Семен Семенченко, відомий як комбат батальйону «Донбас», нині живе в Києві з родиною. Попри судові справи, що тривають з 2021 року, він вільно пересувається Україною та продовжує долучатися до оборонних зусиль через співпрацю з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони. Його організаційні навички, загартовані ще в 2014-му, сьогодні знаходять застосування в плануванні операцій, виробництві дронів та формуванні підрозділів.
Шлях цієї людини — це історія трансформації від добровольця в балаклаві до екснардепа, а потім — до фігури, яка попри обмеження залишається частиною оборонного механізму держави. У 2022 році за клопотанням ГУР та особисто Кирила Буданова його перевели з СІЗО під домашній арешт, і з того часу обмеження поступово послаблювалися. До 2023 року він уже міг вільно пересуватися країною, а станом на 2026 рік — брати участь у проєктах, що посилюють українську оборону.
Питання «де зараз Семен Семенченко» виникає не випадково. Після гучних років 2014–2017, коли його ім’я асоціювалося з визволенням міст і політичними блокадами, публічна увага змістилася. Судові процеси, тривалі арешти та низький медійний профіль створили ефект «зникнення». Насправді ж він адаптувався до нових реалій війни — від класичних боїв до дронових технологій та розвідувальних завдань.
Від Севастополя до барикад: ранні роки та шлях до 2014-го
Народився Семен Ігорович Семенченко (справжнє ім’я — Костянтин Ігорович Грішин) 6 червня 1974 року в Севастополі. Там пройшло його дитинство, навчання в школах №3 та №22, а згодом — у Чорноморському вищому військово-морському училищі та Севастопольському технічному університеті на факультеті фінансів. У 1990-х він редагував газети, займався підприємництвом, зокрема дилерством Viasat, та очолював громадські організації. Ці навички — організація, логістика, робота з людьми — пізніше стали його головною зброєю.
Коли навесні 2014 року Росія анексувала Крим і почалася агресія на сході, Грішин не залишився осторонь. У квітні він прибув до Донецька і почав формувати добровольчий загін. Через брак підтримки передислокувався до Дніпра. Так народився батальйон «Донбас» — спочатку як міліцейське формування, а з червня 2014-го — як 2-й батальйон спеціального призначення Національної гвардії України. Майор резерву, командир, людина в балаклаві, яка приховувала обличчя через загрози родині з Криму.
Балаклава стала символом тієї епохи. Лише 1 вересня 2014 року, після нагородження орденом Богдана Хмельницького III ступеня, він публічно її зняв. А ще раніше, в інтерв’ю, підтвердив зміну імені на Семен Семенченко — крок, продиктований безпекою.
Бої, що увійшли в історію: «Донбас» у АТО 2014–2015
Батальйон швидко опинився в епіцентрі подій. У травні 2014-го бійці визволили відділок поліції у Великій Новосілці, адміністративні будівлі у Володарському районі. 23 травня під Карлівкою загін потрапив у засідку — п’ятеро загиблих, поранені. Але саме такі бої загартували підрозділ.
Літо 2014-го запам’яталося визволенням Миколаївки (4 липня), Костянтинівки (5 липня), Пісків (21 липня), Лисичанська (24 липня). У боях за Артемівськ, Попасну, Первомайськ батальйон показав, на що здатні добровольці з мінімальною підготовкою. У серпні під час операції під Іловайськом Семенченко отримав поранення — 19 серпня його прооперували в Дніпрі, командування тимчасово передали.
На початку 2015-го — бої під Дебальцевим, Вуглегірськом, Логвинове. 9 лютого Семенченко отримав контузію та перелом ребер. У березні — розвідка під Широкиним. Окрім прямих боїв, батальйон блокував «гуманітарні» колони Ріната Ахметова, викриваючи контрабанду.
Ці події сформували образ героя для тисяч українців. Люди бачили в ньому не просто командира, а символ опору, людину, яка з нуля зібрала підрозділ і вела його в найгарячіші точки.
Політика: від Самопомочі до блокад і протестів
У жовтні 2014-го Семенченко увійшов до Верховної Ради VIII скликання за списком партії «Самопоміч» (друге місце). Став першим заступником голови Комітету з питань національної безпеки та оборони. На цій посаді він активно виступав проти Мінських угод, вимагав запровадження воєнного стану, займався питаннями військової допомоги від США.
2017 рік приніс нову хвилю активності — участь у торговельній блокаді окупованих територій (разом із Семеном Семенченком, Соболєвим та Парасюком заблокували понад тисячу вагонів). Блокада набула державного масштабу. Того ж року — викриття російської власності на підприємствах в ОРДЛО.
2019-го він не пішов на перевибори, залишив «Самопоміч». Але не зник з публічного поля: у вересні 2019-го очолив протестну акцію з блокування вугільного потяга у Львівській області. Арешт, швидке звільнення — і знову фокус на громадській діяльності.
2021–2022: СІЗО, голодування та порятунок від ГУР
У березні 2021 року СБУ оголосила підозру у створенні незаконного воєнізованого формування (так звана ПВК «Донкорп» або «Donbass Battalion corporation»), організації обстрілу будівлі телеканалу «112 Україна» у 2019-му (тоді належав Віктору Медведчуку) та незаконному обігу зброї. 26 березня Печерський суд обрав запобіжний захід — арешт без застави. Семенченко опинився в Лук’янівському СІЗО.
Там почалося 61-денне голодування — з 20 серпня по 1 жовтня 2021-го. Він втратив 25 кілограмів, непритомнів. Після закінчення голодування його перевели, але справи тривали. У липні 2021-го суд відпустив під домашній арешт, потім знову взяли під варту.
Переломним став червень 2022-го. Київський апеляційний суд за клопотанням ГУР та особистої гарантії Кирила Буданова змінив запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. У листах розвідки йшлося про високі організаційні якості Семенченка, його досвід оборони населених пунктів та користь для країни в умовах повномасштабної війни. Провину на той момент не було доведено.
Де зараз Семен Семенченко у 2026 році: Київ, дрони та нові підрозділи
Станом на середину 2026 року Семен Семенченко перебуває в Києві. Живе з дружиною Наталією Московець та трьома дітьми. Обмеження домашнього арешту, запроваджені у 2022-му, еволюціонували: поступово знімалися заборони, і вже у 2023 році він міг вільно пересуватися Україною. У лютому 2026-го з’явилася інформація про часткове зняття додаткових обмежень.
В інтерв’ю виданню Telegraf у вересні 2024 року він розповів: суд відпускав його за окремими листами ГУР для планування операцій, зокрема під Бахмутом. Поступово обмеження знімали. «Зараз я залучений до деяких операцій, веду деякі проєкти, в тому числі збираю людей до бойового підрозділу».
У 2022–2024 роках, попри суд, він організовував тренінги зі спеціальної військової підготовки, займався виробництвом далекобійних безпілотників. У травні 2024-го в інтерв’ю ТСН зізнався, що неодноразово їздив на Донбас для виконання завдань ГУР — кожного разу з письмовим дозволом суду. У 2026-му ця діяльність триває: консультації з розвідкою, veteran training, дронові проєкти та спроби формувати ефективні підрозділи, включно з можливістю залучення людей з непростим минулим.
Семенченко не на передовій у класичному розумінні — суд не дозволив навіть під гарантію Буданова спочатку. Але його внесок у тилу та в плануванні — реальний і триває.
Особисте: родина, випробування та внутрішня стійкість
За всіма публічними подіями стоїть людина з родиною. Дружина Наталія та діти стали опорою під час найважчих періодів — СІЗО, голодування, судів. У Києві, серед звичних вулиць, він намагається зберігати баланс: ранкові кавові ритуали, прогулянки, розмови з близькими. Ця «нормальність» на тлі війни та юридичних баталій виглядає майже героїчною.
Його Facebook-сторінка (@dostali.hvatit) залишається активною — там він ділиться думками про оборону, мобілізацію, необхідність ефективних структур. Не гучні заяви, а спокійні, виважені коментарі людини, яка пройшла і бої, і камери.
Чому історія Семенченка досі жива: спадщина та контекст
Для одних він — герой 2014-го, який першим кинувся захищати країну, коли державні інститути ще вагалися. Для інших — суперечлива фігура з кримінальними справами, що тягнуться роками. Правда, як завжди, десь посередині: доброволець, який реально воював і визволяв міста, політик, який блокував торгівлю з окупантами, і водночас людина, щодо якої тривають судові процеси без остаточного вироку.
У 2026-му його історія набуває нового виміру. Війна стала технологічною — дрони, розвідка, асиметричні дії. Навички комбата 2014-го, помножені на досвід парламентської роботи та випробування в’язницею, перетворюються на ресурс для сучасної оборони. Він не зник. Він адаптувався.
| Рік | Подія | Значення для України |
|---|---|---|
| 2014 | Формування батальйону «Донбас», бої за Лисичанськ, Іловайськ (поранення) | Перші успішні добровольчі операції, визволення ключових міст Донеччини |
| 2014–2019 | Народний депутат, перший заступник комітету з нацбезпеки | Законодавча підтримка армії, протидія Мінським угодам |
| 2017 | Участь у торговельній блокаді ОРДЛО | Економічний тиск на окупантів, перехід на державний рівень |
| 2021 | Арешт СБУ, підозра у створенні ПВК та обстрілі «112» | Початок тривалого судового процесу |
| 2022 | Переведення під домашній арешт за клопотанням ГУР (Буданов) | Повернення до оборонної роботи попри справи |
| 2023–2026 | Співпраця з ГУР, дрони, тренінги, формування підрозділів; часткове зняття обмежень | Адаптація досвіду до сучасної війни — технології та людський ресурс |
Ця таблиця — не просто хронологія. Це карта трансформації людини, яка не зламалася ні в боях, ні в камері, ні під тиском обставин. У 2026 році Семен Семенченко — не тінь минулого і не гучна новина. Він — частина тих непомітних, але критично важливих механізмів, що тримають оборону. Його історія триває не на фронтових репортажах, а в щоденній, часто непублічній роботі на користь України. І саме тому питання «де зараз» має чітку відповідь: у Києві, на варті, у русі вперед.
