Арсен Аваков після відставки з посади міністра внутрішніх справ у липні 2021 року не залишив Україну і не зник у тінь. Він продовжує жити переважно в Києві з регулярними поїздками країною, поєднуючи розвиток сімейного агробізнесу із системною підтримкою Сил оборони через постачання сучасних FPV-дронів та мікроелектростанцій. У 2026 році ексміністр зберігає низький публічний профіль, уникаючи гучних заяв, натомість зосереджується на конкретних проєктах, які дають практичний результат — від масштабних горіхових садів до технологічних рішень для бойових підрозділів.
Його діяльність демонструє еволюцію досвідченого управлінця: від керівництва найбільшим силовим відомством країни протягом семи років до тихої, але відчутної участі в економіці та обороні. Плантація фундука на Закарпатті та закупівля партій дронів «Павутина» — це не просто бізнес чи благодійність, а послідовна стратегія, де довгострокові інвестиції в українську землю поєднуються з негайною допомогою фронту. У віці 62 років Аваков залишається частиною українського ландшафту, де його внесок вимірюється гектарами садів і одиницями техніки, а не посадами.
Сімейний бізнес, у якому активно бере участь дружина Інна, та регулярні оновлення на офіційному сайті й Instagram показують: ексміністр не відсторонився від реалій війни та відновлення. Він обрав шлях, де патріотизм проявляється через справу — вирощування експортноорієнтованої культури та оснащення захисників інструментами сучасної війни.
Шлях від харківського інженера до рекордсмена на посаді міністра
Арсен Борисович Аваков народився 2 січня 1964 року в Баку, але вже 1966-го родина переїхала до Харкова — міста, яке стало для нього справжньою батьківщиною. Освіту здобув у Харківському політехнічному інституті за спеціальністю «системний інженер». У 1990-х, у часи становлення незалежної України, почав бізнес: створив АТ «Інвестор» та банк «Базис», що дозволило йому стати помітною фігурою в харківській економіці та регіональній політиці.
Політична кар’єра стартувала під час Помаранчевої революції 2004 року — Аваков підтримав Віктора Ющенка. У 2005–2010 роках обіймав посаду голови Харківської обласної державної адміністрації. Після періоду політичної еміграції в Італії (2011–2012 роки, пов’язаної з переслідуваннями за часів Януковича, які італійський суд визнав політичними) він повернувся до України, став народним депутатом від «Батьківщини» у 2012 році.
Найдовший етап — сім років на посаді міністра внутрішніх справ (2014–2021). Це абсолютний рекорд для сучасної України. За цей час під його керівництвом тривала реформа поліції: від міліції до Національної поліції, створення нових підрозділів, переоснащення. Аваков пережив зміну двох президентів — Порошенка та Зеленського — і залишався єдиним міністром «старої гвардії», який утримував посаду після 2019 року. Така стійкість говорила про глибоке розуміння силового блоку та здатність балансувати в складних політичних умовах.
Відставка 2021 року: контекст і наслідки
13 липня 2021 року Аваков подав заяву про відставку, яку Верховна Рада задовольнила 15 липня. Офіційно — за власним бажанням. Насправді це стало логічним завершенням періоду, коли нова президентська команда прагнула повного контролю над силовими структурами. Після відставки Авакова та призначення Дениса Монастирського весь силовий блок остаточно перейшов під пряме президентське крило.
Для самого Авакова це означало завершення епохи публічної влади. Він свідомо знизив медійну активність, уникаючи гострих коментарів і політичних баталій. Багато хто тоді пророкував йому або повне зникнення, або швидке повернення у велику гру. Реальність виявилася іншою: ексміністр обрав практичний шлях — бізнес і конкретну допомогу країні в умовах повномасштабної війни.
Агробізнес на Закарпатті: 900 гектарів «золотих горішків»
З 2023 року сім’я Авакових активно розвиває агробізнес у західній Україні. Основний актив — ТОВ «Карпатські золоті горішки» (ЄДРПОУ 40280546) у Хустському районі Закарпатської області. Арсен Аваков через інвестиційну компанію «Форсайт Інвест» володіє близько 70 % компанії, решта — у партнерів та членів родини, зокрема дружини Інни. Плантація фундука займає близько 900 гектарів — один з найбільших промислових садів такого типу в Україні.
Фундук — культура довгострокова. Дерева починають повноцінно плодоносити через 4–5 років після посадки, а пік урожайності припадає на 10–15 рік. Це інвестиція не на один сезон, а на десятиліття. Закарпаття з його м’яким кліматом, захищеним Карпатами, ідеально підходить для ліщини: достатньо вологи, немає екстремальних морозів, які знищують врожай у центральних регіонах. Компанія розвиває власну торговельну марку Carpathian Golden Nuts і орієнтується на експорт — кондитерська промисловість Європи постійно потребує якісного фундука.
Окрім горіхів, через пов’язані компанії («Мілкор», «Агроферт») сім’я займається вирощуванням зернових, бобових та олійних культур. У 2023 році агроактиви демонстрували стабільні фінансові показники навіть у воєнний час. Такий вибір — не випадковість. У період, коли багато хто вивозить капітал за кордон, Аваков інвестує в українську землю та робочі місця в регіоні, де розвиток сільського господарства має стратегічне значення для місцевих громад.
Дрони, мікроелектростанції та «Вино на сапоги»: підтримка фронту на практиці
Паралельно з агробізнесом Аваков системно допомагає Силам оборони. У серпні 2025 року на своєму офіційному сайті він представив новий багатоцільовий тактичний FPV-дрон «Павутина», розроблений українською компанією «Укропчик». Дрон оснащений сучасною аналоговою камерою для денного та нічного бачення, потужним передавачем, що працює в складних погодних умовах та на значній відстані, карбоновою рамою та вантажопідйомністю до 1,5 кг. Робоча висота польоту — до 4 км, акумулятор з функцією швидкої зарядки.
Аваков особисто закупив партію з 160 таких дронів для бойових підрозділів Сил оборони України. Перші поставки пішли на Харківщину — зокрема, підрозділам, які воюють на напрямках Вовчанська та Куп’янська. У сучасній війні FPV-дрони стали одним з найефективніших засобів ураження бронетехніки, артилерії та укріплень противника. Дешевий, точний, керований як відеогра — він дозволяє економити дорогі ракети та зберігати життя піхоти.
Окрім дронів, ще з 2022–2023 років Аваков за власні кошти запустив виробництво мікроелектростанцій та систем відеоспостереження для потреб армії. В умовах постійних російських ударів по енергетичній інфраструктурі такі портативні рішення критично важливі для польових підрозділів, командних пунктів та медичних точок.
Ще одна ініціатива — кампанія «Вино на сапоги». Аваков продає з аукціонів у Лондоні та Нью-Йорку свою колекцію витриманих вин, зібрану протягом десятиліть, а виручені кошти спрямовує на закупівлю взуття та спорядження для ЗСУ та Національної гвардії. Перші етапи принесли кілька мільйонів гривень. Це не разова акція, а системна робота, де особисті активи перетворюються на практичну допомогу фронту.
Сім’я, соціальні мережі та стиль життя у 2026 році
Арсен Аваков одружений з Інною Аваковою, яка активно бере участь у сімейному бізнесі — зокрема, як співвласниця агроактивів. Син Олександр (1988 року народження) у минулому служив у спеціальному батальйоні МВС, під час повномасштабної війни перебував у Києві та займався волонтерською діяльністю. Родина зберігає єдність і спільно управляє активами, уникаючи публічних конфліктів.
У соціальних мережах Аваков присутній, але не нав’язливо. Instagram-акаунт @arsenik78 — це переважно особисті фото України, подорожей, фрагменти життя. Офіційний сайт avakov.com регулярно оновлюється новинами про дрони та допомогу армії. Такий стиль комунікації — без щоденних політичних постів чи самопіару — відповідає обраному після 2021 року низькому профілю.
Багато хто в 2025–2026 роках поширював чутки про можливий виїзд ексміністра за кордон або повне відсторонення. Реальність спростовує ці версії: регулярні пости з українських локацій, бізнес у Закарпатті, поставки техніки на фронт — усе це відбувається всередині країни. Аваков демонструє модель поведінки, де колишній високопосадовець не зникає і не намагається повернутися у владу будь-якою ціною, а знаходить нову нішу для корисної діяльності.
Чому саме такий шлях: між минулим і майбутнім
Арсен Аваков — людина з великим досвідом управління в кризові періоди. Сім років на чолі МВС навчили його бачити систему зсередини, розуміти ризики та ціну рішень. Після відставки він не став коментувати кожен політичний крок влади чи опозиції. Натомість обрав сферу, де результат вимірюється гектарами засаджених дерев і кількістю дронів, що долетіли до цілі.
Фундук на Закарпатті — це інвестиція в українську економіку на 20–30 років вперед. Дрони та мікроелектростанції — це допомога тут і зараз, коли країна веде війну на виснаження. Разом ці напрямки створюють цілісну картину: людина, яка колись відповідала за внутрішню безпеку мільйонів громадян, тепер дбає про те, щоб країна мала сильну економіку та оснащену армію.
У 2026 році Аваков не дає інтерв’ю щотижня і не з’являється на ток-шоу. Він робить справу — садить дерева, що дадуть урожай через роки, і передає техніку, яка рятує життя сьогодні. Для багатьох це менш видовищно, ніж гучні заяви. Для країни — можливо, значно корисніше.
Таке поєднання довгострокового бачення та негайної дії робить його фігурою, яка продовжує впливати на українські реалії, навіть не маючи міністерського кабінету. І саме тому питання «Аваков де зараз» має просту відповідь: там, де потрібна практична робота заради України — в Києві, на Закарпатті та на лінії забезпечення фронту.
