Кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні зростає. Проблеми людей, які залишили домівки через агресію рф, не зникають.
Уряд планує ухвалити Стратегію щодо ВПО до 2030 року. Чи стане це справжнім кроком для розв’язання ключових питань переселенців?
Станом на початок 2026 року в Україні зареєстровано 4,62 млн ВПО. З урахуванням тих, хто не реєструвався, цифра перевищує 6 млн. Війна триває. Евакуація з обстрілюваних зон не припиняється.
Попередня стратегія: досягнення та весняні зміни
У квітні 2023 року Кабінет Міністрів схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2025 року. Затвердили операційний план на 2023–2025 роки.
Документ визначив п’ять стратегічних цілей:
- Реагування на виклики переміщення.
- Безпечна евакуація та гуманітарні потреби.
- Адаптація ВПО на новому місці.
- Інтеграція в приймаючих громадах.
- Підтримка повернення та реінтеграції.
Держава покращує умови для ВПО. Виплачують по 2 тис. грн дорослим і 3 тис. грн дітям та особам з інвалідністю.
Цього року відбулися зміни. Постанова Кабміну № 390 від 18 березня 2026 року внесла правки до порядку виплат.
Збільшили максимальну кількість періодів допомоги з чотирьох до п’яти шестимісячних.
Сім’ям з дітьми повернули право на виплати. Воно не залежить від доходу, якщо сім’я відповідає критеріям майнового стану, місця проживання та навчання дітей.
Для непрацездатних ВПО спростили перегляд виплат через підвищення прожиткового мінімуму. Граничний дохід з 1 січня 2026 року — 10 380 грн.
Запровадили субсидії на оренду житла. Держава компенсує витрати, якщо оренда перевищує 20% доходу.
Восени 2025 року стартувала послуга підтриманого проживання для ВПО похилого віку та з інвалідністю.
Міністерство розвитку громад анонсувало програму “Соціальна адаптація”. Вона включає психологічну допомогу, навчання навичкам, перекваліфікацію.
Нова стратегія до 2030: що потрібно для ефективності
Уряд готує Стратегію щодо ВПО до 2030 року. Вона передбачає комплексну підтримку — від переміщення до адаптації чи повернення.
Попередній документ наголошував: ВПО, крім вразливих, не потребуватимуть спеціальної допомоги.
Для незалежності від держави потрібен комплексний підхід. Не лише виплати по 2–3 тис. грн. Головне — освіта, працевлаштування.
Центри зайнятості пропонують вакансії. Але чи вистачить роботи в регіонах, як Запорізька чи Донецька область? Чи покриє зарплата оренду, комуналку, продукти, ліки?
Базові рішення: житло, робота, соціальні послуги. Психологічна допомога, місця в садочках, “Муніципальна няня”.
Для житла — програма соціального житла чи розширення “єВідновлення”. Нині ваучер на 2 млн грн доступний ВПО з окупованих територій, які є УБД чи мають інвалідність від війни.
Робочі місця для ВПО лишаються декларативними. Бракує історій успіху. Треба залучати роботодавців, грантодавців для мікробізнесу чи працевлаштування.
Відмовитися від фраз на кшталт “інформування” чи “сприяння”. Стратегія мусить бути чіткою, з планами та відповідальними.
ВПО — мільйони життів, постраждалих від війни. Держава має забезпечити підтримку та інструменти розвитку. Інакше багато виїдуть за кордон.
Юлія Татік
Leave a Reply