У тимчасово окупованому Криму липень 2026 року пройшов під знаком тривалого блекауту, гострого дефіциту пального, різкого зростання цін на бензин і продукти та масового закриття закладів громадського харчування. Російська сторона використовує ці кризові явища як інструмент додаткового тиску на місцеве населення.
Про це повідомляє джерело. Після 2014 року окупанти перетворили півострів на військову базу. Нині там загострюються проблеми з пальним, електроенергією та водопостачанням.
Масштаб блекауту та відключень
Липень 2026-го відзначився тривалим знеструмленням по всьому півострову. За тиждень з 14 по 20 липня без електропостачання одночасно залишилися близько 1,4 млн абонентів.
У Джанкої, Яни Капу та Армянську перебої зі світлом фіксували щонайменше вісім із десяти днів після початку блекауту. У Севастополі — сім днів. Воду в цей же час відключали в Алушті сім днів, у Сімферополі — шість, у Євпаторії — п’ять.
В окремих населених пунктах світла не було понад десять днів. У Євпаторії з 2 липня електрику вдень практично не подавали. Вночі її повертали лише на чотири-п’ять годин.
Бензин на АЗС у більшості районів з’являвся раз на два-три дні. Черги перевищували кілометр. Вартість літра марки АІ-95 сягала 269 рублів на заправці й до 300 рублів у перекупників.
За даними органів статистики держави-агресора, пальне в Криму і Севастополі порівняно із середньою ціною на росії подорожчало на 18% і 25% відповідно.
Паралельно зросли ціни на продукти. Окремі товари в окупованому Криму коштують значно дорожче, ніж у російському Краснодарському краї: кефір — на 167%, яйця — на 149%, білий хліб — на 131%.
Ще рік тому, у липні 2025-го, ситуація була зворотною. Хліб, яйця, гречка та рис коштували на півострові дешевше, аніж на росії.
Економічні наслідки та реакція окупантів
За перше півріччя 2026 року в тимчасово окупованому Криму закрилися 398 закладів громадського харчування — на 42,1% більше, ніж торік. Продажі окремих виробників впали на 70%. Їх змушують шукати збут на маркетплейсах і в мережах поза межами півострова.
Оренда нерухомості різко впала через відсутність попиту. Вартість подобової оренди на південному узбережжі знизилася на 30–50%. Довгострокова оренда в Сімферополі подешевшала приблизно на 13%. Квартири, які раніше здавалися за кілька днів, тепер простоюють тижнями.
Через велику кількість військових об’єктів Росії на півострові, які періодично зазнають законного вогневого впливу з боку Сил безпеки та оборони України, а також через кризу з пальним, електрикою, водою та інтернетом туристи в Крим не їдуть. Багато заїжджих орендарів повертаються назад до Росії.
Окупаційна адміністрація реагує субсидіями, пільговими позиками, відстроченням платежів і зниженням оренди державного майна на 75%.
У джерелі наголошують: справжня нормалізація життя та подолання кризи в Криму можливі лише після повної деокупації півострова.
«Пов’язані з веденням злочинної війни проти України негативні наслідки для місцевого населення в Криму насправді не хвилюють Москву. Пріоритетом в умовах кризи для російської окупаційної адміністрації на півострові залишається забезпечення російського військового угруповання матеріальними та людськими ресурсами», – зазначає розвідка.
Як приклад наводять ситуацію в Джанкойському районі. Для отримання одноразової компенсації за відсутність світла й води понад 48 годин від чоловіків окупанти почали вимагати відмітку про перебування на військовому обліку.
Така вимога поширюється також і на жінок з медичною освітою, хоча в переліку документів для отримання виплати від окупаційної адміністрації така відмітка відсутня.
«Отже, так звана гуманітарна допомога використовується державою-агресором як важіль додаткового тиску на місцеве населення Криму», – зауважують у джерелі.
