Андрій Ярмольський — волинський юрист і колишній заступник голови обласної військової адміністрації, чиє ім’я після лютого 2022 року закріпилося не стільки за посадами, скільки за двома темами: закупівлею захисної амуніції та виїздом військовозобов’язаних під виглядом гуманітарних рейсів. Офіційна біографія виглядає як стрімка кар’єра: прокуратура Луцька, адвокатські об’єднання в Дніпрі й Києві, перший заступник голови Івано-Франківської ОДА, координаційний центр Волині, потім апарат Ради національної безпеки і оборони.
Судова частина цієї історії станом на 2026 рік розщеплена. Господарські суди вже зобов’язали фірму-постачальника повернути державі понад 28 мільйонів гривень за браковані бронежилети й шоломи. Кримінальні справи щодо директора цієї фірми та чиновника, який підписував закупівлю, розглядає Вищий антикорупційний суд. Сам Ярмольський у цих обвинувальних актах фігурантом не названий, натомість обласна прокуратура повідомляла йому про підозру в іншій справі — службовому підробленні та сприянні незаконному переправленню чоловіків за кордон.
Нижче — перевірена хронологія, окремо факти суду, окремо журналістські версії, і те, чого в реєстрах досі немає.
Хто такий Андрій Ярмольський і з якого середовища він вийшов
Андрій Ігорович Ярмольський народився 13 грудня 1990 року в селі Маяки Луцького району Волинської області. У відкритих довідниках і корпоративному профілі місце народження вказують саме так; у місцевих інтерв’ю інколи фігурує сусіднє село Княгининок — обидва населені пункти лежать у одній агломерації біля Луцька.
Батько, Ігор Ярмольський, понад двадцять років очолював Маяківську сільську раду, у 2015–2018 роках був головою Луцької районної державної адміністрації. Місцева преса роками писала про земельний портфель родини, конфлікти на сесіях і пояснення статків через спадщину та подарунки тещі. Це не «кримінальна біографія сина», але це середовище, у якому державна посада і приватна власність на Волині давно стоять поруч.
Освіта — профільна для подальшої кар’єри. У 2008–2013 роках він навчався в Інституті підготовки кадрів для органів прокуратури Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в Харкові, отримав ступінь магістра з правознавства. Паралельно пройшов кафедру загальновійськових і правових дисциплін і має звання молодшого лейтенанта запасу. У 2011 році йому призначили академічну стипендію Президента України.
Одружений. У профілі 2022 року зазначено двох доньок; дружина — Маргарита Ярмольська. Саме її готівка й автофігурують у пізніших деклараціях чоловіка.
Юрист, а не «просто чиновник»: прокуратура і адвокатські об’єднання
З липня 2013-го по вересень 2015-го Ярмольський працював прокурором прокуратури міста Луцька. За офіційним описом займався наглядом у кримінальних провадженнях економічного блоку, банківської сфери та оперативно-розшукових справах податкової міліції. Це короткий, але важливий відрізок: людина, яка пізніше підписуватиме листи координаційного центру, знала, як виглядає процесуальний документ зсередини.
Далі — приватний сектор. З жовтня 2015-го по липень 2019-го він очолював юридичний департамент компанії «Інвестмент Сервіс Юкрейн» (Дніпро), спеціалізація — супровід іноземних інвестицій. У 2016–2021 роках вів адвокатську практику. У вересні 2017-го заснував адвокатське об’єднання «ІСУ Лоєрс» у Дніпрі (кримінальне право й процес). У грудні 2017-го разом із партнерами, зокрема Едуардом Грековим, створив київське об’єднання «Фінкорд Інтелідженс»: due diligence, форензік, комплаєнс, корпоративна безпека, супровід угод у нафтопродуктах і вугіллі.
Саме «Фінкорд» пізніше став джерелом найгучнішої політичної претензії. Волинські й загальноукраїнські видання писали, що через це об’єднання Ярмольський і Греков представляли інтереси структур, пов’язаних з Віктором Медведчуком, у газово-нафтових спорах. Це твердження спирається на журналістські розслідування й окремі судові епізоди щодо юристів фірми, а не на вирок щодо самого Ярмольського. Після призначення на державну посаду в 2021 році його прибрали з переліку бенефіціарів компаній.
Член Національної асоціації адвокатів України з 2015 року, раніше — Асоціації правників України. Володіє українською та англійською.
Стрибок у виконавчу владу: Франківськ, потім Волинь
У грудні 2020 року Ярмольський став позаштатним радником голови Івано-Франківської ОДА Андрія Бойчука. У березні 2021-го — першим заступником голови адміністрації. Курував економіку, інвестиції, бюджет, будівництво, аграрний блок, екологію й землю. У серпні–вересні 2021-го Кабмін погодив його переведення заступником голови Волинської ОДА Юрія Погуляйка.
На Волині в зоні відповідальності опинилися оборона й взаємодія з правоохоронцями, ЖКГ, культура, спорт, місцеве самоврядування, сприяння податковій і митній політиці. Після 24 лютого 2022 року він очолив координаційний центр області на період воєнного стану: розгортання сил оборони, волонтерський трафік, гуманітарна логістика, комунікація з фондами й польськими партнерами.
Призначення виглядало логічним для людини з прокурорським і адвокатським бекграундом. Проблема виявилася в іншому: у перші тижні великої війни рішення ухвалювали швидко, документи підписували пачками, а перевірка якості товару й реальної мети виїзду відставала від темпу колон.
Закупівля броні: що саме купили і що сказали суди
У березні–квітні 2022 року управління з питань оборонної роботи Волинської ОДА уклало контракти з київським ТОВ «БК КБР» (директор і фактичний власник — Дмитро Нестерук). За даними прокуратури та господарських судів, йшлося про 884 бронежилети й 846 бойових шоломів для потреб 100-ї бригади тероборони та ЗСУ. Сума контрактів у різних документах фігурує як близько 33,9 млн грн; фактично перераховано понад 28 млн грн.
Начальник управління Валентин Сушик пізніше публічно пояснював журналістам механіку вибору постачальника: Ярмольський викликав його й назвав фірму «надійною», з досвідом роботи, зокрема з оборонним сектором, і здатною поставити товар за кілька днів. Це свідчення посадовця, а не вирок. Але саме воно закріпило в публічному полі формулу «закупівлю лобіював заступник голови ОВА».
Після відстрілу частина пластин не тримала кулі калібрів 5,45 і 7,62. СБУ у Волинській області відкрила провадження за ознаками диверсії в умовах воєнного стану (стаття 113 КК). Далі справи розійшлися гілками.
| Питання | Що відомо станом на 2026 рік |
|---|---|
| Товар | 884 бронежилети, 846 шоломів; заявлений IV клас захисту не підтвердився випробуваннями |
| Постачальник | ТОВ «БК КБР», Київ; директор Дмитро Нестерук |
| Оплата з бюджету | Понад 28 млн грн (контрактна рамка — близько 33,9 млн грн) |
| Господарський спір | Серпень 2025 — суд Києва стягнув 28,2 млн грн; січень 2026 — Північний апеляційний господарський суд підтвердив |
| Кримінальні фігуранти у ВАКС | Нестерук (заволодіння майном у особливо великих розмірах); Сушик (зловживання владою) |
| Статус Ярмольського в цих справах | У публічних ухвалах і повідомленнях ВАКС його немає серед обвинувачених |
Джерело даних: рішення Господарського суду Києва, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2026 року, матеріали Волинської обласної прокуратури та розслідування «Сили правди».
Нестерук спочатку виїхав з України, підключався до засідань дистанційно, був у міжнародному розшуку. У листопаді 2025 року НАБУ повідомило про його екстрадицію з Німеччини. Паралельно ту саму фірму перевіряють у іншій історії — будівництві сховища відпрацьованого ядерного палива, де правоохоронці оцінювали збитки «Енергоатому» орієнтовно в 100 млн грн. Це вже не «волинська гуманітарка», але той самий контрагент.
Важливе уточнення для читача, який шукає «вирок Ярмольському за броню»: його немає. Є підтверджений судом факт браку й обов’язок фірми повернути гроші. Є кримінальні справи щодо підписанта закупівлі та директора постачальника. Є публічні свідчення, що вибір фірми йшов через кабінет заступника голови. Юридично це різні рівні відповідальності.
Гуманітарний склад, листи в Польщу і підозра прокуратури
Друга лінія — не якість броні, а папери на виїзд. Волинська обласна прокуратура офіційно повідомила ексзаступнику начальника ОВА — керівнику координаційного центру — про підозру у службовому підробленні та сприянні, з використанням службового становища, незаконному переправленню військовозобов’язаних за кордон.
За версією слідства, чоловікам оформлювали листи з недостовірною метою поїздки: нібито доставка гуманітарного вантажу до Польщі. У перші місяці війни саме такі супровідні документи відкривали пункт пропуску для водіїв і супроводжувачів. Підозру озвучив тодішній керівник обласної прокуратури Віктор Тимчук; місцеві агенції прямо назвали фігуранта Андрієм Ярмольським. Питання запобіжного заходу тоді лише «вирішували».
Окремо журналісти описували склад, куди звозили гуманітарку й комплектуючі броні. Вантаж опинявся на приватній території, пов’язаній із родиною або близьким колом; при спробі тероборони взяти об’єкт під охорону виникали конфлікти. Ці епізоди добре документовані репортажами 2022 року, але в публічному доступі немає вироку, який би кваліфікував їх як розкрадання саме Ярмольським.
4 квітня 2022 року його звільнили з посади заступника голови Волинської ОВА. На той момент великій війні було сорок днів.
Декларація, авто й готівка: що видно з відкритих даних
У декларації, яку аналізували розслідувачі 2024 року, Ярмольський вказав дві земельні ділянки загальною площею 2445 квадратних метрів. У власності — Lexus LX 470 2007 року та Audi A6 2015 року. Audi A8 2020 року він орендував у колеги Едуарда Грекова.
Готівка в декларації: 270 280 доларів США, 25 000 євро, 925 000 гривень. У дружини — 217 000 доларів, 27 200 євро, 565 000 гривень. Дохід від підприємницької діяльності — 5 118 015 гривень, хоча з бенефіціарів компаній його вивели ще 2021-го, коли він зайшов на державну посаду.
Цифри самі по собі не є доказом злочину. Вони стають змістовними в парі з питанням: який легальний грошовий потік адвоката й чиновника середньої ланки формує сотні тисяч доларів готівкою в сім’ї, якщо основні фірми вже «відв’язані». НАЗК у відкритих звітах за 2024–2025 роки не виділяло цю декларацію окремим кейсом у топ порушень; публічний акцент робили саме журналісти.
Після Волині: РНБО, Данілов і «молдовський» слід
Восени 2022 року волинські медіа повідомили: замість суду Ярмольський опинився в апараті РНБО — заступником керівника служби з питань зовнішньополітичної безпеки та міжнародного співробітництва, фактично в орбіті тодішнього секретаря Олексія Данілова. У сюжетах згадували відрядження, зокрема до Вашингтона, за лічені дні після призначення.
У червні 2024-го анонімні телеграм-канали й кілька національних сайтів написали, що Данілова номінують послом у Молдові, а Ярмольський може поїхати з ним до Кишинева як помічник. До кінця 2024 року ця конструкція розвалилася: Данілов послом так і не став, у публічному полі говорили про стан здоров’я й заміну кандидатури кадровим дипломатом. Окремого офіційного підтвердження, що Ярмольський отримав дипломатичний статус у Молдові, немає.
Наприкінці 2025 року ім’я Данілова знову спливло — уже в контексті «плівок Міндіча» і версій про торгівлю впливом навколо санкційних списків РНБО. Ярмольського в цих розшифровках як самостійного героя не називають. Зв’язок тут інституційний: людина з волинським шлейфом працювала в апараті секретаря, якого пізніше звинувачують у зовсім іншій корупційній моделі. Це контекст, не доказ.
Що плутають навіть у пошуку: не той Андрій
Запит «Андрій Ярмольський» у видачі Google регулярно перемішується з «Андрієм Ярмоленком» — вінгером «Динамо» і збірної. Це різні люди, різні прізвища, різна біографія. Футболіст народився 1989 року в Ленінграді, виріс на Чернігівщині. Чиновник — 1990 року на Волині. Якщо в статті стоїть фото з трибуни НСК «Олімпійський», ви читаєте не той матеріал.
Друга типова помилка — зводити всю історію до формули «вкрав броню і втік». Станом на 2026 рік суди підтвердили брак товару й обов’язок постачальника повернути 28,2 млн грн; кримінально судять директора фірми та начальника профільного управління ОДА. Підозра самому Ярмольському озвучена в іншій кваліфікації — підроблення документів на виїзд. Медведчук у цій біографії залишається журналістською гіпотезою про клієнтський контур адвокатської фірми, а не рядком вироку.
Як читати такі кар’єри без двох крайнощів
Перша крайність — «усі заступники в лютому 2022-го були злочинцями». Координаційні центри тоді справді закривали діру, якої держава не передбачила: склад, транспорт, митниця, списки на виїзд водіїв. Друга крайність — «раз немає вироку саме йому, значить нічого не було». Є рішення господарських судів, є свідчення підлеглого про вказівку щодо постачальника, є підозра прокуратури щодо листів, є деклараційна готівка, є подальше працевлаштування в РНБО замість публічного пояснення.
Практичний мінімум для тих, хто відстежує волинські й кадрові сюжети:
- розділити господарське стягнення з фірми, кримінальну справу ВАКС і підозру прокуратури — це три різні провадження;
- перевіряти, чи фігурує прізвище в Єдиному реєстрі судових рішень і в повідомленнях ВАКС, а не лише в телеграм-каналах;
- дивитися декларації НАЗК за кілька років підряд, а не один «скрін готівки»;
- не змішувати представництво клієнта адвокатом до 2021 року з державною посадою після призначення;
- пам’ятати, що звільнення з ОВА в квітні 2022-го не закриває справу автоматично і не є вироком.
Історія Андрія Ярмольського цікава не як локальний скандал одного кабінету в Луцьку. Вона показує типовий розрив перших місяців війни: людина з юридичним апаратом і сімейним адміністративним капіталом швидко опиняється на стику гуманітарки, оборони й кордону — там, де контроль слабший за потребу. Суди частину цього розриву вже зафіксували в гривнях і прізвищах постачальника. Іншу частину — персональну роль заступника голови — система до вироку станом на вересень 2026 року так і не довела, але й не спростувала.
