Офіційно Антитерористична операція на сході України стартувала 14 квітня 2014 року. Саме цього дня виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов підписав указ № 405/2014, яким ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 12 квітня. Рішення про початок АТО РНБО ухвалила ввечері 12 квітня, після того як російський диверсійний загін на чолі з Ігорем Гіркіним (Стрєлковим) захопив Слов’янськ та Краматорськ. Наступного дня, 13 квітня, про це оголосили публічно. Ця дата стала точкою відліку для багаторічного збройного протистояння, яке починалося як відповідь на гібридну агресію після анексії Криму.
Формат саме антитерористичної операції обрали свідомо. Воєнний стан унеможливив би проведення президентських виборів 25 травня 2014 року, а нова влада після Майдану потребувала легітимності через демократичні процедури. АТО дозволяла залучити армію, СБУ та інші силові структури для протидії незаконним збройним формуванням, не зупиняючи політичне життя країни.
Події квітня 2014-го не виникли на порожньому місці. Вони стали прямим продовженням російської стратегії дестабілізації України після втечі Віктора Януковича та анексії Кримського півострова.
Передумови: від Майдану до перших захоплень на сході
Після перемоги Революції гідності в лютому 2014 року Україна опинилася в стані глибокої кризи. Нова влада в Києві ще не встигла зміцніти, а Росія вже почала активні дії. 20 лютого російські війська без розпізнавальних знаків почали захоплення Криму. За лічені тижні півострів опинився під повним контролем Москви, а 18 березня відбулася формальна анексія.
Цей удар став сигналом для проросійських сил на материковій частині України. З початку березня в Донецьку, Луганську, Харкові та Одесі почалися мітинги з вимогами «федералізації» та створення «народних республік». Більшість учасників — це були місцеві жителі, але серед організаторів і «гостей» часто з’являлися громадяни Росії. Акції швидко переросли в силові дії.
6 квітня 2014 року в Донецьку натовп штурмом захопив будівлю обласної державної адміністрації. Правоохоронці практично не чинили опору. Того ж вечора подібна спроба відбулася в Харкові. Наступної ночі, 7–8 квітня, спецпідрозділ «Ягуар» МВС провів операцію і звільнив харківську ОДА без пострілів. Харків вдалося втримати. А от у Донецькій області ситуація стрімко виходила з-під контролю.
12 квітня: захоплення Слов’янська та рішення РНБО
Найкритичнішим моментом став приїзд до Слов’янська групи озброєних людей під командуванням російського громадянина Ігоря Гіркіна, колишнього полковника ФСБ. 12 квітня його загін чисельністю близько 50–100 осіб безперешкодно перейшов кордон і захопив відділки міліції в Слов’янську та Краматорську. Слов’янськ — стратегічно важливе місто на півночі Донеччини, яке контролює дороги до Харкова, Донецька та кордону з Росією. Гіркін свідомо обрав його як базу для розгортання ширшого повстання.
Того ж вечора в Києві відбулося екстрене засідання РНБО. Після доповідей про стрімке захоплення міст стало очевидно: зволікання загрожує втратою цілого регіону. Рада ухвалила рішення розпочати антитерористичну операцію без введення воєнного стану. До участі залучили Збройні сили України.
Роль Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) у розпалюванні конфлікту
Ігор Гіркін — ключова фігура, яка перевела протести в гарячу фазу війни. Він брав участь у захопленні Криму навесні 2014-го, а потім прибув на Донбас. Пізніше в інтерв’ю російській газеті «Завтра» він відверто заявив: «Спусковий гачок війни все-таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, в результаті все б скінчилося, як у Харкові, як в Одесі».
Гіркін не приховував, що його завданням було «змішати всі карти» і не дати ситуації згаснути. Його поява з озброєними людьми з Росії стала каталізатором. До того моменту сепаратистські настрої в регіоні були, але не мали достатньої військової сили та організації. Прибуття професійного диверсанта з бойовим досвідом змінило все.
13–14 квітня: оголошення та офіційний старт операції
13 квітня Олександр Турчинов публічно оголосив про початок АТО. Вже наступного дня, 14 квітня, він підписав указ № 405/2014, яким офіційно ввів рішення РНБО в дію. Саме цей день вважається початком Антитерористичної операції на сході України.
Зона проведення АТО охопила Донецьку та Луганську області, а також на певний час Ізюмський район Харківщини. Операцію координувала СБУ, але до неї активно залучили армійські підрозділи, Національну гвардію та інші формування.
Українські сили одразу почали висування до Слов’янська. 13–15 квітня відбулися перші зіткнення. Один з перших боїв стався біля села Семенівка під Слов’янськом, де бійці спецпідрозділу «Альфа» СБУ вступили в перестрілку з людьми Гіркіна.
Юридичні та організаційні особливості АТО
Антитерористична операція — це не просто військова кампанія. Це комплекс спеціальних та військових заходів, передбачених українським законодавством про боротьбу з тероризмом. Такий формат давав низку переваг у перші місяці:
- Можливість проводити вибори президента та парламенту (воєнний стан це забороняє).
- Збереження нормального функціонування більшості регіонів країни.
- Залучення міжнародної підтримки без формального оголошення війни.
- Координацію через СБУ з можливістю використання армії.
Водночас формат мав і обмеження. Армія спочатку діяла в ролі підтримки, а не основної ударної сили. Багато підрозділів були недоукомплектовані та погано оснащені після років занедбання.
| Дата | Подія | Значення для початку АТО |
|---|---|---|
| 20 лютого 2014 | Початок російської операції в Криму | Перший етап відкритої агресії РФ проти України |
| 18 березня 2014 | Формальна анексія Криму | Демонстрація сили та сигнал для сепаратистів на сході |
| 6–8 квітня 2014 | Захоплення та звільнення будівель у Донецьку та Харкові | Харків вдалося втримати, Донеччина — ні |
| 12 квітня 2014 | Захоплення Слов’янська групою Гіркіна + рішення РНБО | Перехід конфлікту в гарячу фазу, старт АТО |
| 13 квітня 2014 | Публічне оголошення про АТО | Офіційна реакція держави |
| 14 квітня 2014 | Підписання указу № 405/2014 | Юридичний початок операції із залученням ЗСУ |
14 квітня 2014 року — це не просто дата в календарі. Це момент, коли Україна зробила вибір: захищати свою територіальну цілісність навіть ціною тривалого збройного протистояння.
Перші тижні операції та виклики для українських сил
Українські підрозділи, які вирушали на схід у квітні 2014-го, часто стикалися з нестачею техніки, бронежилетів та сучасного озброєння. Багато солдатів і офіцерів востаннє брали зброю в руки ще за радянських часів. Проте мотивація була високою — захищати країну від розпаду.
Гіркін та його люди активно використовували тактику партизанських дій, засідок та інформаційної війни. Вони поширювали чутки про «каральні батальйони» та «геноцид російськомовних». Українська сторона спочатку намагалася поєднувати силові дії з переговорами та ультиматумами. Вранці 14 квітня сепаратистам вимагали скласти зброю, але відповіді не було.
Чому саме 14 квітня вважається початком АТО
Деякі джерела називають 13 квітня днем оголошення, інші — 12 квітня днем рішення РНБО. Однак юридично та фактично операція почалася 14 квітня з підписанням указу президента. Саме з цього дня українські силові структури отримали чіткий правовий мандат на проведення заходів у визначеній зоні.
Згідно з uk.wikipedia.org та низкою офіційних заяв того періоду, АТО тривала до 30 квітня 2018 року, після чого її замінила Операція об’єднаних сил. Але коріння довгої війни сягає саме весни 2014-го, коли невелика група російських диверсантів зуміла запалити вогонь, який згодом охопив весь Донбас і переріс у повномасштабне вторгнення 2022 року.
Сьогодні, у 2026 році, ця дата нагадує не лише про початок операції. Вона символізує момент, коли Україна, попри всі труднощі та неготовність, обрала шлях опору замість капітуляції. Перші бої під Слов’янськом, перші втрати, перші перемоги — усе це почалося саме тоді, коли країна зробила ставку на свою армію та єдність.
