Вітвіцька Соломія В’ячеславівна: шлях від Бродів до екранів ТСН і серця України

Соломія В’ячеславівна Вітвіцька — українська журналістка і телеведуча, яка з 2008 року є однією з найупізнаваніших осіб Телевізійної служби новин на каналі «1+1». Народилася 16 червня 1980 року в Бродах на Львівщині, виросла у Львові, закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка і кілька років навчалася в Німеччині. Сьогодні вона веде випуски ТСН, курує соціально важливі проєкти та залишається активною волонтеркою.

Її голос звучить у найнапруженіші моменти історії країни — від Революції Гідності до повномасштабної війни. У 2026 році Соломія Вітвіцька вже вдруге у шлюбі, очікує первістка і продовжує поєднувати роботу в прямому ефірі з громадською діяльністю.

Ця стаття зібрала перевірені факти про життєвий шлях, професійні злети, особисті рішення та внесок у суспільство, щоб дати повну картину жінки, яку мільйони українців знають як обличчя новин.

Дитинство в Бродах і Львів: корені, що сформували характер

Соломія В’ячеславівна Вітвіцька з’явилася на світ 16 червня 1980 року в невеликому містечку Броди Львівської області. Це місце з давньою історією, де перепліталися українські, польські та єврейські традиції, і саме тут формувалися перші враження майбутньої журналістки. Згодом родина переїхала до Львова, і саме це місто стало справжнім домом. Вулиці з кам’яними будинками, запах свіжої кави та атмосфера університетського міста заклали в дівчинці любов до слова і допитливість.

У родині цінували освіту і працьовитість. Дідусь по батьківській лінії, Микола Дмитрович Вітвіцький, був заслуженим лісівником України. Інший дідусь, Микола Семенович Станчик, стоматолог єврейського походження, мешкав у Бродах. Батько В’ячеслав і мати Світлана підтримували доньку в усіх починаннях. У Соломії є молодший брат Северин, з яким вона зберігає теплі стосунки донині. У дитинстві дівчинка займалася акробатикою, бальними танцями і навіть відвідувала художню школу. Мама мріяла, щоб донька стала художницею, але Соломія вже тоді відчувала потяг до журналістики.

У 1997 році вона вступила на факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчання припало на період, коли країна переживала політичні зміни, і студенти активно стежили за подіями. Соломія не обмежувалася аудиторіями — проходила практику на радіо «Промінь», де вперше відчула смак живого ефіру. Після отримання диплома вона вирішила розширити горизонти і кілька років провела в Німеччині. Університет Фрідріха-Олександра в Ерлангені-Нюрнберзі дав їй не лише мовні навички, а й розуміння європейських стандартів журналістики. Проте серце тягнуло додому, і вона відмовилася від повноцінного вступу, щоб повернутися в Україну.

Цей досвід став важливим фундаментом. За моїм досвідом спостереження за українськими медійниками, саме поєднання галицьких коренів і європейської школи дає ту особливу інтонацію, яку глядачі чують у голосі Соломії. Вона вміє говорити просто про складне, зберігаючи тепло і повагу до співрозмовника. У 2011 році Соломія свідомо прийняла хрещення в греко-католицькій церкві Василія Великого в Києві, що стало для неї важливим духовним кроком.

Перші кроки в професії: від НТА до «5 каналу»

Після університету Соломія Вітвіцька розпочала кар’єру у Львівській телеагенції НТА. Це був класичний шлях молодого журналіста: бігати за новинами, монтувати сюжети вночі, вчитися працювати під тиском дедлайнів. У 2002 році вона вже працювала кореспонденткою новин і ведучою авторських програм на радіостанції «Ера-FM». Радіо стало важливою школою — саме там відточується вміння тримати увагу слухача лише голосом, без картинки.

Повернення з Німеччини у 2005 році збіглося з активним розвитком українського телебачення. Соломія приєдналася до команди «5 каналу» як репортерка. Робота вимагала постійних роз’їздів, нічних чергувань і вміння швидко реагувати на події. Вона висвітлювала політичні новини, соціальні історії, вчилася працювати в умовах жорсткої конкуренції. Цей період загартував характер і дав розуміння, як важливо залишатися чесним у професії, навіть коли тиск з боку різних сторін зростає.

Типові помилки молодих журналістів того часу — прагнення до сенсаційності або, навпаки, надмірна обережність. Соломія обрала третій шлях: детальне вивчення теми, повага до героїв сюжетів і чітка структура матеріалу. У нашій практиці спостереження за медіа саме такі підходи дозволяють залишатися в професії десятиліттями. Досвід «5 каналу» став містком до національного ефіру. Коли у 2008 році з’явилася пропозиція від «1+1», Соломія вже мала солідний багаж і розуміла, чого хоче від кар’єри.

Перехід був непростим. Зміна міста, новий колектив, вищі вимоги. Проте саме тоді почала формуватися її фірмова манера — спокійна, тепла, з легким львівським акцентом, який згодом довелося трохи пом’якшити для загальноукраїнської аудиторії. Сьогодні, у 2026 році, цей шлях від регіональних медіа до національного каналу виглядає як класичний приклад професійного зростання в українській журналістиці.

Зліт на «1+1»: ТСН, «Особливе» і голос новин

З 2008 року Соломія Вітвіцька працює на телеканалі «1+1». Спочатку вона була кореспонденткою ТСН — знімала сюжети, працювала в полі, готувала матеріали для основних випусків. Уже через кілька років її помітили як людину, здатну вести прямий ефір. З 22 серпня 2011 по 2014 рік вона вела щоденну програму «ТСН. Особливе». Це був таблоїдний формат про світське життя, культурні події та зірок. Програма виходила в прямому ефірі і вимагала блискавичної реакції, вміння імпровізувати і тримати баланс між легкістю та професійністю.

Після початку Революції Гідності у лютому 2014 року випуски «ТСН. Особливе» призупинили. Соломія перейшла до основних новинних випусків. З того часу її голос супроводжує українців у найважчі моменти. Під час повномасштабної війни вона працює в умовах марафону «Єдині новини», де кожна помилка може коштувати довіри мільйонів. У 2021 році вона стала ведучою проєкту «Вражаючі історії ТСН» — циклу, що розповідає про людей, які долають труднощі і знаходять сили рухатися далі.

Практичний нюанс роботи ведучої новин у воєнний час — постійна перевірка фактів, емоційна стриманість і водночас збереження людяності. Соломія демонструє, як можна говорити про трагедію без надмірної драматизації, але з глибоким співчуттям. Типова помилка — намагатися бути «жорсткішою» за чоловіків-колег. Вона обрала інший підхід: залишатися собою. У 2016 році її відзначили Всеукраїнською премією «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» — визнання професійних досягнень і громадської позиції.

Зв’язок із сучасністю очевидний. У 2026 році, коли інформаційний простір переповнений фейками і маніпуляціями, голос Соломії Вітвіцької залишається одним із тих, кому довіряють. Вона не просто читає текст — вона перекладає складні події мовою, зрозумілою кожному. Це вимагає постійної роботи над собою, вивчення тем і внутрішньої стійкості.

Волонтерство і соціальні проєкти: від «Переможців» до Охматдиту

З 2014 року Соломія Вітвіцька активно допомагає військовим. Вона не обмежується публічними заявами — організовує збори, підтримує конкретні підрозділи, передає необхідне обладнання. У 2014 році разом із командою «1+1» і Viva! вона започаткувала проєкт «Переможці». Це історії ветеранів АТО, які втратили кінцівки, але не втратили сили духу. Проєкт вийшов далеко за межі України і став символом стійкості.

Окреме місце в її житті займає лікарня «Охматдит». Ще до повномасштабної війни Соломія ініціювала традицію п’ятничних концертів для маленьких пацієнтів. Після російського удару по лікарні у 2024 році вона стала головою наглядової ради благодійного фонду «Охматдит — здорове дитинство». Її завдання — контролювати збір і розподіл коштів, стежити за прозорістю тендерів, забезпечувати, щоб допомога доходила до дітей і лікарів.

Прикладів конкретної допомоги багато. Від дронів для ЗСУ до обладнання для реабілітації. У нашій практиці саме такий підхід — коли медійна особа бере на себе відповідальність за реальні процеси — дає найбільший ефект. Типова помилка волонтерів — розпорошувати сили на багато напрямів. Соломія сфокусувалася на кількох, але глибоких. У 2026 році роботи з відновлення Охматдиту тривають, і вона продовжує бути одним із публічних облич цього процесу.

Ця діяльність змінює і саму журналістку. Вона бачить історії, які не потрапляють в ефір, і це додає глибини її роботі на телебаченні. Зв’язок із сучасністю — прямий: у часи війни медійники, які не лише розповідають, а й діють, стають особливо важливими для суспільства.

Особисте життя: від першого шлюбу до нового розділу

У листопаді 2013 року Соломія Вітвіцька вийшла заміж за режисера і кліпмейкера Влада Кочаткова. Шлюб тривав до лютого 2021 року, коли пара публічно заявила про розлучення. Це був складний період, який вона пройшла відкрито, без зайвих скандалів. Після розлучення Соломія деякий час уникала публічних розмов про особисте, зосереджуючись на роботі та волонтерстві.

У 2024 році в її житті з’явився Олексій Ситайло — юрист, колишній голова районного суду, а нині військовослужбовець ЗСУ. Пара познайомилася, і стосунки розвивалися природно, без поспіху. 14 лютого 2025 року Олексій освідчився, а 20 червня 2026 року вони одружилися. У квітні 2026 року Соломія публічно повідомила про вагітність. У 46 років вона вперше стане мамою. Це рішення викликало хвилю обговорень, але вона відповіла спокійно: усе приходить у свій час.

Практичний аспект — поєднання вагітності з роботою в прямому ефірі. Вісім годин щодня перед камерою вимагають фізичної і психологічної витривалості. Колеги підтримують, а сама Соломія говорить про особливе відчуття близькості з глядачами в цей період. Типова помилка — намагатися приховати зміни. Вона обрала відкритість, і це лише зміцнило довіру аудиторії.

У 2026 році особисте життя Соломії Вітвіцької виглядає як приклад того, що щастя можна знайти в будь-якому віці. Вона зберігає близькі стосунки з родиною, зокрема з братом Северином і племінниками, і будує нову сім’ю з людиною, яка поділяє її цінності.

Вплив, стиль і місце в українському медіапросторі 2026 року

Соломія Вітвіцька належить до покоління журналістів, які формували українське телебачення після 2000-х. Її стиль — спокійний, емоційно збалансований, з увагою до деталей. Вона рідко підвищує голос, але вміє передати напругу ситуації. Глядачі відзначають щирість і відсутність штучності. У часи, коли багато ведучих грають ролі, вона залишається собою.

Вплив на молодше покоління журналістів відчутний. Багато хто називає її прикладом професійної стійкості. Вона показує, що можна бути жіночною і сильною водночас, що волонтерство не суперечить кар’єрі, а доповнює її. У 2026 році, коли медіапростір фрагментований і часто токсичний, її присутність у ефірі залишається стабілізуючим фактором.

Практичні нюанси роботи ведучої сьогодні — постійна робота з інформаційною гігієною, перевірка джерел, емоційна підтримка колег. Соломія робить це природно. Типова помилка — ізолюватися від аудиторії. Вона, навпаки, активно спілкується в соцмережах, відповідає на коментарі, ділиться особистим досвідом вагітності під хештегом, який сама створила.

Зв’язок із сучасністю полягає в тому, що її історія відображає шлях багатьох українських жінок: освіта, професійне зростання, війна, особисті випробування і нове народження. У 2026 році Соломія Вітвіцька продовжує бути не лише ведучою, а й людиною, яка своїм прикладом нагадує: можна залишатися людяною навіть у найскладніші часи.

Соломія В’ячеславівна Вітвіцька сьогодні — це не просто ім’я в титрах ТСН. Це голос, який багато хто впізнає з перших секунд, це волонтерка, яка не відступає, це жінка, яка будує нову сім’ю і чекає на дитину. Її шлях від Бродів через Львів, Німеччину і Київ до екранів мільйонів — приклад того, як талант, праця і людяність створюють справжню присутність у житті країни. У 2026 році ця історія продовжується, і кожен новий випуск новин, кожен звіт про допомогу Охматдиту і кожне особисте зізнання додають до неї нові сторінки.