Філіпп Дмитрович Коляденко — український музикант, композитор, саунд-продюсер, гітарист, клавішник і співзасновник творчої спілки Phil It. Народжений 13 квітня 1993 року в Сумах, він виріс у родині відомих хореографів і шоуменів, однак обрав шлях, де інді-поп переплітається з поетичною лірикою, а сценічні виступи набувають ознак перформансу завдяки хореографічній спадщині. Його творчість — це не просто пісні, а простір для проживання тривог, втрат і надії, особливо в часи війни.
За роки в гурті KADNAY Філіпп Дмитрович Коляденко накопичив досвід колективної творчості, номінації на Євробачення та нагороди YUNA, проте справжнє розкриття відбулося в сольному проєкті Phil It. Тут музика стає терапією — як для автора, так і для слухачів. Інтимні фортепіанні аранжування, мінорні мелодії та лаконічні тексти, натхненні поезією шістдесятників, допомагають уповільнити час і відчути красу навіть посеред хаосу.
Окрім сцени, Філіпп Дмитрович Коляденко викладає музичне мистецтво в київській школі, отримавши бронь від мобілізації саме завдяки цій діяльності. Цей баланс між творчістю, освітою та особистим життям робить його прикладом митця, який не просто творить, а й передає знання наступному поколінню, заохочуючи обирати власний шлях попри зовнішній тиск.
Дитинство в ритмі гастролей і перші акорди
Філіпп Дмитрович Коляденко з’явився на світ у Сумах 13 квітня 1993 року. Його батьки — Дмитро Валерійович Коляденко, харизматичний хореограф, танцівник і співак, та Олена Коляденко, продюсерка й хореографка — познайомилися в місцевому театрі. Пропозиція руки й серця надійшла вже наступного дня після знайомства. У непрості дев’яності Дмитро власноруч шив пелюшки з марлі для новонародженого сина.
Родина переїхала до Києва, де заснувала балет «Арт-Класік» і гастролювала пострадянським простором. Маленький Філіп засинав у гримерках під гучні ритми оркестрів, вбираючи пульс сцени, який згодом став частиною його власного серцебиття. Бабуся з багаторічним театральним досвідом і дідусь з історіями додавали глибини світосприйняттю. Розлучення батьків на початку 2000-х не стало травмою: вони зберегли дружні стосунки й навіть працювали разом над проєктом «Шанс».
Дитинство минало між танцями, спортом і музикою. Футбол, теніс, бальні танці — усе це формувало пластику тіла. Паралельно хлопець опановував фортепіано та гітару. Атмосфера творчості була природною, але не нав’язливою. Саме тоді зародилася чутливість до емоцій, яка пізніше вилилася в тексти пісень.
Журналістика замість сцени: вибір, що визначив шлях
Після школи Філіпп Дмитрович Коляденко обрав журналістику в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Батько наполягав на театральному, бачачи сина на сцені, проте син відчував поклик до слів і історій. Цей крок став першим самостійним рішенням, яке навчило відстоювати власне бачення.
Університет дав інструменти для роботи з текстами — уміння слухати, аналізувати й точно формулювати. Паралельно музика не відпускала. У 19 років, 2012 року, в Одесі доля звела Філіппа з Дмитром Каднаєм. Спільна пристрасть до музики народила гурт KADNAY, де Філіпп став гітаристом, клавішником і бек-вокалістом. Перший трек «Взлетаем», створений за участі Дмитра Шурова, став точкою відліку.
Навіть маючи журналістську освіту, Філіпп Дмитрович Коляденко ніколи не полишав музики. Пізніше він викладав у Київському університеті культури, а згодом — у звичайній київській школі. Цей досвід показав: справжня творчість народжується не лише на сцені, а й у щоденному спілкуванні з людьми.
Роки в KADNAY: від тіні до спільного голосу
KADNAY стартував як інді-поп колектив з енергійними ритмами. Філіпп Дмитрович Коляденко протягом понад десяти років залишався співзасновником і співавтором, граючи на кількох інструментах та створюючи аранжування. Дебютний альбом 2014 року містив треки «Give Me Fire», «Моя слабость», «Взлетаем». Далі — EP «23Floor» 2016-го з «Symphony Of Love» та «Hitchcock».
Переломним став 2017 рік: гурт перейшов на українську мову з треком «Відчуваю». Кліп зняв Алан Бадоєв. Альбом «Полон» 2019-го додав «Disco Girl» та «Притулись до мене». У 2025-му вийшла платівка «Квітами на глибині», де поп поєднався з фольклорними мотивами.
Гурт двічі брав участь у національному відборі на Євробачення: 2017-го з «Freedom in My Mind» та 2018-го з «Beat Of The Universe», де посів третє місце. Нагороди включали «Найкращий поп-гурт» на YUNA та дві «Золоті Жар-птиці» за інді-напрямок.
| Рік | Реліз | Ключові треки | Значення |
|---|---|---|---|
| 2014 | KADNAY (альбом) | Give Me Fire, Моя слабость, Взлетаем | Дебют, тур Україною, перше визнання |
| 2016 | 23Floor (EP) | Symphony Of Love, Hitchcock, You Know How I Roll | Електропоп-експерименти |
| 2019 | Полон (альбом) | Disco Girl, КрапкаКома, Притулись до мене | Зрілість, мільйони прослуховувань |
| 2025 | Квітами на глибині | МаХат МаХат, Квітами на глибині, Все на світі | Поєднання попу та фольклору |
Ці релізи сформували Філіппа Дмитровича Коляденка як універсального музиканта, здатного працювати в колективі, але водночас відчувати потребу в більш особистому висловлюванні.
Phil It: народження творчої спілки та музики, що лікує
Навесні 2024 року Філіпп Дмитрович Коляденко запустив проєкт Phil It — не просто сольний, а творчу спілку. Разом із піаністкою Емілією Шепель, випускницею Київської академії імені Глієра, та групою танцівників (Олексій Базела, Володимир Марчук, хореографка Надія Купець) він створив простір, де музика переплітається з рухом тіла.
Phil It виник у час війни, коли автор взяв гітару й почав писати те, про що раніше боявся говорити вголос. Музика стала терапією. Філіпп Дмитрович Коляденко, який має схильність до тривожності, пише, щоб допомогти й собі, й слухачам прожити травми. «Я пишу музику задля того, аби ті, хто почує її, змогли пережити свої страхи. Аби відчули, що вони не одні».
Альбом «Пролог» (березень 2024) — п’ять треків про втрати й пошуки, які зібрали понад півтора мільйона прослуховувань на YouTube. «Епілог» містить трек «Батько», присвячений дідусеві, який пішов із життя 2022 року. «Елегія» — акустичний запис за участі камерного оркестру на студії «Звукоцех» кіностудії Довженка. Автор зізнавався, що переслуховуючи платівку, не міг стримати сліз.
Спільна робота з ROXOLANA — мініальбом «Коли квітне папороть». Колаборації з Вірою Брежнєвою («Голос»), Мариною Крут («Баштани»), MONATIK. Нещодавні релізи включають «Орфей», «Голоси», «Пірнаю».
Phil It прагне повернути культуру повільного прослуховування. Концерти перетворюються на перформанси, де танцівники втілюють емоції музики. Філіпп Дмитрович Коляденко не уявляє музики без танцю — спадщина батьків тут відчутна особливо сильно.
| Рік | Реліз Phil It | Особливості та ключові треки |
|---|---|---|
| 2024 | Пролог | Інтимна сповідь, втрати, війна; «Свобода», «Останні мрії», «Заблукала» |
| 2024–2025 | Епілог | Присвята дідусеві; «Батько» |
| 2025 | Елегія | Акустика з камерним оркестром; емоційна глибина |
| 2024–2025 | Коли квітне папороть (з ROXOLANA) | Співпраця, нові тембри |
Особисте життя: кохання, випробування та натхнення
У 18 років Філіпп Дмитрович Коляденко зустрічався з блогеркою Раміною Есхакзай — стосунки тривали рік. Пізніше прийшло тихе, справжнє кохання. Під час пандемії COVID-19 він таємно одружився з перукаркою Нодірою Тураджановою. Пара подолала кризи, про які музикант відверто говорив у інтерв’ю 2025–2026 років.
У травні 2026-го Філіпп Дмитрович Коляденко в розмові з Аліною Доротюк поділився ставленням до батька. «Він давно зі мною не радиться, тому що ми колись зрозуміли, що не допомагаємо. У нас різний смак, різне відчуття життя… Тому я ставлюся до цього як до фану. Ну, він точно робить фан». Це не конфлікт, а визнання різних шляхів. Батьківські цінності — дисципліна, харизма, любов до сцени — він перейняв, але переосмислив на власний лад.
Дружина надихає. Музикант зізнавався, що з нею може бути собою. Особисті переживання — розлуки, втрати, радість — стають матеріалом для пісень, але ніколи не експлуатуються публічно. Це робить його творчість чесною й водночас делікатною.
Викладацька місія та бронь від часу
Філіпп Дмитрович Коляденко викладає музичне мистецтво в Новопечерській школі Києва (Печерський район). Уже понад два роки, станом на кінець 2025-го, він має бронь від мобілізації саме як педагог. Робота з підлітками 5–7 класів — це не просто обов’язок, а ще один спосіб передавати цінність автентичності.
Він розповідає учням про свій шлях: як обрав журналістику всупереч батьківським сподіванням, як знайшов себе в музиці. Діти відчувають щирість. Музикант ділиться секретами спілкування з підлітками — важливо не повчати, а чути. Цей досвід збагачує й саму творчість: у школі він бачить, як нова генерація сприймає світ, і це відбивається в текстах.
Музичний почерк та вплив на українську культуру
Стиль Філіппа Дмитровича Коляденка важко вкласти в один жанр. Інді-поп з альтернативним ухилом, мінорні гармонії, фортепіано як основа, багатошарові аранжування. У KADNAY — енергія й сценічний драйв. У Phil It — інтимність, майже камерна сповідь. Тексти лаконічні, проникливі, з відлунням поезії Василя Стуса, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського.
На сцені він використовує пластику з бальних танців дитинства. Протягом одного треку легко переходить від гітари до синтезатора чи навіть труби. Татуювання розповідають історію: біля серця — «Phil It», на спині — назви альбомів і повний трекліст.
У час війни його музика виконує важливу функцію — допомагає переживати колективну травму. Концерти Phil It стають місцем, де люди можуть уповільнитися й відчути зв’язок. Викладацька робота доповнює це: Філіпп Дмитрович Коляденко не просто артист, а й носій культури, який передає її далі.
Сучасність: нові горизонти та незавершені історії
Станом на червень 2026 року Філіпп Дмитрович Коляденко продовжує випускати музику. «Орфей» (березень 2026) — одна з останніх робіт, де міфологічний образ переплітається з особистим пошуком. Готується новий альбом, структура якого нагадує оркестрову симфонію: треки плавно перетікають один в одного. Команда Phil It працює над перформансами, де музика й танець стають єдиним цілим.
Він долучився до українського дубляжу «Історії іграшок 5», озвучивши одного з персонажів. Це новий досвід — голос як окремий інструмент. Турне, студійна робота, уроки в школі — усе це складається в цілісну картину митця, який не зупиняється.
Філіпп Дмитрович Коляденко показує: навіть у тіні зіркових батьків можна знайти власний тембр. Його шлях — приклад того, як спадщина стає не тягарем, а ґрунтом, на якому виростає щось нове, чесне й необхідне саме зараз. Музика триває, і розмова з нею — теж.
