Виразковий коліт — це хронічне імуноопосередковане захворювання, яке вражає лише слизову оболонку товстої кишки та прямої кишки, викликаючи поверхневе запалення, ерозії й виразки. Процес завжди починається з прямої кишки і поширюється безперервно вгору, охоплюючи від кількох сантиметрів до всієї товстої кишки. На відміну від хвороби Крона, запалення не проникає глибоко в стінку й не вражає тонку кишку.
Хвороба має хвилеподібний перебіг із періодами загострень і ремісій. Сучасна терапія дозволяє більшості пацієнтів досягати тривалої ремісії, контролювати симптоми й зберігати якість життя, хоча повного вилікування без хірургічного втручання поки не існує. Рання діагностика та індивідуальний підхід до лікування суттєво зменшують ризик ускладнень.
Виразковий коліт належить до групи запальних захворювань кишечника. Він відрізняється безперервним характером ураження, поверхневим запаленням і високою частотою кров’янистих випорожнень. У Європі поширеність сягає 50–200 випадків на 100 000 населення, а в Україні оцінюється приблизно в 20–30 на 100 000. Піки захворюваності припадають на вік 15–35 років і 50–70 років.
Що відбувається в кишечнику при виразковому коліті
Слизова оболонка товстої кишки перетворюється на поле бою. Імунна система помилково атакує власні клітини епітелію, порушується бар’єрна функція, знижується вироблення захисного муцину. Підвищується проникність стінки, накопичуються вільні радикали й прозапальні медіатори. Результат — набряк, гіперемія, контактна кровоточивість, ерозії та виразки.
При тривалому перебігу зникають гаустри, кишка набуває вигляду «водопровідної труби». Між виразками формуються псевдополіпи — ділянки гіперплазії слизової. Усі ці зміни обмежуються слизовою та підслизовою оболонками, що принципово відрізняє виразковий коліт від хвороби Крона.
Причини та фактори ризику
Точної єдиної причини немає. Сучасна модель — мультифакторна. Генетична схильність відіграє ключову роль: ризик у родичів першого ступеня підвищений у 10–15 разів. Виявлено асоціації з певними варіантами генів HLA і регуляції імунної відповіді.
Порушення мікробіоти, дефект епітеліального бар’єра та надмірна реакція вродженого й адаптивного імунітету створюють порочне коло. Зовнішні тригери — інфекції (зокрема Clostridioides difficile), куріння (цікаво, що воно захищає від виразкового коліту, але погіршує хворобу Крона), стрес, прийом нестероїдних протизапальних засобів і деякі дієтичні фактори — можуть запускати або посилювати процес.
У нашій практиці ми неодноразово бачили, як сильний психоемоційний стрес або перенесена кишкова інфекція ставали пусковим механізмом першого загострення у генетично схильних людей.
Симптоми: від ледь помітних до загрозливих
Класична тріада — кров у калі, почастішання випорожнень і тенезми (болючі позиви з відчуттям неповного спорожнення). Частота стільця може коливатися від 3–4 разів на добу при легкій формі до 20–30 і більше при тяжкому перебігу, часто вночі.
Кров спочатку з’являється лише на папері, пізніше — у вигляді прожилок або значної домішки. Слиз і гній додаються при активному запаленні. Біль зазвичай ниючий, локалізується в лівій здухвинній ділянці, посилюється перед дефекацією.
Системні прояви: слабкість, втомлюваність, зниження апетиту, втрата ваги, субфебрилітет, анемія. Позакишкові симптоми — артрити, ураження очей (увеїт, епісклерит), шкіри (вузлувата еритема, гангренозна піодермія), первинний склерозуючий холангіт — трапляються у 20–40 % пацієнтів і можуть випереджати кишкові прояви.
- Легка форма: менше 4 випорожнень на добу, невелика кількість крові, відсутність системних симптомів.
- Середня тяжкість: 4–6 випорожнень, помітна кров, помірна слабкість, підвищення ШОЕ та С-реактивного білка.
- Тяжка форма: понад 6–10 кров’янистих випорожнень, лихоманка, тахікардія, анемія, значна втрата ваги.
При блискавичній формі стан погіршується за лічені дні: масивна кровотеча, токсичний мегаколон, ризик перфорації.
Класифікація за поширеністю
Монреальська класифікація (2005) залишається основною:
| Форма | Локалізація | Частота | Особливості |
|---|---|---|---|
| E1 — проктит | Лише пряма кишка (до 15 см) | 30–40 % | Часто тенезми, можливий закреп |
| E2 — лівобічний | До селезінкового вигину | 30–40 % | Класична кров’яниста діарея |
| E3 — поширений (панколіт) | Уся товста кишка | 20–30 % | Вищий ризик ускладнень і раку |
Джерела даних: Монреальська класифікація та клінічні огляди Mayo Clinic і NIDDK.
Діагностика: як підтвердити діагноз
Діагноз ставиться на основі поєднання клініки, лабораторії, ендоскопії та гістології. Спершу виключають інфекційний коліт (посів калу, тест на токсини C. difficile, паразити).
Лабораторні маркери: анемія, лейкоцитоз, підвищені ШОЕ, С-реактивний білок, фекальний кальпротектин (чутливий показник запалення). Колоноскопія з біопсією — золотий стандарт. Лікар бачить гіперемію, стертість судинного малюнка, ерозії, виразки, псевдополіпи й бере біоптати з уражених і неуражених ділянок.
Гістологія показує крипт-абсцеси, базальний плазмоцитоз, порушення архітектоніки крипт. При тяжкому перебігу додатково виконують УЗД або КТ для оцінки ускладнень.
Сучасне лікування: від таблеток до біологічної терапії
Мета — індукція та підтримка ремісії, загоєння слизової, профілактика ускладнень. Вибір залежить від тяжкості, поширеності та попередньої відповіді.
Базис при легкій і середній формах — препарати 5-аміносаліцилової кислоти (месалазин) у таблетках, гранулах, свічках або клізмах. При загостренні додають кортикостероїди коротким курсом.
При середній і тяжкій формах — імуномодулятори (азатіоприн, меркаптопурин), біологічні препарати (інфліксимаб, адалімумаб, ведолізумаб, устекінумаб, ризанкізумаб) і малі молекули (тофацитиніб, упадацитиніб). У 2024–2026 роках з’явилися нові дані щодо ефективності IL-23 інгібіторів і JAK-інгібіторів.
За моїм досвідом супроводу пацієнтів протягом останніх років, своєчасний перехід на біологічну терапію при недостатній відповіді на 5-АСК і стероїди дозволяє уникнути операції у більшості випадків.
Хірургічне лікування (колпроктектомія з формуванням ілеоанального резервуара) показане при неефективності медикаментів, токсичному мегаколоні, перфорації, масивній кровотечі або високому ризику раку. Операція виліковує виразковий коліт, але змінює якість життя.
Ускладнення та ризики
Гострі: токсичний мегаколон, перфорація, масивна кровотеча, сепсис. Хронічні: стриктури, дисплазія, колоректальний рак (ризик підвищений у 3–5 разів при тривалому панколіті). Тому пацієнтам з поширеним ураженням рекомендують щорічну або кожні 1–2 роки колоноскопію з хромоендоскопією після 8–10 років хвороби.
Позакишкові ускладнення та остеопороз через стероїди також потребують уваги.
Життя з виразковим колітом: практичні поради
Дієта індивідуальна. Під час загострення — низькорезидуальна, безмолочна, з достатньою кількістю білка та калорій. У ремісії більшість пацієнтів повертаються до звичайного харчування, уникаючи лише явних тригерів (гостре, алкоголь, надмір клітковини у деяких випадках).
Важливі: регулярний прийом призначених препаратів, контроль аналізів, вакцинація (проти грипу, пневмококу, COVID-19, гепатиту B), відмова від куріння, управління стресом. Фізична активність у міру можливостей покращує самопочуття. Психологічна підтримка та групи пацієнтів допомагають справлятися з емоційним навантаженням.
Більшість людей з виразковим колітом при адекватному лікуванні ведуть повноцінне життя — працюють, створюють сім’ї, подорожують. Головне — не ігнорувати симптоми й вчасно звертатися до гастроентеролога.
Сучасна медицина дає все більше інструментів, щоб тримати хворобу під контролем. Якщо ви помітили кров у калі, часті позиви чи незрозумілу слабкість — не відкладайте обстеження. Раннє втручання змінює прогноз радикально.
