Олег Ляшко з жовтня 2022 року перебуває безпосередньо в лавах Збройних сил України. Він почав службу молодшим сержантом, командиром відділення безпілотних систем у 63-й окремій механізованій бригаді, а згодом очолив батальйон БПЛА тієї ж бригади. У травні 2026 року його призначили командиром 432-го окремого полку безпілотних систем 11-го армійського корпусу оперативного командування «Схід». Цей шлях — не просто зміна посади, а глибока трансформація людини, яка раніше асоціювалася з парламентськими баталіями та яскравими політичними акціями.
У 2014 році Ляшко вже з’являвся в гарячих точках на Донбасі та в Криму, беручи участь у подіях АТО. Він відвідував Маріуполь під час зіткнень, а його прихильники чи члени неформальних груп проводили акції проти сепаратистів. Повномасштабне вторгнення 2022 року змусило його зробити вибір: залишити політичну трибуну заради реального фронту. Сьогодні дрони під його командуванням знищують російську техніку сотнями одиниць, а підрозділ входить до числа найефективніших у застосуванні безпілотних систем на східному напрямку.
Війна стала для Ляшка не лише випробуванням, а й новим полем, де його енергія та здатність швидко опановувати технології знайшли практичне застосування. Від спірних дій 2014 року до системної роботи з FPV-дронами та важкими нічними бомберами — його досвід відображає еволюцію українського суспільства та армії загалом. Побратими та командування відзначають результати, хоча частина військових висловлює критичні зауваження щодо стилю керівництва.
Активність у 2014 році: перші кроки в гарячих точках
У березні 2014 року, коли Росія анексувала Крим, Олег Ляшко прилетів до Сімферополя. На виході з аеропорту його заблокували представники проросійських сил. Це був один із перших публічних жестів політика, який уже тоді позиціонував себе як жорсткого противника сепаратизму. За кілька днів він організував акцію, під час якої викрали депутата Луганської облради Арсена Клінчаєва — відомого проросійського активіста. Подія супроводжувалася побиттям і зйомкою, що викликало широкий резонанс і юридичні наслідки.
У травні ситуація на Донбасі загострилася. Ляшко прибув до Маріуполя, де тривали вуличні бої між українськими силами та озброєними сепаратистами. Він з’являвся на позиціях, спілкувався з бійцями та цивільними. 11 травня з’явилися повідомлення про його затримання російськими терористами, але інформація швидко спростувалася. 23 травня група, яку в ЗМІ називали «батальйоном Ляшка», штурмувала будівлю міської ради в Торезі (нині Чистякове). Внаслідок нападу загинули щонайменше двоє прихильників ДНР. Ці події досі викликають суперечки: одні вважають їх проявом громадянської мужності, інші — надмірною радикальністю.
Тоді ж Ляшко вніс до Верховної Ради законопроєкт про визнання сепаратистів зрадниками та застосування до них смертної кари. Він вимагав розриву дипломатичних відносин з Росією, візового режиму та заборони Компартії та Партії регіонів. Такі ініціативи робили його однією з найгучніших фігур раннього етапу війни, хоча багато пропозицій не набули законодавчої сили. Війна 2014 року стала для нього першою школою, де політик вийшов за межі кабінетів і опинився в реальній небезпеці.
Рішення 2022 року: присяга замість імунітету
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Ляшко, як і багато колишніх депутатів, мав бронь. Проте на початку жовтня він опублікував відео, де складає військову присягу. Це стало несподіванкою навіть для його прихильників. Він не залишився в тилу чи за кордоном, а пішов у строй. Спочатку отримав звання молодшого сержанта і став командиром 2-го відділення взводу безпілотних літальних апаратів у розвідувально-вогневому підрозділі 63-ї окремої механізованій бригаді.
63-тя ОМБр на той момент вже активно діяла на східному фронті. Ляшко опинився в підрозділі, де дрони відігравали дедалі більшу роль. Він швидко опанував специфіку: від розвідки до коригування вогню та нанесення ударів FPV-дронами. Побратими пізніше згадували, що екс-нардеп не шукав комфортних посад у штабі, а одразу поринув у бойову роботу. Уже в березні 2023 року колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков опублікував фото з Ляшком у Харкові — у формі, серед військових.
Рішення піти на фронт у 50 років, коли більшість політиків його покоління обрали безпеку, вимагало не лише сміливості, а й готовності до фізичних та психологічних випробувань. Ляшко неодноразово підкреслював у соцмережах: служба — це не піар, а свідомий вибір захищати країну там, де це найпотрібніше. Його поява в окопах і на позиціях дронових розрахунків поступово змінювала уявлення про нього навіть серед скептиків.
Бої на східному напрямку: Лиман, Вовчанськ, Бахмут
Перші ротації Ляшка пройшли на Лиманському напрямку. Тут російські війська після відступу з Харківщини намагалися закріпитися, а українські підрозділи проводили контрнаступальні дії. Дрони стали ключовим інструментом: дешеві FPV-камікадзе знищували танки та БМП, вартість яких у рази перевищувала ціну дрона. Ляшко брав участь у плануванні та виконанні таких операцій, координуючи роботу операторів з піхотними підрозділами.
Згодом напрямок змінився на Вовчанськ — Куп’янськ. Росіяни активно використовували авіацію та артилерію, а українські сили відповідали дронами та HIMARS. Ляшко ділився в соцмережах кадрами знищеної техніки та розповідав про ціну війни — втрати побратимів і обладнання. Під Бахмутом, де тривали найзапекліші бої 2023 року, його підрозділ забезпечував розвідку та удари по ворожих позиціях. Дрони дозволяли бачити переміщення противника вночі та завдавати точних ударів, зменшуючи ризики для піхоти.
У цих боях Ляшко побачив, як технології змінюють класичну війну. Танк, який раніше був королем поля бою, став вразливою ціллю для оператора з планшетом за кілька кілометрів. Саме тут екс-політик, відомий емоційними виступами, навчився холодної, розрахункової роботи з технікою. Кожен успішний виліт дрона — це врятовані життя українських бійців і знищена ворожа одиниця, яка більше не поїде на позиції.
Зростання в лавах: від сержанта до командира батальйону
За два роки служби Ляшко зарекомендував себе як фахівець з безпілотних систем. Він не просто виконував накази, а глибоко вникав у тактику застосування дронів, вивчав нові моделі та методи протидії російській радіоелектронній боротьбі. У вересні 2024 року батальйон безпілотних систем 63-ї ОМБр увійшов до топ-10 підрозділів ЗСУ за ефективністю знищення живої сили та техніки противника за допомогою БПЛА.
11 жовтня 2024 року командування Сухопутних військ призначило лейтенанта Ляшка командиром батальйону безпілотних систем 63-ї окремої механізованої бригади. Рішення обґрунтували його особистими результатами: організація відбиття механізованих штурмів, знищення сотень одиниць російської техніки та маневрена робота з дронами. Навіть незважаючи на те, що штатна категорія посади передбачала вище звання, командування 63-ї ОМБр та 11-го армійського корпусу визнало його найкращим кандидатом за підсумками дворічної служби.
За даними командування, Ляшко одразу почав глибоко вникати в суть та роль безпілотних систем і активно брав участь у бойових діях, що дозволило підрозділу досягти високих показників.
Посада комбата означала не лише більше відповідальності, а й можливість масштабувати досвід. Він координував роботу кількох розрахунків, планував операції на різних ділянках фронту та взаємодіяв з іншими родами військ. Дрони під його керівництвом стали не просто допоміжним засобом, а одним із головних факторів стримування російських штурмів на Харківському та Донецькому напрямках.
Оцінки та суперечності: що кажуть у війську
Призначення Ляшка викликало неоднозначну реакцію. Частина військових та блогерів привітала рішення, вказуючи на реальні результати підрозділу. Інші висловили сумніви щодо компетентності та стилю керівництва. Деякі бійці скаржилися на накази, які, на їхню думку, більше стосувалися «картинки», ніж бойової ефективності. Згадували випадки, коли Ляшко нібито змушував повторно атакувати вже підбиту техніку для фото чи відео.
Журналістка Яніна Соколова публічно критикувала екс-депутата за втручання в роботу операторів дронів та ризиковані рішення, зокрема спроби підняти важкий нічний дрон «Баба-яга» вдень. За її словами, це могло призвести до втрати дорогої техніки. Частина критиків вважала, що політичне минуле Ляшка впливає на стиль командування — надмірна публічність та бажання контролювати кожен крок.
Проте офіційна позиція командування залишилася незмінною. У заяві 11-го армійського корпусу підкреслювали: рішення про призначення базується виключно на бойових характеристиках та внеску в знищення ворога. Побратими, які працювали з Ляшком безпосередньо, відзначали його готовність щодня отримувати звіти про результати та особисто цікавитися долею підлеглих. Критика є, і вона має право на існування, але результати підрозділу говорять самі за себе.
Особисті зміни: війна як дзеркало
Служба visibly вплинула на Ляшка. У 2025 році він опублікував фото, де сидить за столом з документами, а поряд — чорний кіт. Це був не постановочний кадр, а момент тиші між ротаціями. Екс-політик, відомий гучними заявами та яскравими акціями, став спокійнішим, зосередженим на деталях. У січні 2025 року він записав відео, де жорстко розкритикував частину українців за купівлю дорогих автомобілів у тилу, поки на фронті щодня горять машини від ворожих FPV.
У тому ж році з’явилася інформація про розлучення з дружиною Росітою Сайранен — шлюб тривав з 2018 року, а стосунки — понад двадцять років. Ляшко рідко коментує особисте життя, але війна, ймовірно, стала додатковим випробуванням для родини. Він продовжує публікувати привітання з святами та спогади про загиблих побратимів, зокрема Романа Каліша, з яким познайомився ще 2014 року.
Війна не просто змінила Ляшка — вона виявила в ньому здатність до системної роботи в умовах, де помилка коштує життів, а результат вимірюється не голосами виборців, а знищеною технікою та врятованими позиціями.
2026 рік: командир полку та нові горизонти
6 травня 2026 року Ляшка звільнили з посади командира батальйону 63-ї ОМБр і призначили командиром 432-го окремого полку безпілотних систем 11-го армійського корпусу. Нова посада передбачала вищу штатно-посадову категорію — фактично рівень полковника. Це стало визнанням його внеску в розвиток безпілотних технологій на фронті. Полк охоплює ширше коло завдань: від розвідки до масованих ударів та координації з іншими підрозділами на всьому східному напрямку.
У січні 2026 року Ляшко отримав орден «За заслуги» III ступеня — за особисту мужність та самовіддане виконання військового обов’язку. Нагорода підкреслює не лише його особистий внесок, а й роботу всього підрозділу, який за 2025 рік увійшов до п’ятірки найкращих у Силах оборони за кількістю знищених ворогів.
Сьогодні Олег Ляшко — не просто колишній політик у формі. Він командир, який щодня планує операції, де дрони стають очима та кулаком української армії. Його шлях від парламентських дебатів 2014 року через окопи Лимана та Бахмута до керівництва полком БПЛА демонструє, як війна перековує навіть найяскравіших публічних фігур. Партія, яку він очолював, продовжує допомагати фронту, але сам Ляшко обрав пріоритетом не політичні рейтинги, а реальну справу на передовій. Ця історія триває — і кожен новий виліт дронів під його командуванням наближає той момент, коли Україна зможе говорити про перемогу не лише на словах.
