Історія святині: від печер до небесного храму
Успенський собор Київської Печерської Лаври — не лише величний храм і архітектурна окраса. Він символізує духовну самосвідомість українського народу та Церкви. Початок Лаври поклали печерні подвижники, а для спільних богослужінь звели Успенський храм. За Патериком Печерським, Богородиця послала будівничих із Царгороду, щоби звести Її дім на чудово засвідченому місці.
Храм від початку описували як «подібний до небес». На високому схилі, ніби на Київському Сіоні, він нагадував про вічне життя та двері до Раю. У нерозривному зв’язку усамітнених подвигів печерських отців і величі собору сформувалася Лавра. Попри війни, зміну правителів та заворушення двері до Раю залишалися відкритими.
Плюндрування та відродження: від 1169 року до сьогодення
За десять століть собор неодноразово руйнували, та він знову відроджувався. 1169 року війська володимиро-суздальського князя Андрія розграбували та сплюндрували Київ. Ця подія стала вододілом: Залісся сприйняло Київ як вороже місто. Через вісім з половиною століть атака російської імперії повторює цей знак.
Не з Москви, а з Києва почалася Русь. Не в Москві, а в Києві стоїть Свята Софія та засновано Печерську обитель. 1700-х років за Петра Романова обитель знищила пожежа. 1918 року більшовики свідомо обстрілювали храми. 1941 року радянські диверсанти висадили собор у повітря, приховуючи правду понад 40 років.
Нині, коли Україна дає відсіч тому самому ворогу, він нищить святині. Разом відновимо собор, як робили це після кожного плюндрування. Пошкодити будівлю можна, але ідею Неба на землі — неможливо, доки живі ті, хто прагне відкритих дверей до Раю.
Як нацисти 1940 року бомбили собор святого Павла в Лондоні, так і нинішній ворог не змусить українців стати на коліна. Князя Андрія вбили слуги, а тіло кинули. Винуватець атаки на Успенський собор нехай пам’ятає: «Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог» (1 Кор. 3:17).
Епіфаній, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель ПЦУ.
