Сталеві десантники 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ вже понад десятиліття з’являються там, де бої найзапекліші. Їхній бойовий шлях почався навесні 2014 року під Семенівкою, коли підрозділи першими вступили в бій за Слов’янськ. З того часу бригада тримала Луганський аеропорт у повному оточенні, обороняла Донецький аеропорт, зупиняла ворога під Києвом і Вознесенськом, брала участь у блискавичному Харківському контрнаступі, стримувала штурми на Бахмутському напрямку та звільняла Кліщіївку разом із побратимами. У серпні 2024 року галицькі десантники одними з перших перетнули кордон і прорвали російську оборону в Курській області, захопивши понад пів сотні полонених уже в перший день.
Станом на весну 2026 року підрозділи бригади тримають оборону на Північнослобожанському напрямку — зокрема в районах Могриці та Садок на Сумщині. Вони не просто стоять на рубежах, а активно вистежують і знищують російські групи, які намагаються проникнути через кордон. Одночасно оператори БПЛА та артилерія бригади завдають точних ударів по логістиці та скупченнях ворога на 40–50 кілометрів углиб Курської області. Деякі частини українського угруповання досі утримують позиції безпосередньо на території Росії. Командир бригади полковник Михайло Курах зазначає, що співвідношення втрат останніми місяцями сягає 1 до 10 або навіть 1 до 15 на користь українських сил — результат постійної адаптації, ударів по тилах і роботи малих мобільних груп.
Цей досвід робить 80-ту бригаду однією з найефективніших в Десантно-штурмових військах. Галицькі десантники поєднують класичну штурмову підготовку з сучасними технологіями — FPV-дронами, ударними «крилами» на оптоволокні та планерами літакового типу, які бригада першою застосувала на своєму напрямку. Вони не просто воюють — вони нав’язують ворогу свою гру, змушуючи його реагувати на українські ініціативи навіть у складних погодних умовах зими 2025–2026 років.
Витоки легенди: від навчального центру до Галицької бригади
Бригада веде історію з 3 травня 1992 року, коли в Яворові створили 224-й навчальний центр повітрянодесантних військ. Згодом вона пройшла кілька реорганізацій: стала 6-ю окремою аеромобільною бригадою, потім 80-м окремим аеромобільним полком, а у 2013–2016 роках набула статусу окремої десантно-штурмової бригади з танковою ротою. У 2023 році отримала почесне найменування «Галицька».
Базується підрозділ у Львові — місті, де дух опору та відповідальності за Україну завжди був особливо сильним. Саме звідси, із західного регіону, бійці несуть на фронт не лише професійну майстерність, а й особливу внутрішню дисципліну та братерство. Гасло «Ніхто крім нас!» та «Завжди перші!» стало не просто словами на прапорі, а реальним принципом дій у найкритичніші моменти.
Перші випробування: 2014 рік і оборона аеропортів
Навесні 2014-го бійці бригади одними з перших опинилися на передовій. 13 квітня під Семенівкою вони вступили в перший бій війни на Донбасі. Потім були запеклі сутички під Металістом, Георгіївкою, Лутугиним, Новосвітлівкою та Хрящуватим. Найтяжчим випробуванням стала оборона Луганського аеропорту — підрозділи тримали позиції в повному оточенні з липня до кінця серпня.
У січні 2015 року бійці вже боронили Донецький аеропорт. Ці місяці в «кіборгівських» умовах сформували характер бригади: вміння діяти автономно, витримувати психологічний тиск і зберігати боєздатність навіть коли зв’язок і постачання майже відсутні. Багато нинішніх командирів та інструкторів — саме ті, хто пройшов крізь пекло аеропортів.
Повномасштабне пекло: Київ, південь та Харківський прорив
24 лютого 2022 року підрозділи 80-ї бригади виконували завдання в Київській, Херсонській, Миколаївській, а згодом і в Донецькій та Харківській областях. Вони брали участь у боях за Гостомель та Ірпінь, допомагали зупинити ворога на підступах до столиці. На півдні відзначилися під час звільнення Вознесенська.
У вересні 2022 року галицькі десантники проявили себе під час контрнаступу на Харківщині — зокрема в районі Балаклії. Висока мобільність та вміння швидко перегруповуватися дозволили їм стати частиною того стрімкого прориву, який змусив російські війська відступати з великих територій.
Бахмут і Кліщіївка: де гартувалася сталь
Бахмутський напрямок став одним із найкривавіших випробувань. Бригада стримувала ворога, коли ситуація здавалася майже безнадійною. 21 березня 2023 року командування Сухопутних військ відзначило дії підрозділів саме тут. А 17 вересня того ж року спільно з 5-ю штурмовою бригадою та поліцейською бригадою «Лють» десантники звільнили Кліщіївку — ключовий населений пункт на підступах до Бахмута.
Ці бої показали, що 80-та бригада вміє не лише оборонятися, а й проводити точні контрштурми в умовах щільного вогню та постійних дронових атак. Саме тут народжувалися нові тактичні прийоми, які пізніше застосували в Курській операції.
Курський прорив 2024: перші кроки в тил ворога
6 серпня 2024 року воїни 80-ї бригади разом із побратимами зі Сил спеціальних операцій таємно перетнули кордон на Сумщині та почали штурм російських позицій у Курській області. Уже в перший день вони захопили понад 50 полонених, знищили прикордонний пункт пропуску та прорвали першу лінію оборони. Бригада стала одним із ключових елементів тієї операції, яка змусила Росію перекидати резерви з інших напрямків.
У наступні місяці десантники продовжували діяти на цій ділянці, знищуючи склади, техніку та живу силу. Операція показала, що українські повітряно-десантні частини здатні проводити сміливі рейди в глибокий тил навіть проти чисельно переважаючого противника.
Сьогоднішній день: Сумщина 2026 — тиха, але смертельна війна дронів і піхоти
На початку 2026 року, після часткового виведення сил з глибоких районів Курської області, основні зусилля бригади зосередилися на обороні Сумщини. Підрозділи тримають рубежі в лісистій місцевості, де ворог уже понад рік безуспішно намагається просунутися в районах Могриці та Садок.
Тактика стала максимально гнучкою. Замість великих штурмів — робота малих груп по 2–5 осіб, які після ретельної розвідки та вогневого ураження дронами й артилерією просуваються на 300–500 метрів за місяць без власних втрат. Російські спроби інфільтрації двійками-трійками виявляють і знищують ще на підході.
Особливо ефективною стала робота БПЛА. Бригада активно застосовує FPV-дрони, ударні «крила» (DARTS, «Блискавка»), дрони на оптоволокні різної дальності. Саме тут вперше застосували планер літакового типу на оптоволокні. Удари сягають на десятки кілометрів углиб російської території — по складах, артилерійських позиціях, антенах зв’язку та логістичних хабах. Відключення Starlink у росіян лише посилило хаос у їхніх тилах і дало українцям додаткову перевагу.
Зима 2025–2026 року видалася найхолоднішою за останні роки. Проте завдяки продуманому обігріву позицій, використанню саней для евакуації та постійній адаптації бійці уникнули обморожень і ампутацій. Логістика ускладнилася, але не зламала систему. Ротації тривають до трьох тижнів у звичайний період і до півтора місяця в загострення.
За словами командира бригади полковника Михайла Кураха, ворог зазнає колосальних втрат, тоді як у самій бригаді втрат фактично немає.
Внутрішня будова: як влаштована елітна машина
Бригада має типову для десантно-штурмових з’єднань структуру, але з посиленим акцентом на безпілотні системи та мобільність.
| Підрозділ | Основні завдання | Ключове озброєння та засоби |
| 1–4-й десантно-штурмові батальйони (включно з 4-м аеромобільним «Легіон») | Штурм, оборона, рейдові дії | Стрілецька зброя, БМП, БТР, ПТРК |
| Батальйон БпАК «Беллатор» | Управління та застосування БПЛА | FPV, ударні дрони, дрони на оптоволокні, планери |
| Артилерійська група | Вогнева підтримка, ураження тилів | 2С1 «Гвоздика», Д-30, РСЗВ, контрбатарейна радіолокація |
| Батальйон ППО та зенітний дивізіон | Протиповітряна оборона | ЗРК, ПЗРК, засоби РЕБ |
| Танкова рота, інженерно-саперна, розвідувальна, снайперська роти | Підтримка, інженерне забезпечення, розвідка | Танки, інженерна техніка, снайперські комплекси |
Така організація дозволяє бригаді діяти як єдиний організм: піхота просувається під прикриттям дронів і артилерії, а розвідка та РЕБ забезпечують інформаційну перевагу.
Зброя та тактика сучасної війни
Сучасний бій для 80-ї бригади — це насамперед війна дронів і точкових ударів. FPV-оператори працюють цілодобово, крім періодів поганої погоди. Дрони на оптоволокні дозволяють вражати цілі на значній відстані без ризику радіоелектронного придушення. Перше застосування планера літакового типу на оптоволокні стало справжнім ноу-хау на напрямку.
Піхота діє малими групами, максимально використовуючи рельєф і погоду. Переміщення під снігопадом або дощем маскує сліди від тепловізорів. Перед будь-яким просуванням проводиться потужна підготовка вогнем БПЛА та артилерії. Така тактика дозволяє досягати результату з мінімальними втратами навіть у виснажливих прикордонних боях.
Люди за сталевими шоломами: мотивація, підготовка та герої
За кожним успіхом стоять конкретні люди — від новачків до досвідчених сержантів і офіцерів. Бригада активно поповнюється: тут чекають операторів БПЛА, штурмовиків, снайперів, бойових медиків, саперів, водіїв. Контракт можливий з 18 років, мотивація та відповідальність важливіші за попередній досвід.
Зимове злагодження 2025–2026 року проходило в умовах максимально наближених до бойових: гартування снігом і вогнем, відпрацювання оборони позицій, робота з новітніми дронами. Новобранці відзначають, що інструктори передають не лише навички, а й особливий десантний дух — коли «ніхто крім нас» стає особистим кредо.
Багато бійців після поранень або ротацій повертаються в стрій. Дехто з цивільних професій — інтер’єрники, будівельники — стають артилеристами чи операторами дронів і вже за місяці вражають цілі з першого-другого пострілу. Ця трансформація — одна з найсильніших сторін бригади.
Чому «Ніхто крім нас»: дух Галичини та вплив на хід війни
80-та Галицька бригада — це не просто військова одиниця. Це уособлення західноукраїнської стійкості, помноженої на професійну майстерність десантників. Львівська дислокація, галицьке коріння та постійна присутність на найгарячіших ділянках фронту зробили її символом того, що українська армія вміє не лише захищатися, а й диктувати умови бою.
Її дії на Сумщині та в Курській зоні сковують значні російські сили, не дають ворогу зосередитися на інших напрямках і демонструють, що навіть у п’ятий рік повномасштабної війни українські десантники зберігають ініціативу там, де її найменше очікують. Маленькі просування без втрат, точні удари по тилах і висока ефективність дронової роботи — усе це продовжує писати нову сторінку бойової слави Галицької бригади.
Поки на Сумщині тримають рубежі, а дрони сягають углиб Курщини, 80-та бригада залишається одним із тих підрозділів, на яких тримається стійкість північного флангу України. Їхній досвід, тактика та людський капітал стають надбанням усієї армії — і саме тому «сталеві леви Галичини» продовжують бути там, де вирішується доля найближчих боїв.
