Постійна база 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша розташована в Івано-Франківську, у самому серці Прикарпаття. Звідти, з карпатських схилів і лісів, воїни вирушають на схід, щоб місяцями тримати оборону в донецьких степах і містах. Сьогодні, у червні 2026 року, після офіційного переходу до 8-го корпусу Десантно-штурмових військ та набуття статусу аеромобільної, бригада продовжує стримувати один з найпотужніших наступів противника саме на Покровському напрямку.
Ці «росомахи» — не просто піхотинці. Вони поєднують карпатську витривалість, досвід легкої мобільної війни та сучасні технології дронів. Їхній шлях від перших днів повномасштабного вторгнення до сьогоднішніх боїв — це історія адаптації, стійкості та професійного зростання, яке визнали на найвищому рівні.
Витоки «росомах»: створення бригади в перші тижні великої війни
6 березня 2022 року, на десятий день повномасштабного вторгнення, у лавах Збройних Сил України з’явилася нова військова частина — 68-ма окрема єгерська бригада. Її формували з тисяч добровольців, переважно з західних регіонів України. Багато хто прийшов з Прикарпаття, Волині, Рівненщини — людей, які звикли до лісистої місцевості, швидких переходів і самостійних дій у складних умовах.
Уже 24 березня бійці бригади зустріли російські війська на підступах до Вугледара. Вони не мали ще повного штату техніки чи налагодженої логістики, зате мали мотивацію і розуміння, що відступу немає. П’ятнадцять місяців поспіль «росомахи» тримали оборону на Вугледарському та Кураховському напрямках — у Пречистівці, Павлівці та навколишніх селах. Це був період виснажливих боїв, постійних артобстрілів і спроб противника прорватися.
Єгерська спеціалізація спочатку передбачала дії в лісистій і болотистій місцевості: швидкі рейди, засідки, розвідка. У реаліях Донеччини 2022–2023 років ці навички трансформувалися. Бійці навчилися ефективно діяти в степу, використовувати рельєф, маскуватися і несподівано контратакувати. Бригада швидко стала однією з найгнучкіших піхотних частин на фронті.
Символи, які надихають: росомаха, Довбуш і гасло
На шеvronі бригади — золота росомаха з срібною сокирою. Цей хижак символізує силу, невтомність і готовність захищати свою територію до останнього. Росомаха не нападає першою без потреби, але якщо вже вступила в бій — відступу для неї не існує. Саме такою бачать себе воїни частини.
Почесне найменування «імені Олекси Довбуша» бригада отримала 24 серпня 2022 року. Карпатський опришок XVIII століття, який боровся проти гноблення, став ідеальним уособленням духу частини. Гасло «Ваші душі за наші кривди» — це не просто слова. Воно відображає розуміння, за що воюють: за кожну втрату, за кожну зруйновану хату, за право жити вільно на своїй землі.
Талісман росомахи та ім’я Довбуша не просто прикрашають форму. Вони формують ідентичність. У бригаді бережуть традиції, згадують загиблих побратимів на кожному заході, а новачки швидко переймають той самий характер — спокійний, впевнений і безкомпромісний.
Де базується 68-ма бригада: постійна дислокація та реальність фронту
Офіційна дислокація штабу та основних підрозділів — Івано-Франківськ та Прикарпаття. Саме тут розташовані тилові служби, проводиться первинна підготовка та рекрутинг. Деякі батальйони та підрозділи мають зв’язок із західними регіонами — Волинню та Рівненщиною. Це дозволяє зберігати зв’язок з цивільним життям, родинами та традиціями, які роблять бригаду особливою.
Проте реальне місце перебування більшості бійців — передова. З 2022 року частина майже постійно перебуває на східних напрямках. Після важких оборонних боїв під Вугледаром у 2023 році «росомахи» перейшли до наступальних дій на Времівському виступі. У червні вони звільнили село Благодатне в Донецькій області, прорвавши російські позиції та піднявши український прапор.
Літом 2023 року бригада брала участь у звільненні сіл Надія та Новоєгорівка на Сватівському напрямку Луганщини. А з травня 2024 року основні сили зосередилися на Покровському напрямку — одному з найскладніших і найкритичніших відрізків фронту після падіння Авдіївки.
Хронологія бойового шляху: від оборони до аеромобільних операцій
| Період | Напрямок та ключові події | Результат та значення |
|---|---|---|
| Березень 2022 – червень 2023 | Вугледарський та Кураховський напрямки (Пречистівка, Павлівка) | 15 місяців безперервної оборони, стримування переважаючих сил противника |
| Червень 2023 | Времівський виступ, Донецька область | Звільнення села Благодатне, перехід до наступальних дій |
| Липень–серпень 2023 | Сватівський район, Луганська область | Звільнення сіл Надія та Новоєгорівка |
| Травень 2024 – початок 2025 | Покровський напрямок | Важка оборона, відбиття штурмів, у лютому 2025 — звільнення Даченського за 5 км від Покровська |
| Березень 2026 – червень 2026 | Покровський напрямок + інтеграція в ДШВ | Перехід до 8-го корпусу Десантно-штурмових військ, набуття статусу аеромобільної бригади |
Саме на Покровському напрямку у 2025–2026 роках бригада демонструє найвищий рівень стійкості. Бійці тижнями утримують позиції під постійними штурмами, артобстрілами та атаками дронів, не залишаючи рубежів навіть тоді, коли фортифікації руйнуються на очах.
Сучасна тактика «росомах»: дрони, мобільність та адаптація
Спочатку єгерська бригада створювалася для дій у лісах і болотах. У війні на сході це вміння трансформувалося в універсальну легку піхоту, здатну швидко переміщуватися, діяти малими групами та завдавати точкових ударів. Особливо потужним інструментом стали підрозділи БПЛА — рота «Шершні Довбуша» стала однією з найефективніших на фронті.
Бійці поєднують класичну піхоту з FPV-дронами, розвідувальними БПЛА та засобами радіоелектронної боротьби. Вони вміють виводити з ладу ворожу логістику, знищувати техніку та живу силу на відстані, а потім закріплювати результат наземними діями. У липні 2024 року воїни бригади захопили справний новітній російський танк Т-90М — яскравий приклад того, як комбіновані дії піхоти та дронів приносять результати.
Перехід до Десантно-штурмових військ у березні 2026 року та офіційне набуття статусу аеромобільної бригади в червні відкрили нові можливості. Тепер «росомахи» можуть діяти ще більш мобільно, з елементами повітряного десанту та швидкого перекидання на критичні ділянки фронту. Це не просто зміна вивіски — це визнання високого рівня підготовки та бойового досвіду частини.
Герої, які залишаються в строю: людський вимір бригади
За роки війни бригада дала Україні кількох Героїв. Молодший сержант Валерій Кучеренко, головний сержант Віталій Радіо (посмертно), молодший сержант Віктор Стельмах (посмертно) — їхні імена назавжди вписані в історію частини. Багато воїнів, які прийшли добровольцями в перші місяці, сьогодні командуть підрозділами або передають досвід новому поколінню.
У бригаді служили й відомі цивільні люди — екоактивіст та музикант Павло Вишебаба, народний депутат Олег Барна (загинув у 2023 році). Їхня присутність підкреслює: 68-ма бригада — це не просто військова частина, а спільнота людей, які свідомо обрали шлях захисту країни.
Як приєднатися до 68-ї бригади у 2026 році
З жовтня 2024 року добровольці можуть мобілізуватися безпосередньо до обраної військової частини. Для 68-ї бригади це означає, що людина може подати заявку через офіційний сайт, зв’язатися з рекрутерами за телефонами +38 (099) 387 87 18 або +38 (093) 055 25 98 і отримати направлення на військово-лікарську комісію.
Вік для контракту за програмою «18–24» — від 18 до 24 років, для загальної мобілізації — до 59 років. Бойовий досвід не обов’язковий — у бригаді проводять якісне навчання. Після ВЛК та підписання документів новобранці проходять підготовку та потрапляють у підрозділи, де їх зустрічають досвідчені побратими.
Сьогодні, коли бригада увійшла до елітного 8-го корпусу ДШВ, вимоги до кандидатів зросли, але й можливості для професійного зростання стали ширшими. Кар’єрний шлях — від стрільця до сержанта чи офіцера — відкритий для тих, хто готовий вчитися і брати відповідальність.
68-ма окрема аеромобільна бригада імені Олекси Довбуша — це приклад того, як військова частина, створена в найважчі дні війни, не просто вижила, а перетворилася на одну з найбоєздатніших і найгнучкіших структур Збройних Сил. Її постійна домівка — в Івано-Франківську, але серце і місія — там, де найгарячіше. На Покровському напрямку «росомахи» продовжують писати нову сторінку української військової історії — сторінку стійкості, професійності та непохитної віри в перемогу.
