Скільки людей живе в Україні сьогодні — достеменно не знає майже ніхто. Останній повноцінний перепис населення провели ще 2001 року. Відтоді країна пережила трудову міграцію, анексію Криму, війну на Донбасі та повномасштабне вторгнення Росії.
Держава має власну оцінку чисельності населення станом на 1 січня 2026 року, але цифри не оприлюднюють через чутливість інформації в умовах воєнного стану та потребу консультацій з урядом і партнерами.
Міністр соціальної політики Денис Улютін оцінює, що на підконтрольній території проживає від 22 до 25 мільйонів людей. Для порівняння: 1991 року — близько 48 мільйонів, а перед повномасштабним вторгненням — близько 41 мільйона.
Якщо оцінка близька до реальності, за роки незалежності населення всередині країни скоротилося майже вдвічі. Демографічна криза почалася задовго до 2022 року.
Керівниця напряму «Демографія та міграція» в Інституті фронтиру Ольга Духніч називає інші цифри: «Щороку в Україні помирає більше людей, ніж народжується. Ми втратили від 9 до 12 мільйонів людей до початку повномасштабного вторгнення. Ми втратили велику кількість людей, 5-6 мільйонів після повномасштабного вторгнення з різних причин».
Країна без актуального перепису
Останній Всеукраїнський перепис відбувся 5 грудня 2001 року і зафіксував 48,46 мільйона мешканців. Загальнонаціонального дослідження відтоді не проводили. Уряди пояснювали це браком коштів і складністю організації. Експерти наголошують: без перепису державна політика ґрунтується на припущеннях.
Духніч вважає, що перепис уже перезрів: «Перепис населення Україні потрібен і він вже перезрів. І чим раніше ми його проведемо, тим краще нам всім буде». Він потрібен не лише для підрахунку людей, а й для даних про вікову структуру, освіту, зайнятість та склад домогосподарств.
Після 2022 року демографічний дисбаланс посилився. До вторгнення співвідношення становило приблизно 1,5 працюючих на 1 пенсіонера. Тепер воно погіршилося до 1,1–1,3. Економічно активне населення скоротилося до 12–14 мільйонів, тоді як пенсіонерів — близько 10,5–11 мільйонів.
У листопаді 2024 року уряд створив Міністерство національної єдності для повернення громадян. Воно проіснувало недовго і припинило роботу влітку 2025 року після скандалів. Функції передали Міністерству соціальної політики.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив у травні, що за кордоном перебувають близько 8 мільйонів українців. Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойников наголошує: ключовий фактор повернення — безпека. «Саме закінчення війни та умови миру якраз і було тим важливим елементом, щоб люди почали приймати рішення залишатися назавжди або повертатися».
Додаткові фактори — житло, робота та якість життя. За даними джерела, 43 % біженців (2,4 млн) планують повертатися, а 36 % (2 млн) — ні.
Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод застерігає не називати виїхавших «зрадниками»: «Майбутність Української держави залежить від тих мільйонів українців, які виїхали. Їх не можна називати людьми, які покинули чи зрадили країну. Навпаки — саме вони можуть стати найважливішим людським ресурсом для відбудови України після війни».
Демограф Олександр Гладун зазначає, що низька народжуваність — глобальний тренд. У Японії коефіцієнт — 1,15 дитини на жінку, в Італії — 1,18, у Німеччині — близько 1,35. Для простого відтворення потрібно 2,1. «В цьому сенсі ми не унікальна країна. Весь світ буде жити в умовах скорочення чисельності населення».
Демографічні процеси мають сильну інерцію. Рішення, які ухвалюють сьогодні, визначатимуть можливості країни на десятиліття вперед. Без системних кроків Україна ризикує зіткнутися з наслідками демографічної ями саме тоді, коли потребуватиме людського ресурсу для відбудови.
