Патрульний зупиняє авто, дістає з кишені смартфон і починає фіксувати на нього розмову з водієм. Картина, від якої багатьом стає не по собі — і небезпідставно. За такою буденною ситуацією криється ціла юридична площина, де переплелися Закон України «Про Національну поліцію», наказ МВС №1026, стаття 307 Цивільного кодексу та реальна судова практика.
Коротка відповідь звучить однозначно: ні, поліцейський не має права використовувати власний мобільний телефон для службової відеофіксації правопорушень чи процесуальних дій. Перелік дозволених технічних засобів вичерпний, і приватний смартфон до нього не входить. А ось громадянин знімати поліцейського — може, і це не порушення, а гарантоване законом право.
Далі — розгорнуто про те, чому це так, які винятки інколи допускає судова практика, що робити водію чи перехожому, якщо інспектор все ж дістав свій iPhone, і як така зйомка впливає на долю штрафу або протоколу. Дані актуальні станом на 2026 рік.
Що каже закон: чіткий перелік службових засобів фіксації
Базовий документ, який регулює тему — наказ МВС України від 18.12.2018 №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису». Він зареєстрований у Мін’юсті, чинний, і саме він окреслює дозволений арсенал поліцейського.
Інструкція містить замкнений, вичерпний список пристроїв. Туди входять портативні нагрудні відеореєстратори (бодікамери), відеореєстратори у службових автомобілях, стаціонарні системи відеоспостереження у приміщеннях поліції та на вулицях, а також засоби фото- і відеозапису на безпілотних літальних апаратах. Перелік закритий — будь-що поза ним автоматично «випадає» з правового поля.
Слова «мобільний телефон», «смартфон», «планшет» чи «приватна камера» в Інструкції №1026 не зустрічаються жодного разу. І це не упущення редакторів — це принципова позиція законодавця. Будь-який допустимий пристрій повинен бути службовим: стояти на обліку в підрозділі МВС, мати інвентарний номер, проходити калібрування, а карти пам’яті — зберігатися за чіткою процедурою.
Закон України «Про Національну поліцію», стаття 40, дублює цю логіку: поліція може закріплювати техніку на форменому одязі, службових авто та об’єктах — але не на собі особисто як приватній особі. Стаття 31 додає, що відеофіксація є превентивним заходом, який застосовується від імені держави, а не співробітника як громадянина.
Чому особистий смартфон — це юридична бомба сповільненої дії
Уявімо ланцюг: інспектор знімає на свій телефон → відео опиняється в його хмарному сховищі чи галереї → завтра він може його видалити, обрізати, переслати у месенджер, опублікувати. Жодного контролю, жодного журналу обліку, жодної можливості перевірити цілісність файлу. Саме тому держава не визнає такі записи доказами.
Бодікамера працює за принципом безперервності: вмикається з початком зміни і пишеться до її завершення. Перервати запис можна лише з особистих причин — туалет, обідня перерва. Файли автоматично передаються в захищене сховище МВС, де зберігаються щонайменше 30 діб. Видалити їх поліцейський самостійно не може — за це передбачена відповідальність.
З особистим смартфоном гарантій нуль. Запис може «загубитися», якщо невигідний поліцейському, або «дозовано» оприлюднитися, якщо невигідний громадянину. У судовому процесі сторона, що оскаржує штраф, не має жодної можливості провести експертизу автентичності — бо немає ні реєстру, ні метаданих, ні підтвердження часу та місця.
Стаття 74 Кодексу адміністративного судочинства України прямо встановлює: суд не приймає докази, отримані з порушенням порядку, передбаченого законом. Відеозапис із приватного телефону поліцейського — класичний приклад такого «зіпсованого» доказу.
Що говорять суди: реальна практика, а не теорія
Найбільш цитована справа — №679/625/21, яку розглядав Сьомий апеляційний адміністративний суд. Суд прямо вказав: відеозапис із власного мобільного телефону поліцейського не може вважатися належним доказом, бо постанова про притягнення до відповідальності не містить посилання на технічний засіб, яким здійснювалася фіксація. Якщо приладу немає в офіційному переліку — доказ нівелюється.
Існує цікавий нюанс. Горохівський районний суд Волинської області у справі №155/1101/21 виніс протилежне рішення: визнав запис із телефону допустимим, бо бодікамера вийшла з ладу з технічних причин, а зафіксувати дії п’яного мотоцикліста було критично важливо. Це винятковий, не системний прецедент — і він радше підтверджує правило, ніж скасовує його.
У більшості випадків водії, які оскаржують постанови з посиланням лише на «телефонне» відео, виграють. Тягар доказування правомірності рішення лежить на поліцейському (це теж важлива деталь — у адміністративних справах не громадянин має довести невинуватість, а інспектор повинен обґрунтувати свою постанову).
| Засіб фіксації | Дозволений Інструкцією №1026 | Доказова сила в суді | Строк зберігання |
|---|---|---|---|
| Нагрудна бодікамера | Так | Повна | Не менше 30 діб |
| Відеореєстратор у службовому авто | Так | Повна | Не менше 30 діб |
| Стаціонарна камера МВС | Так | Повна | Від 30 до 60 діб |
| Камера на дроні (БпЛА) | Так | Повна | Не менше 30 діб |
| Особистий смартфон поліцейського | Ні | Як правило, недопустимий доказ | Не регламентовано |
Дані наведено за наказом МВС №1026 та офіційним порталом Верховної Ради (zakon.rada.gov.ua). Таблиця показує головне: автентичність і доказова цінність прямо залежать від того, чи стоїть пристрій на обліку. Все «домашнє» — поза правилами гри.
А чому ж тоді деякі патрульні все одно знімають на свій телефон
Причин кілька, і вони доволі побутові. Бодікамера могла розрядитися посеред зміни — типова історія, особливо взимку, коли акумулятори втрачають заряд швидше. Пристрій міг зависнути, втратити карту пам’яті чи просто бути не виданий у конкретний день через брак техніки в підрозділі.
Деякі поліцейські сприймають смартфон як швидкий і зручний інструмент, особливо коли треба зафіксувати щось «по гарячих слідах» — наприклад, стан транспортного засобу після ДТП. Однак зручність не дорівнює законності. За самовільне використання приватної техніки інспектору загрожує дисциплінарна відповідальність — від догани до службового розслідування.
Існує й сіра зона: коли поліцейський знімає не правопорушення, а просто фіксує загальну обстановку «для себе». Формально це порушення внутрішніх правил, бо вся службова діяльність має проходити через офіційні засоби. На практиці таке буває, але громадянин має повне право вимагати припинити приватну зйомку.
А чи можна знімати поліцейського: дзеркальне право громадянина
Ось тут починається найцікавіше. Зйомка поліцейського під час виконання ним службових обов’язків — абсолютно законна. Це випливає одразу з кількох норм: статті 34 Конституції України (право вільно збирати інформацію), статті 307 Цивільного кодексу (зйомка у публічному місці припускає згоду), статті 9 Закону «Про доступ до публічної інформації».
Поліцейський — публічна особа під час виконання обов’язків. Він не може заборонити вам знімати, вимагати видалити запис, відбирати телефон чи закривати об’єктив рукою. Усі ці дії — перевищення повноважень. Вилучити пристрій можна лише за рішенням слідчого судді в межах кримінального провадження, і це окрема, дуже складна процедура.
Знімаючи поліцейського, ви фіксуєте: момент пред’явлення посвідчення, ПІБ та номер жетона, підстави зупинки, хід розмови. У 8 із 10 випадків наявність такого запису з боку громадянина суттєво міняє динаміку спілкування — інспектор поводиться стриманіше, точно дотримується процедури.
Покрокова тактика, якщо інспектор знімає на власний смартфон
Коли ви бачите, що патрульний дістав особистий телефон і веде запис, дійте спокійно, без агресії, але впевнено. Ось послідовність, яка працює в українських реаліях.
- Ввічливо запитайте, чи увімкнена в нього нагрудна бодікамера, і попросіть продемонструвати її роботу — поліцейський зобов’язаний носити її на формі.
- Якщо камери немає або вона «не працює», нагадайте про вимоги Інструкції №1026 і зазначте, що ви не даєте згоди на фіксацію особистим пристроєм.
- Увімкніть свою зйомку — голосно проговоріть час, місце, прізвище інспектора, обставини. Це створить вашу версію події з підтвердженою метадатою.
- Попросіть скласти протокол із обов’язковою вказівкою конкретного технічного засобу, яким велася фіксація. Якщо інспектор впише туди «мобільний телефон» — це готовий аргумент для оскарження.
- Після інциденту звертайтеся зі скаргою до Управління внутрішньої безпеки Національної поліції або через сайт npu.gov.ua. Електронна форма опрацьовується у строк до 30 днів.
Кожен із цих кроків — не агресія, а нормальна правова комунікація. Більшість патрульних, побачивши, що громадянин обізнаний з нормами, переходять до коректної процедури. А якщо ні — у вас на руках готовий пакет доказів для подальшого оскарження постанови чи скарги.
Воєнний стан і блокпости: чи змінюються правила
З 24 лютого 2022 року в Україні діє правовий режим воєнного стану, і це частково розширює повноваження поліції та військових. Україна офіційно повідомила про відступ від низки зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини у частині права на приватність, свободу вираження поглядів та інших прав. На блокпостах можуть перевіряти документи, оглядати речі, транспортні засоби, багаж.
Однак щодо відеофіксації принципи залишилися ті самі: служба — на службову техніку, особисте — поза службою. Військові за чинним законодавством взагалі не мають окремого права знімати громадян — на відміну від поліцейських, для яких така можливість прямо передбачена нормами. Якщо на блокпосту вас починає знімати військовослужбовець на свій телефон, ви можете коректно поцікавитися підставою.
Зйомка ж самих блокпостів, військових об’єктів, переміщення техніки та особового складу — заборонена з міркувань оперативної безпеки. Тут вступають у дію інші норми, і порушення може мати наслідки аж до кримінальної відповідальності за статтею 114-2 Кримінального кодексу. Завжди розділяйте: ви знімаєте конкретну службову дію щодо себе — це ваше право; ви знімаєте позицію чи озброєння — це може бути порушенням.
Що буде з відеозаписом, який все-таки потрапив у справу
Якщо інспектор додав до матеріалів запис із власного телефону, тактика оскарження стандартна. У судовому засіданні (або в адміністративній скарзі вищому керівництву) потрібно зробити три речі: вказати на відсутність пристрою в Інструкції №1026, послатися на статтю 74 КАСУ та продемонструвати, що в постанові немає реквізитів конкретного технічного засобу.
За даними юридичних консультацій, у переважній більшості адміністративних справ, де єдиним доказом виступає відео зі смартфона поліцейського, штрафи скасовуються, а постанови визнаються незаконними. Це не теоретична перевага, а робочий інструмент захисту.
Окремо варто згадати про право вимагати видалення такого запису. Стаття 307 ЦКУ дає вам можливість вимагати від поліцейського видалити зйомку з приватного пристрою — особливо якщо ситуація відбувалася не у відкритому публічному заході, а в приватному контексті (огляд у дворі, спілкування біля під’їзду). Письмова вимога, надіслана згодом до підрозділу, посилює позицію.
Підсумовуючи весь матеріал — закон у цій темі стоїть на боці громадянина чітко і недвозначно. Поліцейський в Україні зобов’язаний користуватися лише службовою технікою, що стоїть на обліку, має інвентарні номери та зберігає записи у захищеному середовищі МВС. Особистий смартфон — це не «маленька зручність», а прямий вихід за межі повноважень, який тягне за собою і дисциплінарну відповідальність для інспектора, і недійсність доказу для справи. Знайте свої права, фіксуйте взаємодію з поліцією на власну камеру, спокійно посилайтеся на наказ №1026 — і будь-яка спроба «зробити по-домашньому» обернеться проти того, хто її ініціював.
Leave a Reply