Село Дівички Київської області стало постійним домом для 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила ще у 2015 році. Саме тут, серед полів та спеціалізованого полігону, розташована основна частина підрозділів. Додатковий протитанковий дивізіон дислокований у Пирятині на Полтавщині. Така географія дозволяє бригаді зберігати високу боєготовність, швидко перекидати техніку залізницею чи автотранспортом і підтримувати операції як у центральній, так і у східній частині країни.
Під час повномасштабного вторгнення воїни бригади неодноразово залишали рідні казарми. Вони захищали Київщину навесні 2022-го, забезпечували вогонь під час контрнаступу на Харківщині восени того ж року, а згодом тримали позиції на Донеччині. Після виконання бойових завдань підрозділи повертаються на базу для відновлення техніки, поповнення боєзапасу, навчання новобранців та короткого перепочинку. Саме тому відповідь на питання «43 бригада де знаходиться» звучить так: постійна дислокація — Дівички Київської області з елементами у Пирятині.
Ця стаття дає вичерпну картину для новачків, які тільки знайомляться з структурою ЗСУ, і для досвідчених читачів, які шукають глибокі деталі про озброєння, логістику та еволюцію бригади. Тут немає сухих цифр без контексту — кожна деталь пояснює, чому саме це місце та ця частина відіграють ключову роль у захисті України.
Історія формування: від складів до бойової одиниці
Після початку російської агресії у 2014 році українська армія гостро потребувала потужної далекобійної артилерії. Саме тоді на базі 5-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади почали створювати нову частину. На озброєння повернули з консервації важкі самохідні гармати 2С7 «Піон» калібру 203 мм. Перший письмовий наказ командира частини датований 2 травня 2015 року — його підписали у наметовому таборі неподалік Дівичок.
Формування відбувалося в складних умовах: не вистачало досвідчених кадрів, техніка вимагала капітального ремонту, а бойова підготовка йшла паралельно з реальними загрозами на сході. Уже у 2016 році бригада проводила стрільби на місцевому полігоні, демонструючи готовність. У 2017-му командування очолив полковник Олег Дорохов, а у 2020 році частині присвоїли почесне найменування на честь гетьмана Тараса Трясила — символу козацької звитяги XVII століття. Девіз «Битися, а не журитися» став не просто словами, а життєвим кредо воїнів.
Постійна дислокація: чому саме Дівички та Пирятин
Відстань від Дівичок до Києва становить близько 70–80 км автошляхами. Село лежить у Бориспільському районі на лівому березі Дніпра, має зручне сполучення залізницею та автошляхами. Військовий полігон «Дівички» дозволяє проводити повноцінні навчання без тривалих переїздів. База розташована достатньо далеко від державного кордону, щоб залишатися відносно захищеною, і водночас близько до столиці — критичний фактор під час оборони Київщини навесні 2022 року.
У Пирятині Полтавської області базується 209-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон. Це розширює географію логістики та дає можливість готувати розрахунки на різних майданчиках. Така «розосереджена» дислокація ускладнює противнику завдання з ураження всієї бригади одним ударом і підвищує живучість частини загалом.
Коли воїни повертаються з фронту, саме тут вони відновлюють техніку, проходять медичне обстеження, проводять час з родинами та готують нове поповнення. База — це не просто пункт дислокації, а повноцінний тиловий організм, де поєднуються ремонтні майстерні, склади, медичні пункти та навчальні класи.
Структура та озброєння: чим б’є 43-тя бригада
Бригада складається з управління, чотирьох самохідних артилерійських дивізіонів, протитанкового дивізіону, дивізіону артилерійської розвідки, ремонтної роти, роти матеріального забезпечення, медичного пункту та інших підрозділів забезпечення. Така структура дозволяє вести вогонь на широкому фронті та швидко маневрувати батареями.
Основні системи озброєння:
- 2С7 «Піон» — радянська важка гармата 203 мм з дальністю до 37 км. Потужний снаряд здатен руйнувати укріплення та вражати командні пункти.
- PzH 2000 — німецька самохідна гаубиця 155 мм. Висока скорострільність, автоматизоване заряджання, захист екіпажу та інтеграція з сучасними системами управління вогнем.
- Archer — шведська колісна САУ. Мобільна, точна, з можливістю швидкого розгортання та згортання позиції.
Кожен дивізіон має чітке призначення. Перший та третій traditionally озброєні «Піонами», другий та четвертий — західними зразками. Це поєднання радянської потужності та сучасної точності дає гнучкість у різних сценаріях бою.
| Система | Країна-виробник | Дальність (приблизно) | Ключові переваги |
| 2С7 «Піон» | СРСР/Україна | до 37 км | Величезна руйнівна сила, здатність вражати глибокі цілі |
| PzH 2000 | Німеччина | до 40+ км | Швидка скорострільність, автоматизація, захист екіпажу |
| Archer | Швеція | близько 30–40 км | Висока мобільність, швидке розгортання, точність |
Поєднання цих систем дозволяє бригаді вести як масований вогонь по площах, так і високоточні удари по конкретних цілях, виявлених дронами-розвідниками.
Бойовий шлях: вогонь на захисті України
Навесні 2022 року бригада зустріла ворога на Київщині. У перші тижні витрата снарядів сягала понад 100 штук на гармату щодня — свідчення запеклості боїв за Бучу, Гостомель та Ірпінь. Артилеристи працювали на межі можливостей, часто під ворожим вогнем та ударами дронів.
Восени 2022-го частину перекинули на Харківщину. Під час Слобожанського контрнаступу гармати бригади підтримували стрімке просування українських сил, руйнуючи ворожі укріплення та логістику. Витрата снарядів дещо знизилася — близько 50 на систему на день, — але якість роботи зросла завдяки кращій координації з піхотою та безпілотниками.
Згодом підрозділи опинилися на Донеччині. Бої за Бахмут, Авдіївку та інші населені пункти вимагали постійної вогневої підтримки. Саме тут бригада продемонструвала здатність адаптуватися до нових реалій війни — тісної взаємодії з операторами FPV-дронів та розвідувальних БПЛА. Кожна гармата сьогодні працює не сама, а як частина єдиної системи виявлення та ураження.
Життя на базі та ротації: не тільки фронт
Повернення на Дівички — це не просто відпочинок. Тут техніку ставлять на ремонт, екіпажі проходять додаткове навчання роботі з новим західним озброєнням, а молоді солдати отримують перші навички. У бригаді панує атмосфера взаємопідтримки: старші передають досвід, а новачки привносять свіжий погляд.
Ротації дозволяють зберігати боєздатність на високому рівні. Воїни, які провели місяці на передовій, отримують можливість побачити родини, відновити психологічну рівновагу та підготуватися до наступного виїзду. База функціонує як живий організм — тут і ремонтні бригади, і склади, і навчальні центри, і навіть елементи побуту, що роблять службу більш людяною.
Роль артилерії у сучасній війні та майбутнє бригади
Артилерія давно перестала бути просто «богом війни» у класичному розумінні. Сьогодні це високотехнологічна система, де кожний постріл планується з урахуванням даних дронів, супутників та радіолокаційних станцій. 43-тя бригада демонструє саме таку модель: важкі гармати працюють у парі з розвідкою, а західні зразки техніки дають перевагу в точності та швидкості реакції.
У 2026 році бригада продовжує виконувати завдання на активних напрямках, періодично повертаючись до Дівичок. Постійне оновлення парку техніки, інтеграція нових систем управління вогнем та підготовка кадрів — запорука того, що «вогняний кулак» України залишатиметься потужним і гнучким.
Для тих, хто розглядає службу саме в артилерійських підрозділах, 43 ОАБр пропонує реальний бойовий досвід, сучасне озброєння та сильний колектив. Інформацію про вакансії можна знайти на офіційних сторінках бригади в соціальних мережах та через рекрутингові центри ЗСУ.
Місце дислокації — це не просто точка на мапі. Це фундамент, на якому тримається здатність частини швидко реагувати на будь-які виклики. Дівички Київщини та Пирятин Полтавщини — це ті координати, звідки українська артилерія продовжує захищати небо і землю своєї країни.
