Денис Капустін, відомий також як Денис Нікітін і за позивним White Rex, — російський ультраправий активіст і командир Російського добровольчого корпусу (РДК). Він народився в Москві 6 березня 1984 року, провів юність у Німеччині, створив бренд одягу White Rex і в серпні 2022 року заснував підрозділ росіян, які воюють на боці України проти режиму Володимира Путіна.
РДК діє під егідою Головного управління розвідки Міністерства оборони України, проводить рейди на територію РФ і бере участь у боях на Запорізькому та інших напрямках. У грудні 2025 року Капустіна оголосили загиблим, але на початку 2026-го українська розвідка підтвердила, що це була спецоперація, і він живий.
На сьогодні, у серпні 2026 року, Капустін продовжує командувати корпусом, який налічує кількасот бійців і залишається одним із найбільш помітних російських антипутінських формувань на українському боці.
Ранні роки: Москва, еміграція та перші зіткнення з вулицею
Денис Євгенович Капустін з’явився на світ у московському районі Перово. Сім’я належала до середнього класу. Дід по материнській лінії, Юхим Аронович Карпманський, багато років керував Сочинським державним цирком. У 2001 році, коли Денисові виповнилося сімнадцять, родина виїхала до Кельна в Німеччині за програмою для осіб єврейського походження. Саме там підліток швидко занурився в середовище футбольних хуліганів і скінхедів.
Вулиці Кельна стали для нього школою жорстких правил. Він сам пізніше описував той період просто: «Я був вуличним пацаном, скінхедом, бив морди». Постійні сутички з іншими групами, участь у фірмах підтримки футбольних клубів і перші контакти з ультраправими структурами сформували його світогляд. Після кількох років у Німеччині Капустін почав регулярно повертатися до Москви, де приєднався до фанатського руху ЦСКА, зокрема до фірми «Ярославка».
Типова помилка багатьох, хто дивиться на його біографію сьогодні, — зводити все лише до ідеології. Насправді в ті роки домінував саме досвід фізичного протистояння. Він організовував невеликі групи, брав участь у масових бійках, у тому числі під час Чемпіонату Європи 2016 року в Марселі. Цей досвід пізніше став основою для розуміння, як збирати й мотивувати людей у бойових умовах. У 2026 році, коли РДК уже має кількасот бійців, саме вміння швидко згуртовувати людей навколо спільної мети залишається однією з його сильних сторін.
Емоційно цей період для Капустіна був часом пошуку ідентичності. Він відкинув ліберальні цінності Європи, у якій жив, і почав будувати власну картину світу, де національна спільнота стоїть вище за індивідуальні свободи. Саме тоді зародилася ідея бренду, який згодом став його візитівкою.
Народився 6 березня 1984 року. Емігрував у 17 років. Заборона на в’їзд до Шенгену з 2019 року на 10 років. Заснував РДК у серпні 2022-го. У 2023 році заочно засуджений у Росії до довічного ув’язнення.
White Rex: від одягу до мережі європейських ультраправих
У 2008 році Капустін заснував бренд одягу White Rex. Назва походить від англійського «white» і латинського «rex» — білий король. Спочатку це були футболки та спортивний одяг із символікою, яка добре зчитувалася в ультраправому середовищі: чорне сонце, число 88, стилізовані коловрати. Бренд швидко став популярним серед хуліганів і бійців змішаних єдиноборств у Росії, Німеччині, Італії та Чехії.
Паралельно він організовував турніри MMA під тією ж назвою. Ці заходи збирали не просто спортсменів, а представників різних ультраправих груп Європи. Німецькі правоохоронці згодом називали його одним із тих, хто професійно розвивав праворадикальну бойову субкультуру. У 2019 році через ці зв’язки йому заборонили в’їзд до всієї Шенгенської зони на десять років.
Практичний нюанс, який часто пропускають: White Rex був не лише ідеологічним проєктом, а й бізнес-моделлю. Одяг продавався через мережу, спонсорував турніри, а турніри, своєю чергою, рекламували одяг. Це створювало замкнене коло, яке дозволяло Капустіну подорожувати Європою і будувати контакти. Коли в 2017–2018 роках він остаточно перебрався до України, цей досвід став у нагоді для створення структури РДК.
У 2026 році бренд уже майже не згадується публічно, але його символіка іноді з’являється на шевронах бійців корпусу. Це викликає критику з боку ліберальної частини української громадськості, проте всередині РДК це сприймається як частина історії засновника.
Переїзд до України та народження Російського добровольчого корпусу
Після Революції Гідності Капустін відкрито підтримав український рух. У 2017 році він остаточно оселився в Києві, пояснюючи це просто: «Тут жити вільніше». Він продовжував займатися спортивними проєктами, але повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року кардинально змінило плани.
У серпні 2022 року він оголосив про створення Російського добровольчого корпусу. Спочатку це була невелика група з кількох десятків людей — переважно росіян, які вже жили в Україні або змогли виїхати. Капустін стверджував, що особисто домігся зустрічі на високому рівні й отримав дозвіл воювати офіційно. Підрозділ увійшов до складу Міжнародного легіону Головного управління розвідки.
Перші місяці були хаотичними. Бракувало зброї, досвіду ведення позиційної війни, чіткої структури. Але вже взимку 2022–2023 років корпус почав брати участь у боях на сході. Головна ідея, яку Капустін постійно повторює: росіяни мають самі звільняти свою країну від диктатури, а не чекати, поки хтось інший це зробить.
Типова помилка на початку — недооцінка перевірок. Кандидатів пропускають через детектор брехні, психологічні тести і ретельну перевірку біографії. Причина проста: російські спецслужби постійно намагаються впровадити своїх людей. У 2026 році ця система відбору стала ще жорсткішою після кількох спроб проникнення.
Серпень 2022 — створення корпусу.
Березень 2023 — рейд у Брянську область.
Травень 2023 — операція в Бєлгородській області.
Грудень 2025 — повідомлення про «загибель» командира.
1 січня 2026 — ГУР підтверджує, що Капустін живий.
Рейди на територію Росії: від Брянська до Бєлгорода
Найбільшого розголосу РДК здобув навесні 2023 року. У березні невелика група бійців зайшла в Брянську область, зняла відео з закликом до росіян повставати і повернулася. У травні відбувся значно більший рейд у Бєлгородську область. Разом із Легіоном «Свобода Росії» бійці утримували кілька населених пунктів протягом доби, після чого відійшли.
Капустін особисто брав участь у цих операціях і давав пресконференції одразу після повернення. Він підкреслював: мета — не захоплення території, а демонстрація, що російська влада не контролює навіть власний кордон. Психологічний ефект виявився сильнішим за військовий. Російське керівництво змушене було посилювати охорону кордонів, відволікаючи ресурси з основного фронту.
У 2024–2025 роках подібні рейди стали рідшими, бо Росія зміцнила прикордонну оборону. Натомість корпус зосередився на боях усередині України, зокрема на Запорізькому напрямку. Узимку 2025–2026 років РДК звільнив близько дев’яти квадратних кілометрів території, взяв у полон двадцять чотири російських військових і знищив близько вісімдесяти окупантів.
Практичний урок цих операцій: невеликі мобільні групи з хорошою розвідкою можуть створювати проблеми значно більшим силам. Але вони вимагають ідеальної координації з українською розвідкою і постійного оновлення тактики через появу дронів.
Ідеологія: націоналізм без імперії
Капустін і РДК відкрито відкидають як комунізм, так і лібералізм. У маніфесті корпусу йдеться про «етнічний світогляд» — єдність за кров’ю і нацією. Мета — створення національної держави росіян у межах етнічних російських територій без імперських амбіцій щодо України, Білорусі чи інших сусідів.
Сам командир відкидає ярлик «неонацист». Він каже, що ніколи не махав свастикою і не піднімав руку в нацистському привітанні. Водночас його минуле з брендом White Rex і контактами в європейському ультраправому середовищі дає підстави багатьом аналітикам саме так його характеризувати. У 2025 році стався публічний інцидент на похороні українського художника Давида Чичкана, коли Капустін спробував зірвати ЛГБТ-прапор, що призвело до сутички.
У 2026 році ця суперечливість залишається. Для частини українського суспільства РДК — корисний інструмент, який б’є по ворогу. Для іншої — небезпечне утворення з ідеологією, несумісною з європейськими цінностями. Сам Капустін наполягає: його головний ворог — путінський режим, а все інше вторинне.
Міф: РДК — чисто неонацистська організація.
Реальність: Серед бійців є різні люди, включно з колишніми полоненими. Ідеологія — етнічний націоналізм і антипутінізм, але символіка минулого залишається.
Міф: Капустін воює за гроші Заходу.
Реальність: Підрозділ фінансується через українські структури та донати, а сам командир неодноразово підкреслював ідеологічну мотивацію.
Спецоперація з «загибеллю» і повернення в 2026 році
27 грудня 2025 року телеграм-канал РДК повідомив, що Денис Капустін загинув від удару FPV-дрона на Запорізькому напрямку. Російські ЗМІ тріумфували. Через кілька днів, 1 січня 2026 року, Головне управління розвідки України опублікувало відео живого Капустіна. З’ясувалося, що російські спецслужби виділили 500 тисяч доларів на його ліквідацію. Українська розвідка провела багатомісячну операцію, зірвала замах, ідентифікувала замовників і навіть отримала ці гроші.
Капустін з’явився на брифінгу через відеозв’язок і заявив, що готовий повертатися до командування. Кирило Буданов привітав його з «поверненням до життя». Цей епізод став одним із найяскравіших прикладів інформаційно-розвідувальних ігор у цій війні.
Для корпусу тимчасова «смерть» командира стала випробуванням. Частина бійців сприйняла новину важко, але структура не розвалилася. Уже навесні 2026 року РДК знову активно діяв на фронті. Сам Капустін використав підвищену увагу для набору нових добровольців і збору донатів.
Практичний висновок: у сучасній війні інформаційний простір є полем бою не менш важливим, ніж фізичне. Операція ГУР показала, наскільки глибоко можна вводити противника в оману, якщо правильно зіграти на його очікуваннях.
За моїм досвідом спостереження за подібними формуваннями, найсильніша сторона РДК — не кількість бійців, а здатність командира швидко адаптуватися. Після «загибелі» корпус не лише вижив, а й отримав новий імпульс. У нашій практиці аналізу таких груп саме гнучкість лідера часто визначає довговічність підрозділу.
РДК у 2026 році: чисельність, завдання і перспективи
Станом на літо 2026 року Російський добровольчий корпус налічує кількасот бійців. Точна цифра не розголошується з міркувань безпеки. Основу складають етнічні росіяни — як ті, хто жив в Україні до війни, так і ті, хто перейшов на бік України вже під час конфлікту, включно з невеликою кількістю колишніх полонених. Підрозділ підпорядковується ГУР і діє переважно на Запорізькому напрямку, а також виконує спеціальні завдання.
Капустін у інтерв’ю 2026 року підкреслював: корпус став «маяком» для антипутінських росіян. Молоді хлопці, які не хочуть воювати за режим, бачать у РДК можливість діяти. Водночас він визнає, що вісімнадцятирічні часто не розуміють повною мірою, що таке війна. Тому система підготовки стала жорсткішою.
Головне завдання на найближчий період — утримання ділянок фронту і підготовка до можливих нових рейдів, якщо ситуація на кордоні зміниться. Паралельно триває робота з російськими військовополоненими, які виявляють бажання воювати проти путінського режиму. Їх частка в корпусі, за словами командира, не перевищує 25 відсотків.
Суперечливий момент 2026 року — юридичний статус бійців-росіян. Деякі з них після демобілізації опиняються в правовій сірій зоні і ризикують депортацією. Капустін публічно виступає проти таких рішень, називаючи їх смертельно небезпечними для людей, яких у Росії вважають терористами.
РДК підходить тим росіянам, хто готовий воювати зі зброєю в руках проти путінського режиму і приймає жорстку дисципліну.
Не підходить тим, хто шукає політичну кар’єру в майбутній Росії без участі в бойових діях, або тим, хто не приймає націоналістичну риторику корпусу.
У серпні 2026 року Денис Капустін залишається однією з найбільш помітних фігур серед росіян, які воюють на боці України. Його шлях — від московського підлітка і кельнського хулігана до командира добровольчого корпусу — відображає складність і суперечливість цієї війни. РДК продовжує виконувати бойові завдання, а сам командир після спецоперації з імітацією смерті лише зміцнив свій статус людини, яку російські спецслужби вважають особистим ворогом Путіна. Подальша доля корпусу залежатиме як від ходу бойових дій, так і від здатності зберігати внутрішню єдність в умовах постійного тиску з обох боків інформаційного фронту.
