея, якою всім важко йти.
Тарас Іщик
