Досі в Україні та світі тривають дискусії: Третя світова війна вже почалась чи ще ні? Прихильники локального характеру російсько-української війни наголошують на її регіональних межах. Натомість опоненти вказують на залучення глобальних гравців — США, країн ЄС, Китаю, Ірану та інших.
Гібридні конфлікти по всьому світу
Прихильники глобального характеру теперішніх воєн звертають увагу на загострення або гібридні війни в різних регіонах. Деякі вже перейшли в гарячу фазу, як конфлікти за участю Росії та України чи США та Ірану. Інші можуть спалахнути в будь-який момент: Китай проти Тайваню, Росія проти ЄС чи Вірменії, Пакистан проти Індії.
США за президентства Дональда Трампа розпочала економічну війну проти всього світу, включно із союзниками по НАТО. Це, на думку аналітиків, не дивно, адже відображає ширші тенденції.
Три глобальні сили та роль корпорацій
Автор статті підтримує концепцію глобального характеру конфліктів, причина яких криється глибше за протистояння демократій та автократій. Третьою силою поряд із умовним демократичним Заходом і автократичним Сходом стали світові корпорації, які претендують на свій вплив. За останні десятиліття їхня роль зросла поряд із посиленням Китаю.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну світовий правопорядок після Другої світової війни перестав працювати. Досі його не змінюють, бо невідомо, яким має бути новий і хто його створить.
Корпорації контролюють значну частину міжнародної торгівлі, створюють глобальні ланцюги постачання, фінансують дослідження та є ключовими роботодавцями. Компанії зі списку Fortune 500 генерують виручку понад дві третини ВВП США. З розвитком штучного інтелекту їхній вплив наростатиме.
Республіканська партія США стала консервативно-корпоративною. Під впливом Трампа посилилися економічний націоналізм, протекціонізм та гасло «Corporate America First». США прагнуть припинити війну в Україні на російських умовах, бо це вигідно корпораціям для торгівлі. Аналогічно — з Іраном, щоб уникнути блокування Ормузької протоки.
США де-факто перестали бути провайдером демократичних принципів і стали захисником корпоративних інтересів. Політика навряд чи зміниться за наступних президентів через вплив корпорацій на економіку та виборчі фонди.
Головним стримуючим фактором для Китаю щодо Тайваню є ризик ембарго, що може призвести до банкрутства державних корпорацій та краху режиму. Досвід України та Ірану показав, що швидке захоплення територій неможливе.
Корпораціям легше домовитися про новий світопорядок, ніж державам із історичними травмами. В основі конфліктів — ірраціональні комплекси держав та глобальні економічні інтереси корпорацій.
Нового переділу прагнуть три сили: демократії (країни ЄС, Канада), автократії (Китай, Туреччина, Іран, Росія) та світові корпорації (США, Південна Корея, Японія, частково Німеччина та Франція). Війна всіх проти всіх триватиме, доки гравці не створять новий порядок безпеки і торгівлі.
Україна опинилася на перехресті інтересів. Майбутній світовий порядок формуватиметься за участі держав і корпорацій. Для завершення війни в Україні варто апелювати до російського бізнесу, а не лише до політичного керівництва.
