Сергій Макогон — колишній генеральний директор ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Саме під його керівництвом у 2019–2020 роках компанію відокремили від «Нафтогазу», сертифікували за правилами ЄС і запустили як незалежного оператора з 1 січня 2020 року.
Після звільнення у вересні 2022-го він виїхав з України і відтоді публічно коментує газовий ринок уже як експерт. У лютому 2025 року йому заочно повідомили про підозру у службовій недбалості та внесенні недостовірних відомостей до документів — справа стосується дивідендів за 2021 рік і відрядження за кордон.
Нижче — перевірена біографія, логіка реформи ГТС, суперечливі рішення воєнного року і те, яку позицію Макогон займає вже після посади.
Від прикладної математики до корпоративного управління
Сергій Макогон народився 1 грудня 1976 року в Києві. У 1999-му закінчив Національний технічний університет України «КПІ» за напрямом прикладна математика. Це не «газова» спеціальність: перші роки кар’єри він будував у консалтингу, аудиті й ІТ, а не на компресорних станціях.
У 2005 році отримав ступінь MBA в California State Polytechnic University (США). Під час навчання працював у Morgan Stanley у Нью-Йорку, після повернення — у київському офісі Deloitte. З 2007 по 2014 рік обіймав керівні посади в Microsoft Ukraine.
Перехід у державний енергетичний сектор стався після Революції гідності. У травні 2014-го Макогон прийшов до НАК «Нафтогаз України» і зайнявся реформою ринку газу. З 2015 по 2019 рік працював в АТ «Укртрансгаз»: відповідав за довгострокову стратегію ГТС, нові Кодекс ГТС і Кодекс ПСГ, послуги «митний склад» і short-haul. Саме ці сервіси мали зробити українські труби й сховища цікавими європейським трейдерам, а не лише транзитним контрагентом «Газпрому».
У 2019 році він додатково отримав сертифікат Ukrainian Corporate Governance Academy. Пізніше в біографіях для американських аналітичних центрів згадуються також програми MIT та INSEAD з енергетичної політики і відновлюваної енергетики. За даними відкритого профілю 2020 року, одружений, виховує двох синів; хобі — гірські лижі та екстремальний туризм.
Як з «Укртрансгазу» зробили європейського оператора
Ключове професійне досягнення Макогона — не «керівництво трубами», а юридичне і операційне відокремлення транспортування газу від вертикально інтегрованого «Нафтогазу». Це вимога Третього енергетичного пакета ЄС: оператор системи не може належати компанії, яка одночасно продає газ.
ТОВ «Оператор ГТС України» створили у травні 2019 року, і тоді ж Макогон став його генеральним директором. Далі процес пішов щільно:
- 22 листопада 2019 — попереднє рішення НКРЕКП про сертифікацію;
- 17 грудня 2019 — позитивний висновок Секретаріату Енергетичного співтовариства;
- 24 грудня 2019 — остаточна сертифікація, ліцензія і тарифи на 2020–2024 роки;
- 1 січня 2020 — незалежна діяльність оператора;
- на межі 2019/2020 — підписання акта приймання-передачі активів ГТС і межоператорських угод із сусідами.
Модель сертифікації — ISO (Independent System Operator). Новим власником оператора стала компанія «Магістральні газопроводи України». У коментарі після рішення регулятора Макогон сказав прямо: «Сьогодні ми стали повноцінним європейським оператором ГТС». Без цього кроку Україна не могла б укладати транзитний контракт із «Газпромом» уже за європейськими правилами.
За оцінками самого Макогона і профілів CEPA, він керував командою понад 11 тисяч працівників. 24 серпня 2020 року президент нагородив його орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Паралельно компанія просувала віртуальний реверс, коротке транспортування і зберігання газу іноземних трейдерів. У 2020 році в українських ПСГ іноземці тримали близько 12,8 млрд куб. м — це був пік довіри до української інфраструктури до повномасштабної війни.
Транзитний контракт 2019 року і ставка на незалежність від «Газпрому»
У грудні 2019-го Макогон входив до української делегації, яка підписала п’ятирічний транзитний контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом». Угода мала діяти до 1 січня 2025 року. Для Києва це був компроміс: гарантований транзит і доходи після років судових спорів, для Москви — збереження маршруту в ЄС.
Уже тоді логіка Макогона розходилася з чисто фіскальною. Він наполягав, що ГТС має жити не лише з російського транзиту, а з європейського ринку: імпорту з Польщі, Словаччини, Угорщини, послуг short-haul і «митного складу». Пізніше, уже як екскерівник, він послідовно твердив: транзит російського газу (і навіть «перепакованого» через SOCAR чи іншого посередника) залишає РФ доступ до європейського ринку і валютну виручку.
У публічних оцінках 2024 року він порівнював цифри так: експорт газу й нафти через Україну дає Росії близько 11 млрд доларів на рік, Україні — близько 1 млрд. Звідси його формула: або зупиняти транзит, або міняти його на стратегічні поступки з боку РФ. Після закінчення контракту 1 січня 2025 року ця позиція стала ще жорсткішою — саме тоді європейський ринок остаточно перевірив, чи здатна українська система працювати без російського потоку.
| Період | Посада / етап | Що саме змінилось |
|---|---|---|
| 1999–2005 | КПІ, MBA у США | Математика + корпоративні фінанси, старт у Morgan Stanley і Deloitte |
| 2007–2014 | Microsoft Ukraine | Керівні ролі в ІТ-продажах і розвитку бізнесу |
| 2014–2019 | «Нафтогаз», «Укртрансгаз» | Ринок газу, стратегія ГТС, нові кодекси і сервіси |
| травень 2019 — січень 2020 | Гендиректор ОГТСУ | Анбандлінг, сертифікація ЄС, запуск незалежного оператора |
| 2020–2021 | Операційна робота ГТС | Транзит за новим контрактом, інтеграція з ринком ЄС, прибуток 2021 року |
| вересень 2022 | Звільнення і виїзд | Рішення наглядової ради, відрядження, перетин кордону |
| 2023–2026 | Експертна робота | Колонки, CEPA, критика транзиту і запасів газу |
Джерело: відкриті біографії, рішення НКРЕКП та Енергетичного співтовариства, повідомлення компанії і судових реєстрів.
Вересень 2022-го: звільнення і виїзд «у відрядження»
16 вересня 2022 року наглядова рада АТ «Магістральні газопроводи України» припинила повноваження Макогона «через незадовільну роботу стратегічного підприємства». Офіційне звільнення оформили 28 вересня.
Того ж 16 вересня з’явився наказ про його службове відрядження до Братислави та Відня — нібито на запрошення австрійського оператора. 18 вересня о 16:43 він перетнув кордон у пункті пропуску Малі Селменці на Закарпатті. За даними Державної прикордонної служби, які пізніше потрапили до суду, з 16 вересня 2022-го до 12 червня 2023-го інших перетинів не було.
Повернення не відбулося. ЗМІ з посиланням на військового і політолога Кирила Сазонова та матеріали про «топ-втікачів» писали, що Макогон оселився в Канаді, у Ванкувері, разом із родиною. Саме в судових справах про премії деталі виїзду стали публічними: відрядження підписав він сам, уже після рішення про припинення повноважень.
У воєнний час це виглядало особливо гостро. Керівник стратегічного підприємства з бронюванням і доступом до чутливої інфраструктури виїхав у момент, коли бронь мала закінчитися разом із посадою. Слідство згодом кваліфікувало документи про поїздку як недостовірні.
Підозра на 18 мільярдів: що каже поліція і що відповідає Макогон
21 лютого 2025 року Національна поліція Києва за процесуального керівництва прокуратури заочно повідомила Сергію Макогону про підозру. Статті — ч. 2 ст. 367 і ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу. Максимальне покарання за цим пакетом — до п’яти років позбавлення волі.
Версія слідства така. У 2021 році Оператор ГТС отримав близько 20 млрд грн чистого прибутку. 90% мали піти до державного бюджету як дивіденди. За твердженням поліції, Макогон «всупереч умовам трудового контракту» не забезпечив розподіл прибутку, і бюджет недоотримав понад 18 млрд грн. Другий епізод — внесення неправдивих відомостей до наказу про відрядження, завдяки якому він виїхав і не повернувся.
Макогон відповів майже одразу. У коментарі «Економічній правді» він назвав підозру «помстою» за публічну позицію щодо ринку газу і запасів у сховищах. Головний юридичний аргумент: дивіденди розподіляє не генеральний директор, а загальні збори / єдиний учасник або наглядова рада. «Гроші не були кудись виведені, а залишились у державній компанії», — заявив він. Також припустив зв’язок справи з конкурсом на посаду голови правління Оператора ГТС: «Хтось дуже не хоче, щоб я туди подавався».
Окремо тягнеться цивільний фронт. Макогон судиться за премії 2020 і 2021 років на загальну суму понад 20,5 млн грн (близько 10 і 10,5 млн відповідно). Після поразок у першій і апеляційній інстанціях у грудні 2024-го він пішов до Верховного Суду. Саме в цих процесах суд витребував дані прикордонників про виїзд.
Станом на 2026 рік публічного вироку немає. Підозра залишається заочною, фігурант — за кордоном. Для читача важливо розділяти три шари: управлінське рішення 2021 року про прибуток, процедуру звільнення 2022-го і кримінальну кваліфікацію 2025-го. Вони пов’язані політично, але юридично це різні акти.
Після посади: CEPA, колонки і війна за сенс транзиту
Після 2022 року Макогон працює як незалежний експерт. У профілях Center for European Policy Analysis і Wilson Center він фігурує як Senior Fellow програми Democratic Resilience. Пише для «Економічної правди», «Української правди», NV, ZN.UA, LIGA.net.
Наскрізні тези його текстів 2024–2026 років такі:
- транзит російського газу й нафти через Україну після 2024-го не варто відновлювати «за інерцією», навіть під іншим контрагентом;
- Україна вже є частиною ринку ЄС: з 2015-го не купує газ у РФ напряму;
- критичним ресурсом стають не труби як такі, а підземні сховища, імпорт і власний видобуток;
- відновлення зруйнованих ТЕС «як було» часто дорожче і менш розумне, ніж децентралізована генерація;
- відновлення транзиту може стати розмінною монетою в переговорах про припинення війни — і саме тому рішення має бути політичним, а не лише комерційним.
Ця публічна активність викликає зворотну реакцію в Україні. Критики закидають, що людина, яка виїхала під час війни, коментує стан ПСГ і режим роботи ГТС із Ванкувера. Прихильники відповідають: технічна експертиза не зникає разом із посадою, а відмова від російського транзиту — послідовна лінія ще з часів його роботи в ОГТСУ.
З практики публічних дискусій видно інше: після зупинки транзиту з 1 січня 2025 року українська ГТС працює переважно на внутрішні потреби та імпорт. Доходи оператора без транзитної ренти різко змінилися. Саме цей злам Макогон описував заздалегідь — і саме він робить його колонки затребуваними, навіть якщо довіра до автора розколота.
Поширені плутанини і помилки в матеріалах про Макогона
Запит «Сергій Макогон» у пошуку змішує щонайменше кількох людей. Найчастіші помилки:
- Радянський однофамілець. Сергій Іванович Макогон (1906–1969) — господарський діяч, учасник війни, якого спочатку нагородили званням Героя Соціалістичної Праці, а потім позбавили його. До газового ринку України XXI століття він не має стосунку.
- «Він досі гендиректор ОГТСУ». Ні. Повноваження припинені у вересні 2022 року. Актуальні досьє, які це ігнорують, просто не оновлені.
- «18 мільярдів вивели». Слідство говорить про неперераховані дивіденди, а не про зниклі на приватні рахунки кошти. Сам Макогон наголошує, що гроші лишилися в державній компанії. Це різні речі.
- «Він сам одноособово вирішував дивіденди». У ТОВ рішення про розподіл прибутку формально належить учаснику / наглядовій раді. Чи був контрактний обов’язок гендиректора ініціювати виплату — питання суду, а не заголовка.
- Плутанина з військовими Макогонами. У новинах війни фігурують інші Сергії та Олексії Макогони. Це окремі біографії.
Ще один стійкий міф: нібито анбандлінг «зробили на папері». Сертифікація Енергетичного співтовариства, ліцензія НКРЕКП, передача активів і межоператорські угоди — це не декларація. Інша річ, що політичний контроль держави над стратегічним активом нікуди не зник: змінився лише юридичний контур.
Навіщо ця біографія читачеві зараз
Історія Сергія Макогона — не лише персональна драма керівника держкомпанії. Це зріз української енергетики за сім років: вимога ЄС розділити монополію, п’ятирічний транзитний контракт, прибутковий 2021-й, удар війни по інфраструктурі, обрив транзиту з 2025-го і суперечка, чи можна знову пустити російський газ «заради миру».
Якщо дивитися практично, з його каденції лишилося три речі, які працюють незалежно від оцінки самої людини. Перша — сертифікований оператор, без якого Україна не була б повноцінним гравцем ринку ЄС. Друга — сервіси зберігання і короткого транспортування, які ще можна розвивати після війни. Третя — політичне питання транзиту: воно більше не технічне.
Судова частина біографії на момент 2026 року не закрита. Підозра, позови про премії і факт перебування за кордоном існують одночасно з експертним статусом у CEPA. Чесний виклад саме такий: реформа була реальною, звільнення і виїзд — задокументованими, кримінальна справа — незавершеною, публічна позиція після посади — послідовною в одному пункті: російський транзит Україна не повинна зберігати за звичкою.
Для тих, хто шукає «Сергій Макогон» уперше, достатньо цієї рамки. Далі вже не біографія, а політика газу — і вона пишеться не в кабінеті одного директора.
