65-та окрема механізована бригада «Великий Луг» має постійну тилову дислокацію в селі Старичі Яворівського району Львівської області, де розташовані штаб, підрозділи забезпечення, центри підготовки та місце формування. Водночас основні бойові сили бригади вже понад три з половиною роки безперервно утримують оборону на Оріхівському напрямку Запорізької області — в районі Роботиного, Гуляйполя та прилеглих населених пунктів. Це один із найскладніших і найдовших секторів фронту, де степова земля щодня відчуває удари артилерії, FPV-дронів та спроби ворожих штурмів.
Сформована у квітні 2022 року з мобілізованих та добровольців на Яворівському полігоні, бригада вже влітку того ж року вийшла на оборону підступів до Запоріжжя. Її воїни стали одними з перших механізованих підрозділів, які прорвали ворожі лінії під час контрнаступу 2023 року та звільнили Роботине, закріпивши плацдарм, який тримають і сьогодні. Станом на 2026 рік «Луговики» продовжують виконувати завдання в складі 17-го армійського корпусу, демонструючи рідкісну для сучасної війни стійкість — без повноцінного відведення на відновлення.
Назва «Великий Луг», присвоєна бригаді 20 грудня 2024 року, не просто символ. Вона пов’язує сучасних захисників із історичною землею козацької вольниці, де колись ховалися запорозькі човни серед очеретів. Сьогодні ті самі простори, хоч і понівечені війною, захищають нащадки тієї ж нескореної традиції.
Історія створення: від цивільних до професійної бойової одиниці
Бригада з’явилася на світ у квітні 2022 року, коли країна потребувала нових з’єднань для стримування повномасштабного вторгнення. Формування проходило на Яворівському полігоні — місці, де ще недавно проводили міжнародні навчання. Багато перших бійців прийшли з цивільного життя: бухгалтери, вчителі, програмісти, фермери. Вони отримали зброю, базову підготовку та вже за кілька місяців опинилися в степах Запоріжжя.
Перші місяці були важкими: брак техніки, необхідність швидко вчитися воювати в умовах щільного мінного поля та постійних обстрілів. Проте саме ця «громадянська» основа стала силою — люди захищали не абстрактну територію, а конкретні села, де жили їхні родичі чи знайомі. До грудня 2022 року підрозділи вже вели активні бої на запорізькому напрямку, а в 2023-му взяли участь у найгучнішій операції того періоду — прориві до Роботиного.
Тилова база в Старичах: зелений спокій, що годує фронт
Старичі — невелике село серед пагорбів та лісів Львівщини. Тут, далеко від гулів вибухів, розташована постійна дислокація бригади. Саме звідси йдуть ротації на передову (навіть обмежені), сюди повертаються поранені для реабілітації, тут тренуються новобранці та ремонтується техніка. Зелений ландшафт контрастує з випаленою землею Оріхівщини, але саме цей контраст дає воїнам сили.
У Старичах формують не лише фізичну витривалість. Тут проводять заняття з психологічної стійкості, відпрацьовують тактику застосування нових засобів — від FPV-дронів до наземних роботизованих комплексів. База стала справжнім тиловим серцем, яке забезпечує безперервність бойової роботи на відстані понад тисячу кілометрів.
Бойові позиції: Оріхівський напрямок — серце запорізької оборони
Оріхівський напрямок — це не просто лінія на карті. Це ключ до захисту великого промислового Запоріжжя та стримування ворожих спроб просунутися вглиб області. Плоский степ, порізаний балками та колишніми мінними полями, перетворився на арену, де кожна висота має значення, а кожен день — це комбінація піхотних боїв, дронових атак та артилерійських дуелів.
Бригада утримує позиції навколо Роботиного та прилеглих населених пунктів вже з середини 2022 року. Тут, де ворожа артилерія та дрони намагаються зламати оборону, «Луговики» відбивають штурми, проводять контратаки та не дають противнику закріпитися. У 2025–2026 роках ворог неодноразово намагався активізуватися в районах Щербаків, Степногірська та Малої Токмачки — і щоразу зустрічав жорстку відсіч.
Стратегічна важливість сектору величезна: звідси можна загрожувати ворожим комунікаціям на півдні. Тому росіяни кидають сюди значні сили, а українські воїни тримають рубіж ціною неймовірних зусиль.
Шлях крізь вогонь: від перших боїв до сьогодення
Літо 2022-го — перше хрещення вогнем під Запоріжжям. Грудень 2022-го — вихід на Гуляйполе разом із сусідніми підрозділами. Червень-серпень 2023-го — прорив під Роботине, де бригада однією з перших серед механізованих з’єднань прорвала дві лінії ворожої оборони. Тоді особливо відзначився заступник командира 3-го батальйону майор Тарас Михальчук з позивним «Іспанець».
Після звільнення Роботиного почалася найдовша фаза — утримання та активна оборона. Роки без повноцінної ротації навчили бригаду берегти людей: внутрішні ротації, власні тактичні інновації, максимальне використання дронів та засобів радіоелектронної боротьби. У 2024–2025 роках підрозділи почали активно застосовувати наземні роботизовані комплекси для евакуації поранених під вогнем — досвід, який вивчали навіть на найвищому рівні.
Структура та технічна еволюція бригади
Сучасна 65-та окрема механізована бригада «Великий Луг» — це складний організм, де кожен елемент працює на загальний результат.
| Підрозділ | Призначення | Особливості |
|---|---|---|
| Штаб та роти забезпечення | Управління та логістика | Координація всіх батальйонів, зв’язок, медичне забезпечення |
| 1-й, 2-й, 3-й механізовані батальйони | Основна ударна сила | Піхота на бронетехніці, штурмові дії, утримання рубежів |
| 56-й, 57-й, 7-й стрілецькі батальйони | Піхотна компонента | Формувалися в різних регіонах, додають гнучкості |
| Танковий батальйон | Броньований кулак | T-64, T-72, робота в умовах дронової загрози |
| Батальйон безпілотних систем «Роніни» | Ударні дрони | FPV та розвідувальні дрони, ключова роль у сучасній війні |
| Рота наземних роботизованих комплексів «WarWar» | Евакуація та логістика | Роботи для вивезення поранених під обстрілом |
| Артилерійська група, ППО, РЕБ, інженери | Вогнева підтримка та захист | 2С19 «Мста-С», засоби РЕБ, мінування/розмінування |
Бригада постійно еволюціонує: з’являються нові зразки української бронетехніки (BTR-4), посилюється компонента безпілотників та радіоелектронної боротьби. Танки тепер діють обережніше — з укриттями, нічними переміщеннями та потужним прикриттям РЕБ. Піхота навчилася працювати в парі з дронами, а наземні роботи вже врятували не одне життя.
Символіка та почесне найменування
Нарукавний знак бригади поєднує два світи: три яворові листки — символ Яворівщини та бази в Старичах — і козака з мушкетом та списом, що втілює зв’язок із Запорізькою Січчю та історичним Великим Лугом. Кольори щита — червоний та зелений — нагадують про кров і надію.
20 грудня 2024 року Президент України присвоїв бригаді почесне найменування «Великий Луг». Це не просто назва — це визнання того, що воїни захищають землю, де народжувалася козацька вольниця. Бойовий прапор вручили раніше, у 2024 році, і він став святинею для тисяч бійців.
Будні на передовій: стійкість, що не ламається
Три з половиною роки на одному напрямку без повноцінного відведення — це випробування, яке не кожне з’єднання витримує. Воїни бригади навчилися жити в умовах постійної загрози: FPV-дрони полюють за технікою, артилерія не дає спокою, а ворожі штурми повторюються знову й знову.
Але саме в цих умовах розквітло братерство. Командування дбає про людей — організовує внутрішні ротації, психологічну підтримку, ділиться досвідом. Багато бійців розповідають, що саме взаємодопомога та віра в спільну справу дозволяють триматися. Президент України Володимир Зеленський у листопаді 2025 року відвідав пункт управління бригади, поспілкувався з воїнами та відзначив їх нагородами — жест, який підкреслив важливість цього рубежу.
Сьогодні на позиціях бригади лунає не лише гул вибухів, а й історії про те, як дрон-розвідник врятував групу, як наземний робот вивіз пораненого під обстрілом, як екіпаж танка врятував піхоту в критичний момент. Це вже не просто солдати — це професіонали нової війни.
Як долучитися до 65-ї бригади «Великий Луг»
Бригада відкрита для тих, хто хоче захищати країну свідомо. Працюють два рекрутингові центри: у Києві (Дарницький бульвар, 23) та Запоріжжі (вул. Перемоги, 131А). Тут можна поговорити з фахівцями, обрати військову спеціальність — від стрільця-гранатометника та механіка-водія до оператора БПЛА, спеціаліста РЕБ чи медика — і пройти підготовку.
Базовий курс триває близько 45 днів, після чого — спеціалізоване навчання та розподіл у підрозділи. Бригада шукає вмотивованих людей, готових вчитися та рости разом із нею. Багато нинішніх воїнів прийшли саме через рекрутинг і знайшли тут не лише службу, а й нову родину.
Жива легенда степу
65-та окрема механізована бригада «Великий Луг» — це історія про те, як звичайні люди з різних куточків України стали непохитним щитом на одному з найважливіших напрямків. Тил у спокійних Старичах годує енергією передову в гарячому запорізькому степу. Історія козацького Великого Лугу оживає в сучасних воїнах, які гнуть, але не ламаються під ударами.
Поки триває боротьба, бригада продовжує свій шлях — день за днем, позиція за позицією, рятуючи життя та тримаючи землю. Їхня стійкість уже стала частиною загальної української легенди, яку ще напишуть нащадки.
