Керівник Офісу Президента України: роль, повноваження та постать Кирила Буданова у 2026 році

Керівник Офісу Президента України — це ключова фігура, яка забезпечує повсякденну роботу глави держави, координує апарат і впливає на реалізацію стратегічних рішень. Станом на серпень 2026 року цю посаду обіймає генерал-лейтенант Кирило Буданов, колишній начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони.

Саме він відповідає за загальне керівництво Офісом, подання документів на підпис Президенту, кадрові пропозиції та координацію діяльності заступників. Посада не є державною службою у класичному розумінні — керівник підпорядковується безпосередньо Володимиру Зеленському і призначається на строк його повноважень.

У сучасних умовах повномасштабної війни ця роль набула особливого значення: вона поєднує організаційні функції з участю в питаннях національної безпеки, дипломатії та внутрішньої координації влади.

Роль і повноваження керівника Офісу Президента

Офіс Президента України — постійно діючий допоміжний орган, створений для організаційного, правового, консультативного, інформаційного та експертно-аналітичного забезпечення діяльності глави держави. Керівник стоїть на чолі цієї структури і несе персональну відповідальність за виконання поставлених завдань.

Згідно з Положенням про Офіс Президента, затвердженим указом від 25 червня 2019 року (з подальшими змінами, зокрема від січня 2026 року), керівник здійснює загальне керівництво Офісом. Він спрямовує діяльність на ефективне забезпечення конституційних повноважень Президента, представляє Офіс у відносинах з іншими органами, підприємствами та організаціями. На практиці це означає щоденну роботу з документами: подання на підпис указів, розпоряджень, законів, пропозицій щодо вето, конституційних подань і звернень до Конституційного Суду.

Крім того, керівник вносить Президенту пропозиції щодо призначення та звільнення Першого заступника, заступників, Керівника Апарату, прес-секретаря, представників і уповноважених Президента. Він координує їхню роботу та забезпечує взаємодію структурних підрозділів. Важливим елементом є організація контролю за виконанням указів і розпоряджень глави держави, а також визначення порядку прийому громадян і забезпечення режиму секретності в межах повноважень.

За моїм досвідом спостереження за українською політикою останніх років, саме на цій посаді часто концентрується реальний вплив на кадрову політику, пріоритети дипломатії та внутрішні комунікації. У воєнний час це стає ще помітнішим: керівник бере участь у роботі Ради національної безпеки і оборони та Ставки Верховного Головнокомандувача. Типові помилки попередніх періодів полягали в надмірній концентрації повноважень без достатньої прозорості, що пізніше призводило до критики з боку суспільства та міжнародних партнерів.

У 2026 році, після кадрових змін, акцент змістився на посилення професійного військового досвіду в управлінні Офісом. Це дозволило краще інтегрувати розвідувальні підходи в стратегічне планування на рівні президентської вертикалі.

Історія посади від Адміністрації до Офісу

Посада керівника президентського апарату в незалежній Україні пройшла кілька трансформацій. Спочатку це була Адміністрація Президента, потім Секретаріат, знову Адміністрація, а з 20 червня 2019 року — Офіс Президента. Зміни назви відображали прагнення до більш сучасної, менш бюрократичної моделі управління.

Першим керівником став Микола Хоменко у грудні 1991 року. Далі посаду обіймали Дмитро Табачник, Євген Кушнарьов, Микола Білоблоцький та інші постаті, які формували стиль роботи за президентства Леоніда Кучми. За часів Віктора Ющенка та Віктора Януковича апарат часто ставав ареною політичних конфліктів. Після Революції гідності посаду тимчасово виконували різні особи, а за Петра Порошенка її займали Борис Ложкін та Ігор Райнін.

З приходом Володимира Зеленського у 2019 році відбулася радикальна реорганізація. Андрій Богдан очолив Офіс з червня 2019 до лютого 2020 року. Його змінив Андрій Єрмак, який залишався на посаді майже шість років — до 28 листопада 2025 року. Саме за Єрмака посада набула максимального політичного впливу, що неодноразово відзначали українські та західні медіа.

Після відставки Єрмака обов’язки тимчасово виконувала Марія Вітушок. 2 січня 2026 року Президент призначив Кирила Буданова. Цей крок став символічним переходом від цивільного політичного менеджменту до моделі з сильним військово-розвідувальним бекграундом. Історія посади показує, що її вага завжди залежала від особистості керівника та рівня довіри Президента.

У нашій практиці аналізу державних інституцій ми бачимо, що кожна зміна керівника призводила до переформатування внутрішніх процесів. У 2026 році це відчувається особливо чітко: більше уваги приділяється безпековим аспектам і менш публічній, але більш структурованій роботі апарату.

Кирило Буданов: біографія та шлях до керівництва Офісом

Кирило Олексійович Буданов народився 4 січня 1986 року в Києві. У дитинстві багато часу проводив у Криму, займався плаванням. У 2007 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ за факультетом аеромобільних військ і одразу розпочав службу в спецпідрозділах Головного управління розвідки Міністерства оборони.

З 2014 року він брав участь у бойових діях на Донбасі, отримав кілька поранень, одне з яких було важким. У 2016 році брав участь у спецоперації в Армянську на тимчасово окупованій території Криму. З 2018 по 2020 роки виконував спеціальні завдання, деталі яких залишаються засекреченими. У 2020 році коротко працював заступником директора одного з департаментів Служби зовнішньої розвідки.

5 серпня 2020 року Президент призначив його начальником Головного управління розвідки. На цій посаді Буданов пропрацював понад п’ять років. Під його керівництвом ГУР проводило низку важливих операцій, зокрема з обміну військовополоненими. У 2022 році він очолив Комітет з питань розвідки при Президентові та став головою Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. У 2023 році йому присвоєно звання генерал-лейтенанта, а у лютому 2024 року — звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».

Освіту він продовжував і під час служби: у 2022 році закінчив Воєнно-дипломатичну академію імені Євгенія Березняка, у 2024-му — курс «Стратегічна архітектура» у Києво-Могилянській бізнес-школі та вступив до аспірантури Острозької академії. 2 січня 2026 року указом Президента його призначили Керівником Офісу Президента.

Перехід від розвідки до президентського апарату став логічним продовженням кар’єри людини, яка звикла працювати з чутливою інформацією та стратегічними рішеннями. За моїм досвідом, саме такі фахівці здатні привносити в цивільне управління культуру дисципліни та чіткості, яка особливо потрібна в умовах війни.

Перехід 2025–2026 років: від Андрія Єрмака до Кирила Буданова

Андрій Єрмак очолював Офіс з 11 лютого 2020 до 28 листопада 2025 року. За цей час він став однією з найвпливовіших фігур у державі, часто згадуваною як «друга людина після Президента». Він брав участь у міжнародних переговорах, формував кадрову політику та координував багато процесів у воєнний час.

28 листопада 2025 року після слідчих дій Національного антикорупційного бюро щодо можливих корупційних епізодів Єрмак подав у відставку. Президент прийняв її, аби зберегти єдність. Тимчасово обов’язки виконувала Марія Вітушок. Уже 2 січня 2026 року Зеленський призначив Буданова.

Цей перехід став одним із найпомітніших кадрових рішень початку 2026 року. Він сигналізував про бажання посилити безпекову складову в роботі Офісу та зменшити політичну публічність попереднього періоду. Буданов зберіг членство в Раді національної безпеки і оборони та Ставці Верховного Головнокомандувача, що забезпечило наступність у критичних питаннях.

Практичний нюанс полягає в тому, що зміна керівника завжди супроводжується переглядом внутрішніх процедур і пріоритетів. У випадку 2026 року це торкнулося і дипломатичної роботи, і координації з силовими структурами. Типова помилка в таких переходах — спроба зберегти старі мережі впливу без адаптації до нової логіки. Поки що команда Буданова демонструє більш стриманий і професійний підхід.

Структура Офісу та команда заступників у 2026 році

Офіс Президента має чітку ієрархію. На чолі — Керівник. Далі йде Перший заступник (Сергій Кислиця) та кілька заступників: Олена Ковальська, Ігор Жовква, Павло Паліса, Ірина Мудра, Олег Татаров, Ірина Верещук, Віктор Микита. Керівником Апарату є Марія Вітушок, прес-секретарем Президента — Сергій Никифоров.

Структура включає Кабінет Президента, Кабінет Керівника Офісу, Службу державного протоколу та церемоніалу, Директорат з питань правової політики, Директорат зовнішньої політики та стратегічного партнерства, а також інші підрозділи. Кожен заступник відповідає за свій напрям: від дипломатії та безпеки до соціальної політики та правових питань.

У 2026 році після призначення Буданова відбулися певні коригування. З’явилася більш виражена роль Першого заступника, що було закріплено змінами до Положення про Офіс. Це дозволяє краще розподіляти навантаження і забезпечувати безперервність роботи у разі відсутності керівника.

Практичний аспект роботи полягає в тому, що заступники не просто виконують доручення — вони спрямовують і координують роботу структурних підрозділів. У воєнний час це означає постійну взаємодію з Міністерством оборони, РНБО, дипломатичним корпусом і міжнародними партнерами. Помилкою було б розглядати Офіс як чисто адміністративну структуру — він залишається одним із центрів прийняття рішень.

Вплив на безпеку, дипломатію та внутрішню політику

У умовах повномасштабної війни керівник Офісу неминуче залучений до безпекових питань. Буданов як колишній начальник військової розвідки привносить у роботу розуміння оперативної обстановки, ризиків і можливостей. Він бере участь у засіданнях Ставки та РНБО, що дозволяє синхронізувати політичні рішення з військовими реаліями.

У дипломатії Офіс відіграє важливу роль у підготовці переговорів, комунікації з партнерами та формуванні позицій України. Приклади 2026 року показують активну роботу щодо посилення протиповітряної оборони, технологій і безпекових гарантій. Буданов неодноразово підкреслював необхідність конкретних результатів, які зміцнюють фронт.

Внутрішня політика також проходить через Офіс: кадрові рішення, координація з парламентом, робота з громадянами. Типовий підводний камінь — ризик надмірної централізації, коли всі важливі питання замикаються на Банковій. Новий керівник намагається балансувати між необхідністю швидких рішень і збереженням інституційної рівноваги.

Зв’язок із сучасністю очевидний: у серпні 2026 року Україна продовжує шукати шляхи до справедливого миру, посилюючи обороноздатність. Роль керівника Офісу в цьому процесі полягає не в публічних заявах, а в забезпеченні безперебійної роботи всієї президентської вертикалі.

Практичні нюанси роботи та типові виклики

Щоденна робота керівника Офісу включає десятки зустрічей, підготовку документів, координацію між різними гілками влади та контроль виконання. У воєнний час додається постійна готовність до кризових ситуацій — від ракетних ударів до дипломатичних демаршів.

Один із практичних викликів — забезпечення режиму секретності при одночасній необхідності прозорості перед суспільством. Інший — балансування між лояльністю до Президента та професійною автономією апарату. Третій — управління великою кількістю заступників і підрозділів без втрати єдиної лінії.

Приклади попередніх років показують, що надмірна закритість призводила до втрати довіри, а надмірна публічність — до розфокусування. Буданов, судячи з перших місяців 2026 року, обирає стриманий стиль: менше публічних заяв, більше уваги до результатів.

Для суспільства важливо розуміти, що Офіс — не «тіньовий уряд», а інструмент забезпечення діяльності Президента. Його ефективність вимірюється тим, наскільки чітко і швидко реалізуються рішення глави держави в інтересах країни.

Керівник Офісу Президента України у 2026 році — це не просто адміністративна посада. Це точка перетину політики, безпеки, дипломатії та апаратної роботи. Кирило Буданов приніс на Банкову досвід військової розвідки, дисципліну та орієнтацію на результат. Від того, наскільки ефективно ця модель працюватиме далі, залежить якість підтримки Президента в один із найскладніших періодів новітньої історії України.